www.wikidata.uk-ua.nina.az

Зона 51 Координати 37 14 06 пн ш 115 48 40 зх д 37 23500 пн ш 115 81111 зх д 37 23500 115 81111 англ Area 51 також відом

Зона 51

Координати: 37°14′06″ пн. ш. 115°48′40″ зх. д. / 37.23500° пн. ш. 115.81111° зх. д. / 37.23500; -115.81111

Зона 51 (англ. Area 51), також відома як Watertown, Groom Lake та Homey Airport — військовий об'єкт ВПС США, розташований на озері Грум-лейк в південній Неваді. Є віддаленим підрозділом авіабази Едвардс (англ. Edwards Air Force Base). Поточна мета її функціонування публічно невідома; однак, ґрунтуючись на історичних даних, вона, швидше за все, здійснює розробки та випробування експериментальних літаків і систем озброєння (чорні проєкти).

Карта Зони 51 (жовта область)
Дорога Грум-лейк-роуд веде безпосередньо до Зони 51
Зона 51 на мапі Невади (виділена жовтим кольором)
Озера Грум-лейк та Папуз-лейк

Авіабаза недоступна для громадськості й перебуває під 24-годинним спостереженням. Інтенсивна секретність, яка оточує військову базу, зробила її центральною складовою уфологічних концепцій про непізнані літаючі об'єкти (НЛО), упродовж десятків років підживлюючи домисли прихильників найрізноманітніших теорій змови. Незважаючи на те, що база ніколи не оголошувалась секретною, всі дослідження і події, які відбуваються на її території є таємною або конфіденційною інформацією (TS/SCI). У липні 2013 року після подання запиту про свободу інформації (FOIA) ЦРУ вперше публічно визнало існування військової бази, оприлюднивши документи, які деталізують її історію та мету існування.

Зона 51 розташована в південній частині штату Невада, на відстані 83 миль (134 км) на північний захід від Лас-Вегаса, на південному березі висохлого соляного озера Грум-лейк. Місце було придбане ВПС США в 1955 році, переважно для льотних випробувань літака Lockheed U-2. Територія навколо Зони 51, включно з маленьким містечком Рейчел на «Позаземному шосе», є популярним туристичним напрямком.

Географія Редагувати

Зона 51 являє собою ділянку землі розміром 6 на 10 миль (9,7 на 16,1 км), яка на даний момент входить в так звану «Groom box», прямокутну область розміром 23 на 25 миль (37 на 40 км) з обмеженим для польотів повітряним простором. Військова база розташована у окрузі Лінкольн. Вона прилягає до гірських хребтів Грум та Папуз, висота над рівнем моря становить 1500 метрів. На північ від Зони 51 розташовується плоский солончак Грум-лейк, що в перекладі з англійської мови означає «озеро конюха».

Засекречена військова база з'єднана з внутрішньою мережею автомобільних доріг Невадського випробувального полігону (NTS) асфальтованими дорогами, що ведуть на південь до міста Меркьюрі і південний захід до Yucca Flat. Широка і доглянута дорога Грум-Лейк-роуд, що пролягає через перевал в Змішаних Пагорбах (англ. Jumbled Hills), веде на північний схід від озера. Дорога раніше приводила до копалень в басейні Грум-лейк, але була покращена з моменту їх закриття. ЇЇ звивистий курс проходить повз контрольно-пропускний пункт, але обмежена зона навколо бази тягнеться далі на схід. Вийшовши із забороненої зони, Грум-Лейк-роуд спускається на схід до Долини Тікабу, простягається поблизу під'їзних шляхів до кількох невеликих ранчо, а потім сходиться по Державному маршруту 375, «Позаземному шосе», на південь від невеликого містечка Рейчел.

Зона 51 має кордон з районом Yucca Flat, розташованим на випробувальному полігоні в Неваді. Тут відбулось 739 з 928 ядерних випробувань, коли-небудь проведених Департаментом енергетики Сполучених Штатів в NTS. На відстані 44 миль (71 км) на північний захід від озера Грум міститься «Yucca Mountain», сховище відпрацьованого ядерного палива. Співробітники Зони 51 добираються до об'єкта літаком. Вони вилітають із закритого терміналу в Міжнародному аеропорті МакКарран декількома літаками без розпізнавальних знаків, яким дозволено заходити в обмежений повітряний простір авіабази (R-4808N).

Історія Редагувати

Походження назви «Зона 51» є незрозумілим. Відповідно до найбільш популярної версії військова база отримала таке найменування від нумерації районів штату Невада Комісією з атомної енергетики (AEC). В 1950-ті роки у даному штаті проводилися ядерні випробування, а тому територію для зручності поділили на окремі квадрати-зони з власним номером.

Програма U-2 Редагувати

Грум-лейк, 1957

Першим військовим об'єктом на території сучасної Зони 51 став тестовий армійський аеродром, збудований в 1942 році. Тут розташовувалося запасне поле американського авіаційного підрозділу Indian Springs Air Force. Аеродром складався з двох необладнаних злітно-посадкових смуг довжиною 5000 футів і використовувався як артилерійський полігон. Після закінчення Другої світової війни стрільбище покинули, доки в квітні 1955 року цей регіон не потрапив в поле зору ЦРУ та секретного підрозділу з перспективних розробок компанії «Lockheed», більш відомого як Skunk Works (буквально «Скунсова майстерня»). Дана місцевість ідеально підходила для випробовування можливостей найсучаснішого для 1950-их років літака-розвідника U-2. Територія навколо солончака Грум-лейк розміщувалася в безлюдній пустелі, а розташовані по сусідству військові полігони та навколишні гірські масиви надійно забезпечували належний рівень секретності.

Авіаконцерн Lockheed сконструював імпровізовану військову базу, яку пізніше президент США Ліндон Джонсон назвав «Райське ранчо». Вже в травні 1955 року у цей віддалений куток Невади прибули загони військових будівельників, які звели декілька бункерів, виробничі цехи, адміністративні будівлі і трейлерний парк. Упродовж 3 місяців було прокладено злітно-посадкові смуги, створено 3 ангари, резервуар для зберігання палива, контрольні вежі та приміщення для персоналу ЦРУ. Для зручності робітників на базі також розмістили кінотеатр та волейбольний майданчик. Враховуючи секретність проекту, всі співробітники, відібрані для роботи в Зоні 51, знаходились під пильною увагою, заходи безпеки забезпечувались на вкрай високому рівні.

Перший U-2 прибув на базу 24 липня 1955 з каліфорнійського міста Бербанк на вантажному літаку C-124 Globemaster II у супроводі технічних спеціалістів Lockheed на Douglas DC-3. Перше випробовування літака-розвідника в Зоні 51 відбулось 4 серпня, а з середини 1956 року U-2, що був пристосований до польотів в тилу ворога, став активно використовуватись у розвідувальних цілях над територією Радянського Союзу та країнами Варшавського договору. Проект з випробувань літаків U-2 отримав кодове найменування «Акватон [ 9 травня 2018 у Wayback Machine.]» (англ. Project Aquatone).

A-12 при вимірюванні ефективної площі розсіювання, 1959
A-12 (бортовий номер 60-6924) здійснює один із перших тестових польотів, за штурвалом Луїс Шальк, 1962

Впродовж цього періоду на полігоні NTS у рамках операції «Plumbbob» здійснювались атмосферні ядерні випробування. Протягом квітня-жовтня 1957 року операції з U-2 довелось тимчасово припинити через небезпеку радіоактивних опадів. Так, вибух двоступеневої водневої бомби Hood 5 липня 1957 року змусив здійснити тимчасову евакуацію персоналу бази Грум-лейк. Врешті-решт, робота над U-2 в Зоні 51 припинилась цілком. Оскільки основне завдання літаків-шпигунів полягало в тому, щоб розвідувати територію СРСР, літаки перевели на армійські бази поблизу радянських кордонів, таких як Інджирлік в Туреччині та Пешавар в Пакистані.

A-12 Oxcart Редагувати

Ще до того, як розробка U-2 наближалась до завершення, в серпні 1959 року компанія Lockheed почала роботу над своїм наступником — високошвидкісним розвідувальним літаком A-12, здатним уникати перехоплювачів і ракет. Сконструйований літальний апарат мав справді вражаючі технічні характеристики. Не менш дивним був і його зовнішній вигляд, який звичайні мешканці могли сприйняти за НЛО. За даними ЦРУ, половина всіх повідомлень про непізнані літаючі об'єкти упродовж 1950-60 років припадають на випадки фіксування U-2 та A-12. Літак, виготовлений з радянського титану, втричі перевищував швидкість звуку, його фюзеляж витримував температури до 260 °С, а поверхня A-12 мала невелику ефективну площу розсіювання, що значно зменшувало шанси виявлення радаром. Проект отримав кодову назву «Окскарт» (англ. Project Oxcart). Перший літак A-12 прибув на військову базу 28 лютого 1962 з каліфорнійського Бербанка, а перший політ відбувся 25 квітня того ж року. Характеристики польоту та високі вимоги технічного обслуговування A-12 вимагали розширення військової бази Грум-лейк.

Робота над удосконаленням Зони 51 почалася ще у вересні 1960. Довжину злітно-посадкової смуги збільшили до 2600 метрів (8500 футів), у північній частині бази були збудовані 3 нових ангари (4, 5 і 6), відремонтовані старі будівлі. Чисельність персоналу Зони 51 зросла до 1000 осіб. Таким чином, військова база, яка до того була тимчасовою, стала постійною. Крім того, було суттєво підвищені заходи безпеки; невелику шахту, яку в XIX столітті використовували для видобутку свинцю та срібла, закрили. У січні 1962 року Федеральне управління цивільної авіації розширило повітряний простір, обмежений для польотів. У будь-кого, хто наважувався підібратись до секретного об'єкту, охоронці отримали право стріляти без попередження.

D-21 Tagboard Редагувати

Після невдалого польоту американського льотчика Френсіса Пауерса, U-2 якого збили 1 травня 1960 року над Свердловськом, ЦРУ стало шукати нові способи розвідки над територією Радянського Союзу. Керівник «Skunk Works» Кларенс Джонсон схвалював ідею розробки літака-розвідника нового типу. Навесні 1964 року компанія Lockheed представила плід наполегливої праці — D-21 Tagboard, який спершу отримав назву Q-12. Через чотири місяці перевірок і статичних випробувань, літак доставили до Грум-лейк, де його знову зібрали. Льотні випробування почалися 22 грудня 1964 року, однак співробітники Зони 51 зіштовхнулися з непередбаченими аеродинамічними труднощами. Їх вдалося вирішити, і 5 березня 1966 D-21 Tagboard здійснив перший самостійний політ. Випробування літака в квітні ознаменувалися досягненням рекорду висоти у 1,200 миль та подоланням швидкості Mach 3.3.

Have-Blue / F-117-Nighthawk Редагувати

Перший свій політ літак Have Blue, концептуальний прототип Lockheed F-117, здійснив над територією Грум-лейк в грудні 1977 року. Для тестувань, які тривали до середини 1981, було створено два зменшені зразки з метою відпрацювання різних варіантів експериментальної технології. Незважаючи на те, що обидва літаки зазнали катастрофи, багатообіцяльні результати довели ефективність технології стелс, а літак F-117А, створений на їх базі, запустили в масове виробництво. В Зоні 51 проходила підготовку перша група пілотів F-117, а також вимірювались радіолокаційні параметри літального апарату. Програма з випробувань «Нічного Яструба» була настільки таємною, що літак міг злітати тільки вночі з бази в Тонопа. Лише в 1989 році, коли програму, урешті-решт, розсекретили, літак почав свої польоти і в денний час.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Bracken, Haley (2019). . www.britannica.com. Encyclopædia Britannica, Inc. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019. 
  2. ↑ . Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 2 червня 2018. 
  3. ↑ . www.cia.gov (англ.). Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 28 травня 2018. 
  4. Rich, Ben R; Janos, Leo (1994). Skunk Works: A personal memoir of my years at Lockheed. Boston: Little, Brown. с. 56. ISBN 978-0-316-74300-6. 
  5. Rich, Ben R; Janos, Leo (1994). Skunk Works: A personal memoir of my years at Lockheed. Boston: Little, Brown. с. 57. ISBN 978-0-316-74300-6. «... a sprawling facility, bigger than some municipal airports, a test range for sensitive aviation projects.»  
  6. . BBC News (BBC). 16 серпня 2013. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 25 вересня 2014. 
  7. Regenold, Stephen (13 квітня 2007). . The New York Times. Архів оригіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 8 липня 2007. 
  8. (PDF). Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 10 червня 2010. 
  9. . Архів оригіналу за 16 лютого 2008. Процитовано 1 травня 2017. 
  10. . Архів оригіналу за 6 листопада 2015. Процитовано 1 травня 2017. 
  11. Strickland, Jonathan. . How Stuff Work. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 22 квітня 2018. 
  12. Mueller, Robert. . Maxwell AFB, Alabama: Center for Air Force History, USAF. ISBN 0-912799-53-6. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 8 травня 2018. 
  13. . Архів оригіналу за 8 June 2012. Процитовано 10 червня 2012. 
  14. Redlow, Gregory W.; Welzenbach, Donald E. (1992). . Washington, D.C.: CIA's History Staff. с. 73. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019. 
  15. . www.cia.gov (англ.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 10 травня 2018. 
  16. Dennis R., Jenkins: Lockheed Secret Projects: Inside the Skunk Works. 2001, ISBN 0-7603-0914-0, S. 52.

Література Редагувати

  • Rich, Ben R.; Janos, Leo (1994). Skunk Works: A personal memoir of my years at Lockheed. Boston: Little, Brown. ISBN 978-0-316-74300-6
  • Darlington, David (1998). Area 51: The Dreamland Chronicles. New York: Henry Holt. ISBN 978-0-8050-6040-9
  • Patton, Phil (1998). Dreamland: Travels Inside the Secret World of Roswell and Area 51. New York: Villard / Random House ISBN 978-0-375-75385-5
  • Area 51 resources [ 5 червня 2013 у Wayback Machine.] at the Federation of American Scientists.
  • Lesley Stahl «Area 51 / Catch 22» 60 Minutes CBS Television 17 March 1996, a US TV news magazine's segment about the environmental lawsuit.
  • Inside Area 51 [ 18 лютого 2010 у Wayback Machine.], an index of articles from the Las Vegas Review-Journal..
  • Jacobsen, Annie (2011). «Area 51». New York, Little, Brown and Company. ISBN 978-0-316-13294-7 (hc)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Koordinati 37 14 06 pn sh 115 48 40 zh d 37 23500 pn sh 115 81111 zh d 37 23500 115 81111 Zona 51 angl Area 51 takozh vidoma yak Watertown Groom Lake ta Homey Airport vijskovij ob yekt VPS SShA roztashovanij na ozeri Grum lejk v pivdennij Nevadi 1 Ye viddalenim pidrozdilom aviabazi Edvards angl Edwards Air Force Base Potochna meta yiyi funkcionuvannya publichno nevidoma odnak gruntuyuchis na istorichnih danih vona shvidshe za vse zdijsnyuye rozrobki ta viprobuvannya eksperimentalnih litakiv i sistem ozbroyennya chorni proyekti 2 3 4 Karta Zoni 51 zhovta oblast Doroga Grum lejk roud vede bezposeredno do Zoni 51Zona 51 na mapi Nevadi vidilena zhovtim kolorom Ozera Grum lejk ta Papuz lejkAviabaza nedostupna dlya gromadskosti j perebuvaye pid 24 godinnim sposterezhennyam Intensivna sekretnist yaka otochuye vijskovu bazu zrobila yiyi centralnoyu skladovoyu ufologichnih koncepcij pro nepiznani litayuchi ob yekti NLO uprodovzh desyatkiv rokiv pidzhivlyuyuchi domisli prihilnikiv najriznomanitnishih teorij zmovi Nezvazhayuchi na te sho baza nikoli ne ogoloshuvalas sekretnoyu vsi doslidzhennya i podiyi yaki vidbuvayutsya na yiyi teritoriyi ye tayemnoyu abo konfidencijnoyu informaciyeyu TS SCI U lipni 2013 roku pislya podannya zapitu pro svobodu informaciyi FOIA CRU vpershe publichno viznalo isnuvannya vijskovoyi bazi oprilyudnivshi dokumenti yaki detalizuyut yiyi istoriyu ta metu isnuvannya 5 Zona 51 roztashovana v pivdennij chastini shtatu Nevada na vidstani 83 mil 134 km na pivnichnij zahid vid Las Vegasa na pivdennomu berezi visohlogo solyanogo ozera Grum lejk Misce bulo pridbane VPS SShA v 1955 roci perevazhno dlya lotnih viprobuvan litaka Lockheed U 2 Teritoriya navkolo Zoni 51 vklyuchno z malenkim mistechkom Rejchel na Pozazemnomu shose ye populyarnim turistichnim napryamkom 6 Zmist 1 Geografiya 2 Istoriya 2 1 Programa U 2 2 2 A 12 Oxcart 2 3 D 21 Tagboard 2 4 Have Blue F 117 Nighthawk 3 Div takozh 4 Primitki 5 LiteraturaGeografiya RedaguvatiZona 51 yavlyaye soboyu dilyanku zemli rozmirom 6 na 10 mil 9 7 na 16 1 km yaka na danij moment vhodit v tak zvanu Groom box pryamokutnu oblast rozmirom 23 na 25 mil 37 na 40 km z obmezhenim dlya polotiv povitryanim prostorom Vijskova baza roztashovana u okruzi Linkoln Vona prilyagaye do girskih hrebtiv Grum ta Papuz visota nad rivnem morya stanovit 1500 metriv Na pivnich vid Zoni 51 roztashovuyetsya ploskij solonchak Grum lejk sho v perekladi z anglijskoyi movi oznachaye ozero konyuha Zasekrechena vijskova baza z yednana z vnutrishnoyu merezheyu avtomobilnih dorig Nevadskogo viprobuvalnogo poligonu NTS asfaltovanimi dorogami sho vedut na pivden do mista Merkyuri i pivdennij zahid do Yucca Flat Shiroka i doglyanuta doroga Grum Lejk roud sho prolyagaye cherez pereval v Zmishanih Pagorbah angl Jumbled Hills vede na pivnichnij shid vid ozera Doroga ranishe privodila do kopalen v basejni Grum lejk ale bula pokrashena z momentu yih zakrittya YiYi zvivistij kurs prohodit povz kontrolno propusknij punkt ale obmezhena zona navkolo bazi tyagnetsya dali na shid Vijshovshi iz zaboronenoyi zoni Grum Lejk roud spuskayetsya na shid do Dolini Tikabu prostyagayetsya poblizu pid yiznih shlyahiv do kilkoh nevelikih rancho a potim shoditsya po Derzhavnomu marshrutu 375 Pozazemnomu shose na pivden vid nevelikogo mistechka Rejchel 7 Zona 51 maye kordon z rajonom Yucca Flat roztashovanim na viprobuvalnomu poligoni v Nevadi Tut vidbulos 739 z 928 yadernih viprobuvan koli nebud provedenih Departamentom energetiki Spoluchenih Shtativ v NTS Na vidstani 44 mil 71 km na pivnichnij zahid vid ozera Grum mistitsya Yucca Mountain shovishe vidpracovanogo yadernogo paliva 8 9 10 Spivrobitniki Zoni 51 dobirayutsya do ob yekta litakom Voni vilitayut iz zakritogo terminalu v Mizhnarodnomu aeroporti MakKarran dekilkoma litakami bez rozpiznavalnih znakiv yakim dozvoleno zahoditi v obmezhenij povitryanij prostir aviabazi R 4808N 1 Istoriya RedaguvatiPohodzhennya nazvi Zona 51 ye nezrozumilim Vidpovidno do najbilsh populyarnoyi versiyi vijskova baza otrimala take najmenuvannya vid numeraciyi rajoniv shtatu Nevada Komisiyeyu z atomnoyi energetiki AEC V 1950 ti roki u danomu shtati provodilisya yaderni viprobuvannya a tomu teritoriyu dlya zruchnosti podilili na okremi kvadrati zoni z vlasnim nomerom 11 Programa U 2 Redaguvati nbsp Grum lejk 1957Pershim vijskovim ob yektom na teritoriyi suchasnoyi Zoni 51 stav testovij armijskij aerodrom zbudovanij v 1942 roci 12 Tut roztashovuvalosya zapasne pole amerikanskogo aviacijnogo pidrozdilu Indian Springs Air Force Aerodrom skladavsya z dvoh neobladnanih zlitno posadkovih smug dovzhinoyu 5000 futiv i vikoristovuvavsya yak artilerijskij poligon 13 Pislya zakinchennya Drugoyi svitovoyi vijni strilbishe pokinuli doki v kvitni 1955 roku cej region ne potrapiv v pole zoru CRU ta sekretnogo pidrozdilu z perspektivnih rozrobok kompaniyi Lockheed bilsh vidomogo yak Skunk Works bukvalno Skunsova majsternya Dana miscevist idealno pidhodila dlya viprobovuvannya mozhlivostej najsuchasnishogo dlya 1950 ih rokiv litaka rozvidnika U 2 Teritoriya navkolo solonchaka Grum lejk rozmishuvalasya v bezlyudnij pusteli a roztashovani po susidstvu vijskovi poligoni ta navkolishni girski masivi nadijno zabezpechuvali nalezhnij riven sekretnosti Aviakoncern Lockheed skonstruyuvav improvizovanu vijskovu bazu yaku piznishe prezident SShA Lindon Dzhonson nazvav Rajske rancho Vzhe v travni 1955 roku u cej viddalenij kutok Nevadi pribuli zagoni vijskovih budivelnikiv yaki zveli dekilka bunkeriv virobnichi cehi administrativni budivli i trejlernij park Uprodovzh 3 misyaciv bulo prokladeno zlitno posadkovi smugi stvoreno 3 angari rezervuar dlya zberigannya paliva kontrolni vezhi ta primishennya dlya personalu CRU Dlya zruchnosti robitnikiv na bazi takozh rozmistili kinoteatr ta volejbolnij majdanchik Vrahovuyuchi sekretnist proektu vsi spivrobitniki vidibrani dlya roboti v Zoni 51 znahodilis pid pilnoyu uvagoyu zahodi bezpeki zabezpechuvalis na vkraj visokomu rivni Pershij U 2 pribuv na bazu 24 lipnya 1955 z kalifornijskogo mista Berbank na vantazhnomu litaku C 124 Globemaster II u suprovodi tehnichnih specialistiv Lockheed na Douglas DC 3 Pershe viprobovuvannya litaka rozvidnika v Zoni 51 vidbulos 4 serpnya a z seredini 1956 roku U 2 sho buv pristosovanij do polotiv v tilu voroga stav aktivno vikoristovuvatis u rozviduvalnih cilyah nad teritoriyeyu Radyanskogo Soyuzu ta krayinami Varshavskogo dogovoru Proekt z viprobuvan litakiv U 2 otrimav kodove najmenuvannya Akvaton Arhivovano 9 travnya 2018 u Wayback Machine angl Project Aquatone nbsp A 12 pri vimiryuvanni efektivnoyi ploshi rozsiyuvannya 1959 nbsp A 12 bortovij nomer 60 6924 zdijsnyuye odin iz pershih testovih polotiv za shturvalom Luyis Shalk 1962Vprodovzh cogo periodu na poligoni NTS u ramkah operaciyi Plumbbob zdijsnyuvalis atmosferni yaderni viprobuvannya Protyagom kvitnya zhovtnya 1957 roku operaciyi z U 2 dovelos timchasovo pripiniti cherez nebezpeku radioaktivnih opadiv Tak vibuh dvostupenevoyi vodnevoyi bombi Hood 5 lipnya 1957 roku zmusiv zdijsniti timchasovu evakuaciyu personalu bazi Grum lejk Vreshti resht robota nad U 2 v Zoni 51 pripinilas cilkom Oskilki osnovne zavdannya litakiv shpiguniv polyagalo v tomu shob rozviduvati teritoriyu SRSR litaki pereveli na armijski bazi poblizu radyanskih kordoniv takih yak Indzhirlik v Turechchini ta Peshavar v Pakistani A 12 Oxcart Redaguvati She do togo yak rozrobka U 2 nablizhalas do zavershennya v serpni 1959 roku kompaniya Lockheed pochala robotu nad svoyim nastupnikom visokoshvidkisnim rozviduvalnim litakom A 12 zdatnim unikati perehoplyuvachiv i raket Skonstrujovanij litalnij aparat mav spravdi vrazhayuchi tehnichni harakteristiki Ne mensh divnim buv i jogo zovnishnij viglyad yakij zvichajni meshkanci mogli sprijnyati za NLO 2 Za danimi CRU polovina vsih povidomlen pro nepiznani litayuchi ob yekti uprodovzh 1950 60 rokiv pripadayut na vipadki fiksuvannya U 2 ta A 12 14 Litak vigotovlenij z radyanskogo titanu vtrichi perevishuvav shvidkist zvuku jogo fyuzelyazh vitrimuvav temperaturi do 260 S a poverhnya A 12 mala neveliku efektivnu ploshu rozsiyuvannya sho znachno zmenshuvalo shansi viyavlennya radarom Proekt otrimav kodovu nazvu Okskart angl Project Oxcart Pershij litak A 12 pribuv na vijskovu bazu 28 lyutogo 1962 z kalifornijskogo Berbanka a pershij polit vidbuvsya 25 kvitnya togo zh roku 3 Harakteristiki polotu ta visoki vimogi tehnichnogo obslugovuvannya A 12 vimagali rozshirennya vijskovoyi bazi Grum lejk 15 Robota nad udoskonalennyam Zoni 51 pochalasya she u veresni 1960 Dovzhinu zlitno posadkovoyi smugi zbilshili do 2600 metriv 8500 futiv u pivnichnij chastini bazi buli zbudovani 3 novih angari 4 5 i 6 vidremontovani stari budivli Chiselnist personalu Zoni 51 zrosla do 1000 osib Takim chinom vijskova baza yaka do togo bula timchasovoyu stala postijnoyu Krim togo bulo suttyevo pidvisheni zahodi bezpeki neveliku shahtu yaku v XIX stolitti vikoristovuvali dlya vidobutku svincyu ta sribla zakrili U sichni 1962 roku Federalne upravlinnya civilnoyi aviaciyi rozshirilo povitryanij prostir obmezhenij dlya polotiv U bud kogo hto navazhuvavsya pidibratis do sekretnogo ob yektu ohoronci otrimali pravo strilyati bez poperedzhennya D 21 Tagboard Redaguvati Pislya nevdalogo polotu amerikanskogo lotchika Frensisa Pauersa U 2 yakogo zbili 1 travnya 1960 roku nad Sverdlovskom CRU stalo shukati novi sposobi rozvidki nad teritoriyeyu Radyanskogo Soyuzu Kerivnik Skunk Works Klarens Dzhonson shvalyuvav ideyu rozrobki litaka rozvidnika novogo tipu Navesni 1964 roku kompaniya Lockheed predstavila plid napoleglivoyi praci D 21 Tagboard yakij spershu otrimav nazvu Q 12 Cherez chotiri misyaci perevirok i statichnih viprobuvan litak dostavili do Grum lejk de jogo znovu zibrali Lotni viprobuvannya pochalisya 22 grudnya 1964 roku odnak spivrobitniki Zoni 51 zishtovhnulisya z neperedbachenimi aerodinamichnimi trudnoshami Yih vdalosya virishiti i 5 bereznya 1966 D 21 Tagboard zdijsniv pershij samostijnij polit Viprobuvannya litaka v kvitni oznamenuvalisya dosyagnennyam rekordu visoti u 1 200 mil ta podolannyam shvidkosti Mach 3 3 16 Have Blue F 117 Nighthawk Redaguvati Pershij svij polit litak Have Blue konceptualnij prototip Lockheed F 117 zdijsniv nad teritoriyeyu Grum lejk v grudni 1977 roku Dlya testuvan yaki trivali do seredini 1981 bulo stvoreno dva zmensheni zrazki z metoyu vidpracyuvannya riznih variantiv eksperimentalnoyi tehnologiyi Nezvazhayuchi na te sho obidva litaki zaznali katastrofi bagatoobicyalni rezultati doveli efektivnist tehnologiyi stels a litak F 117A stvorenij na yih bazi zapustili v masove virobnictvo V Zoni 51 prohodila pidgotovku persha grupa pilotiv F 117 a takozh vimiryuvalis radiolokacijni parametri litalnogo aparatu Programa z viprobuvan Nichnogo Yastruba bula nastilki tayemnoyu sho litak mig zlitati tilki vnochi z bazi v Tonopa Lishe v 1989 roci koli programu ureshti resht rozsekretili litak pochav svoyi poloti i v dennij chas Div takozh RedaguvatiZona 51 film Shturm Zoni 51 Voni ne zmozhut zupiniti vsih nas Edvards aviabaza Teoriya zmovi Rozvelskij incident Madzhestik 12 Dagvejskij incident z vivcyamiPrimitki Redaguvati a b Bracken Haley 2019 What Is Known and Not Known About Area 51 www britannica com Encyclopaedia Britannica Inc Arhiv originalu za 17 lipnya 2019 Procitovano 17 lipnya 2019 a b Area 51 Description amp Facts Encyclopedia Britannica angl Arhiv originalu za 3 grudnya 2018 Procitovano 2 chervnya 2018 a b Area 51 U 2 and the Accidental Test Flight Central Intelligence Agency www cia gov angl Arhiv originalu za 14 lipnya 2019 Procitovano 28 travnya 2018 Rich Ben R Janos Leo 1994 Skunk Works A personal memoir of my years at Lockheed Boston Little Brown s 56 ISBN 978 0 316 74300 6 Rich Ben R Janos Leo 1994 Skunk Works A personal memoir of my years at Lockheed Boston Little Brown s 57 ISBN 978 0 316 74300 6 a sprawling facility bigger than some municipal airports a test range for sensitive aviation projects Area 51 declassified in U 2 spy plane history BBC News BBC 16 serpnya 2013 Arhiv originalu za 12 lyutogo 2020 Procitovano 25 veresnya 2014 Regenold Stephen 13 kvitnya 2007 Lonesome Highway to Another World The New York Times Arhiv originalu za 25 kvitnya 2013 Procitovano 8 lipnya 2007 US Department of Energy Nevada Operations Office United States Nuclear Tests July 1945 through September 1992 December 2000 PDF Arhiv originalu za 15 chervnya 2010 Procitovano 10 chervnya 2010 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 16 lyutogo 2008 Procitovano 1 travnya 2017 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 6 listopada 2015 Procitovano 1 travnya 2017 Strickland Jonathan How Area 51 Works How Stuff Work Arhiv originalu za 21 serpnya 2013 Procitovano 22 kvitnya 2018 Mueller Robert Active Air Force Bases Within the United States of America on 17 September 1982 Maxwell AFB Alabama Center for Air Force History USAF ISBN 0 912799 53 6 Arhiv originalu za 20 grudnya 2016 Procitovano 8 travnya 2018 Archived copy Arhiv originalu za 8 June 2012 Procitovano 10 chervnya 2012 Redlow Gregory W Welzenbach Donald E 1992 The Central Inteliggence Agency and overhead reconnaissance The U 2 and Oxcart Programs 1954 1974 Washington D C CIA s History Staff s 73 Arhiv originalu za 17 lipnya 2019 Procitovano 17 lipnya 2019 The Oxcart Story Central Intelligence Agency www cia gov angl Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2013 Procitovano 10 travnya 2018 Dennis R Jenkins Lockheed Secret Projects Inside the Skunk Works 2001 ISBN 0 7603 0914 0 S 52 Literatura RedaguvatiRich Ben R Janos Leo 1994 Skunk Works A personal memoir of my years at Lockheed Boston Little Brown ISBN 978 0 316 74300 6 Darlington David 1998 Area 51 The Dreamland Chronicles New York Henry Holt ISBN 978 0 8050 6040 9 Patton Phil 1998 Dreamland Travels Inside the Secret World of Roswell and Area 51 New York Villard Random House ISBN 978 0 375 75385 5 Area 51 resources Arhivovano 5 chervnya 2013 u Wayback Machine at the Federation of American Scientists Lesley Stahl Area 51 Catch 22 60 Minutes CBS Television 17 March 1996 a US TV news magazine s segment about the environmental lawsuit Inside Area 51 Arhivovano 18 lyutogo 2010 u Wayback Machine an index of articles from the Las Vegas Review Journal Jacobsen Annie 2011 Area 51 New York Little Brown and Company ISBN 978 0 316 13294 7 hc Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zona 51 amp oldid 39293611