Злочини спецгруп НКВС — численні злочини спецгруп НКВС в Західній Україні.
Історія Редагувати
Після спаду активності УПА, коли УПА почала діяти невеликими загонами, НКВС змінив тактику, використовуючи у боротьбі з повстанцями спеціальні загони НКВС, відомі з літератури та документів як спецгрупи НКВС, агентурно-бойові групи АБГ НКВС, легендовані групи, лжебоївки УПА, перевдягнені НКВСівці, котрі складалися з колишніх радянських партизанів, працівників НКВС та колишніх вояків ОУН — УПА, що перейшли на сторону радянської влади. Спеціальні групи НКВС за своїм зовнішнім виглядом і озброєнням, знаннями місцевих побутових особливостей, мови і конспіративним способом дії нічим не відрізнялись від справжніх підрозділів націоналістичного підпілля, що дозволяло спецгрупам НКВС вводили їх в оману та вступати з ними в безпосередні контакти. Спецгрупи НКВС під виглядом СБ ОУН здійснювали захоплення та допитування справжніх підпільників та їхніх прихильників, які не підозрювали провокації НКВС, з метою одержання інформації про діяльність націоналістичного підпілля. Серед різних прийомів боротьби з підпіллям спеціальні групи застосовували захоплення ватажків ОУН-УПА, а у випадку неможливості їхнього захоплення, спецгрупи знищували керівників підпілля, діючи під виглядом СБ ОУН. Від самого початку свого існування вони носили протизаконний характер, а саме: їхня діяльність не була передбачена законом, а лише регламентувалась відомчими розпорядчими документами та листами; за допомогою компромату до їхньої діяльності залучали осіб, що раніше вчинили злочини проти населення. За участь у спецгрупах НКВС захопленим у полон підпільникам ОУН та УПА представники НКВС обіцяли амністію або не притягування до кримінальної відповідальності за колишню антирадянську діяльність у формуваннях ОУН — УПА та повернення до рідних домівок висланих радянською владою у віддалені райони СРСР (Сибір) родичів, яких радянська влада зазвичай депортовувала у віддалені райони СРСР, як родичів підпільників ОУН — УПА; їм також виплачували гроші (див. спецгрупи НКВС).
Крім боротьби з підпіллям, спецгрупи НКВС під маркою УПА скоювали злочини проти мирного населення. Попри знищення працівниками КГБ компрометуючих внутрішніх документів НКВС щодо використання спецгруп НКВС під маркою бандерівців, в архівах все-таки збереглися деякі окремі документи, котрі свідчать, що спецгрупи НКВС вчиняли злочини щодо мирних жителів. Зокрема, в рапорті одного з головних організаторів спецгруп НКВС майора Соколова фігурують факти вчинення його ж спецгрупою під його ж керівництвом злочинів: спалення хати, вбивство голови сільради села Яблунів Станіславської області, побиття голови сільради села Комарівка Тернопільської області, грабування бойовиками спецгрупи майна, викрадання людей у ліс для допитів:
В радянській та російській історичній літературі, можна знайти відомості, що бандерівці вбивали і кидали трупи в колодязі. В даному випадку, як свідчить цей документ майора Соколова, голову сільради села Яблунів Станіславської області вбила і кинула в колодязь лжебоївка УПА, підрозділ НКВД.
Перевдягання солдатів спецгруп НКВС у змішану форму, яку зазвичай носили повстанці УПА, зафіксовано епізодом:
Повний текст рапорту майора Соколова приведений на 272 сторінці книги американського історика Джеффрі Бурдса «Радянська агентура», на 43-59 сторінках книги Сергійчука «Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури та спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА», на 491-499 сторінках збірника документів «Українські націоналістичні організації в роки Другої світової війни. Документи: в 2 т. Т. 2».
Незважаючи на такі злочини, майору Соколову присвоїли звання Героя Радянського Союзу, що може свідчити про заохочення з боку вищого керівництва НКВС для лжебоївок вчиняти злочини над мирними громадянами. Можна лише собі уявити до яких методів вдавалися спецгрупи, коли інформація про такі злочини попала в офіційний документ НКВС, з огляду на те, що працівники НКВС як правило не реєстрували у власних документах власні злочини, які б в цілому компрометували НКВС та за котрі їх могли б пізніше притягнути до відповідальності, оскільки для радянських документів була характерна тенденція замовчувати невигідну радянському режиму інформацію.
Звіт майора Соколова у сфальсифікованому вигляді, де вирізані та змінені приведені фрагменти злочинної діяльності спецгрупи, використовують проросійські дослідники у своїх публікаціях, аргументуючи таким чином непричетність спецгруп НКВС до вбивств мирних громадян. Олег Росов ( Олег Россов ) у своїй статті з назвою Миф о «переодетых энкавэдэшниках» Специальные группы НКВД в борьбе с националистическими бандформированиями на Западной Украине. 1944—1945 годы, опублікованій на численних інтернет-ресурсах та у друкованих виданнях, всупереч фактам стверджує:
В іншій публікації з назвою «Бандеровский маскарад, или фальшивые „экспонаты“ выставки» Олег Росов ( Олег Россов ), попри факти з архівних документів, навмисно дезінформує читача, буцімто бойовики спецгруп не одягали червоноармійської форми та не отримували державних нагород:
В тій же статті повторюється також дезінформація, наче спецгрупи не скоювали вбивств мирного населення:
Що стосується використання червоноармійської форми бойовиками спецгруп, то про це йдеться у вирізаному фрагменті майора Соколова (Див. вище), а нагородження їх державними нагородами — у документах, які Олег Росов ( Олег Россов ) вже раніше використав у попередній публікації, що він навіть підкреслює у самому тексті:
Також не відповідає дійсності звинувачення Олега Росова українських істориків та публіцистів у замовчуванні участі колишніх підпільників ОУН-УПА в спецгрупах НКВС та боротьбу спецгруп НКВС з націоналістичним підпіллям. Зокрема Ігор Лосев та Іван Білас, яких саме звинувачує Олег Росов ( Олег Россов ), в своїх публікаціях висвітлюють участь колишніх підпільників ОУН-УПА в спецгрупах НКВС та боротьбу спецгруп НКВС з націоналістичним підпіллям.
Незначна кількість документів НКВС в архівах, які вказують на факти злочинної діяльності спецгруп, обумовлена тенденцією радянської спецслужби не реєструвати в документах власні злочини, а пізніше — знищувати компрометуючі документи з власною злочинною діяльністю (коли такі були зареєстровані в документах), подібно як пізніше наступник НКВС — КГБ знищив задокументовані докази катинського розстрілу. На кінець 1945 року з повстанцями боролося 150 спецгруп загальною чисельністю 1800 бойовиків, але тепер в архівах можна знайти не більше кількох десятків документів, що окреслюють тільки деякі їхні операції проти націоналістичного підпілля. Оскільки більшість матеріалів стосовно діяльності спецгруп було знищено у 1990 році, в документах архіву СБУ зберігаються лише окремі відомості щодо злочинів, вчинених лжебоївками проти мирного населення.
Щоб зрозуміти, наскільки правдиво радянські архівнівні джерела відображають реальну картину кількості вбивств мирного населення спецгрупами НКВС, треба брати до уваги особливості радянських історичних джерел, для яких загалом було характерним відображення та замовчування фактів у вигідному для радянського режиму напрямі. Компрометуючі випадки злочинної діяльності підрозділів НКВС — лжебоївок УПА могли радше «випадково» потрапити у документи НКВС: працівники НКВС, як правило, не допускали самокомпрометації радянської спецслужби, так як загалом радянські владні органи часто не фіксували у власних документах невигідну для радянської влади інформацію. Наприклад, як відомо з історичної літератури, свідчень та документів в НКВС масово використовувалися катування до арештованих, однак не знайдено внутрішніх документів НКВС, створених самими працівниками НКВС, які б описували випадки тортур до арештованих з боку цих же працівників НКВС. Відтак загалом відсутність у тих чи інших архівних документах зареєсторваних фактів злочинів спецгруп ще не може слугувати гарантом і однозначним доказом відсутності злочинних проявів конкретних боївок «перевдягнених енкаведистів».
Після значного спаду активності ОУН — УПА наприкінці сорокових років протизаконна діяльність спецгруп НКВС більше заважала боротьбі радянської влади з неполітичним, кримінальним бандитизмом, ніж приносила користі у боротьбі з ОУН — УПА, що у свою чергу спонукало реагування прокуратури на кримінальну діяльність лжезагонів УПА. Факти злочинів спеціальних груп НКВС знайшли відображення у доповідній записці прокурора Кошарського від 15 лютого 1949 р. Реагування прокуратури на кримінальну активність лжебоївок УПА ще пояснюється міжвідомчим конфліктом між різними спецслужбами УРСР. З архівних документів також відомі випадки бойових сутичок та розброєння спецгруп іншими підрозділами НКВС через брак відповідної інформації щодо операцій лжебоївок у певній місцевості та взаємної координації дій у боротьбі з націоналістичним підпіллям. В радянському документі про такий випадок зазначені також факти пограбування мирного населення спецгрупами НКВД.
Протизаконна діяльність спецгруп НКВС від 1944 р. набрала таких обертів, що змусило прокуратуру відреагувати на їхні злочини в 1949 році.
У доповідній записці прокурор Кошарський прямо вказував на шкідливу діяльність спецгруп мирним заходам радянської влади. З його слів, діяльність лжебоївок УПА ускладнювала боротьбу з бандитизмом, підривала авторитет радянської законності та наносила шкоду соціалістичному будівництву в Західних областях України; спецгрупи носять яскраво бандитський характер. У цьому ж документі, крім численних випадків жорстокого побиття та каліцтв мирних жителів перевдягненими лжеповстанцями, також значиться факт вбивства спецгрупою мирних громадян та наглядна тенденція покривання злочинних дій «переодітих енкаведистів» з боку вищого керівництва НКВС:
Істориками поки що не знайдено внутрішніх документів НКВС в яких би значилися злочини спецгруп, описані в доповідній записці прокурора Кошарського, що якраз свідчить про тенденцію радянської спецслужби НКВД не фіксувати злочини власних спецгруп, котрі б її компрометували перед законом. Вищерозглянутий звіт майора Соколова є радше винятком того, що сам співробітник НКВС у своєму звіті вказав на злочини, вчинені його спецгрупою.
В записці прокурора Кошарського 15 лютого 1949 р. розглядаються злочини спецгруп від березня 1948 р., тоді як спецгрупи почали масово діяти відразу ж після війни, в 1944 р. Вищезгаданий майор Соколов разом зі спецгрупою вчинив злочини у 1945 році.
Відповіддю на доповідну записку військового прокурора стала постанова політбюро ЦК КП(б) України. Від Міністерства державної безпеки та військової прокуратури вимагалося детально «розслідувати всі факти грубого порушення радянської законності, а винних суворо покарати»
Безпідставним є твердження апологетів радянщини стосовно покарання кожного злочину, зазначеного в документі прокурора Кошарського: в архівах не знайдено наступних задокументованих даних кримінального переслідування усіх раніше вказаних Кошарським злочиних діянь перевдягнених енкаведистів. Сам прокурор Кошарський у своїй доповідній записці вважав, що більшість злочинних проявів спецгруп проти мирного населення не розслідується. З рапорту майора Соколова можна взнати, що за пограбування заарештували тільки одного ініціатора грабежів Плотського. В архівних документах не має жодних відомостей щодо його засудження за грабежі. Притаманна сталінському періоду непослідовність та суперечність застосування радянських законів (коли навіть норми радянської конституції масово не виконувалися та порушувалися.) та часті випадки порушення їх представниками радянської влади, що в цілому характеризують «радянську законність» цього часу, не могли сприяти досягненню покарання кожного випадку злочинів, скоєних спецгрупами. Непослідовність та конфліктність практики застосування радянського законодавства найяскравіше ілюструється ще прикладом після періоду великого терору: частину службовців НКВС звинуватили в організації репресій в 1937-38 р. та покарали і водночас реабілітували деяку невелику кількість незаконно репресованих, але, тим не менше, така ж сама чи подібна протизаконна практика, як впродовж великого терору, надалі, щоправда в менших обсягах, використовувалася радянською владою в ході репресій власних громадян. З одної сторони, органи радянської влади для досягнення злочинних політичних цілей порушували власні закони, а з іншої сторони, щоб не ввергнути країну у тотальний хаос, змушені були частково реалізовувати проголошене на папері радянське законодавство. Враховуючи загальний стан беззаконня в НКВС, можна припускати, що учасники спецбоївок залишались непокараними подібно як часто уникали відповідальності працівники інших підрозділів НКВС за злочини скоєні ними у боротьбі з ОУН-УПА.
Інші історики прорадянського спрямування взагалі уникають розгляду у своїх працях документів, в яких фігурують злочини спецгруп. Стверджуючи щодо тенденції притягнення винуватців злочинів лжебоївок до кримінальної відповідальності, не враховують, що виявлення та розслідування злочинів, вчинених спецгрупами НКВС часто покладалось на НКВС — ту ж саму спецслужбу, підрозділи якої і вчиняли злочини.
Враховуючи, що бойовики спецгруп, включаючи колишніх членів ОУН та УПА що перейшли на сторону радянської влади, юридично числилися таємними співробітниками НКВС, що вказано навіть в записці прокурора Кошарського ( див вище: «...инициаторами убийства гр-ки Кучинец Л. Ф. являлись сотрудники Ровенского РО МГБ — Парфенюк Н. В. и Грицай С. И.,...» ), — відповідальність за злочинну діяльність «переодітих енкаведистів» несе радянська спецслужба.
Факти злочинної та провокаційної діяльності спецгруп НКВС також зафіксовано у внутрішніх документах СБ ОУН. В брошурі ОУН-УПА з назвою «Більше революційної пильності», що розповідає про підступну роботу радянської агентури, йдеться про групи перевдягнутих енкаведистів та їх злочини проти мирного населення. Загалом українські повстанці у своїх листівках та газетах доносили до людей відомості про злочинну, провокаційну діяльність створених НКВС лжебоївок підпільного руху, в тому числі і про участь у них зрадників, які перейшли з рядів ОУН-УПА на сторону радянської влади.
У працях українських істориків ОУН-УПА включені архівні документи НКВС щодо спецгруп, що розкривають зрадницьку роботу деяких колишніх учасників націоналістичного підпілля. Публікуючи відповідні архівні документи, переважна більшість українських істориків від самого початку висвітлення ними діяльності лжебоївок УПА не приховувала участі колишніх членів ОУН та УПА в спецгрупах НКВС та їхню боротьбу з підпіллям, про що свідчить список їхніх публікацій щодо діяльності спецгруп НКВС (див. нижче). Також українські історики на основі архівних документів та свідчень очевидців описують злочини спецгуп НКВС, включаючи пограбування та вбивства громадян.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 15 липня 2019.
- Дмитро Вєдєнєєв Геннадій Биструхін Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920—1945) ст. 343
- ↑ . Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 28 серпня 2017.
- ↑ Рапорт майора Соколова. Организация спецгрупп ОББ УНКВД — РО
- ↑ . Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 28 серпня 2017.
- Терещенко А.С. СМЕРШ против бандеровцев. Война после войны. — М.: ЭКСМО, 2013(рос.)
- . Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 28 серпня 2017.
- Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2 : 1944–1945 / под ред. А. Н. Артизова. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. — 1167 с.: ил. с. 491-499 [ 15 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Данилевский И.Н., Кабанов В.В., Медушевская О.М., Румянцева М.Ф. Источниковедение Теория. История. Метод. Источники российской истории. 2004 . — 701 с. —[недоступне посилання] ISBN 5-7281-0090-2.(рос.)
- ↑ . Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 28 серпня 2017.
- . Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 21 вересня 2017.
- ↑ З пошуків в інтернеті можна взнати, що Петрашенок ( Петрошенок ) Дмитрий Евгеньевич для своїх публікацій про спецгрупи НКВД використовує псевдоніми: Олег Россов, Олег Россов, Дмитрий Росов
- Дмитрий РОСОВ. Бандеровский маскарад, и Фальшивые «экспонаты» выставки
- . Архів оригіналу за 9 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
- . Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 28 серпня 2017.
- Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. Книга 2. Київ, 1994
- Білас І. Г. Під видом бандитів УПА. Трускавець, 1992
- СБУ оприлюднила факти компрометації бійців ОУН-УПА чекістами
- Шифротелеграмма И.В. Сталина секретарям обкомов, крайкомов и руководству НКВД—УНКВД о применении мер физического воздействия в отношении "врагов народа" 10.01.1939 [ 27 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- О практике ведения следствия в органах МГБ ЛУБЯНКА: Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. 1917–1991. Справочник / Под. ред. А. Н. Яковлева; Авт.-сост.: А. И. Кокурин, Н. В. Петров. Международный фонд Демократия. – М.: МФД, 2003. – 768 с. – (Россия. XX век. Документы) [ 19 липня 2019 у Wayback Machine.] с. 643-647(рос.)
- Приказ Министра Внутренних Дел СССР Л.П. Берии "О запрещении применения к арестованным каких-либо мер принуждения и физического воздействия". 4 апреля 1953 г. [ 9 вересня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 28 серпня 2017.
- . Архів оригіналу за 29 квітня 2023. Процитовано 29 квітня 2023.
- ↑ Донесення заступника командира 17-ї стрілецької бригади ВВ НКВД Українського округу від 16 липня 1944 р. Електронний архів Українського визвольного руху
- ↑ . Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 28 серпня 2017.
- Фіров Петро Тимофійович історія ОУН-УПА: події, факти, документи, коментарі [ 31 січня 2018 у Wayback Machine.] Вид-во Севастоп. нац. техн. ун-ту, 2002. — 191 с. — Бібліогр.:с. 186—190 (76 назв). — ISBN 966-7473-39-2 : Б. ц.
- . Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 23 жовтня 2008.
- . Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 28 серпня 2017.
- . Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 28 серпня 2017.
- . Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 31 січня 2018.
- Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 22 лютого 2014.
- Максим Запорожец, Сергей Полычевский Зачем навязывается миф о «переодетых» энкавэдистах?. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 6 липня 2013.
- . Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 28 серпня 2017.
- . Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 28 серпня 2017.
- . Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 28 серпня 2017.
- Протоколи СБ ОУН у справах провокацій більшовиків. 4.2.7. Служба безпеки ОУН (б). 1076 документів. 44 сторінка. Електронний архів Українського визвольного руху [ 14 вересня 2017 у Wayback Machine.] Продовження на 45 сторінці. Подібні документи можна знайти і на інших сторінках електронного архіву Українського визвольного руху.
- Більше революційної пильності. Брошура про діяльність МВД і МГБ [ 31 липня 2017 у Wayback Machine.] (ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 59. ст.34, 37) на сайті електронного архіву Українського визвольного руху
- . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2017.
- . Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 28 серпня 2017.
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
- , О. П. Сущук — аспірант кафедри новітньої історії України Волинського державного університету імені Лесі Українки
- . Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 29 червня 2020.
- . Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 20 січня 2019.
- . Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 15 квітня 2022.
Джерела та література Редагувати
- Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. Книга 2. — Київ, 1994.
- Білас І. Г. Під видом бандитів УПА. — Трускавець, 1992
- Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 15 липня 2019.
- Антонюк Я. Агентурно-бойові спецгрупи НКВС-МВС-НКДБ-МДБ[недоступне посилання]
- Дмитро Вєдєнєєв. Легендированные группы УПА [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вєдєнєєв Д.В., Биструхін Г.С. «Повстанська розвідка діє точно й відважно…» [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945-1980-ті роки [ 2 січня 2022 у Wayback Machine.].
- Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920-1945) [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Юрій Михальчишин. Контррозвідка в Україні від УНР до сьогодення. Частина 3. Контррозвідка українського націоналістичного підпілля: СБ ОУН
Посилання Редагувати
- Джефрі Бурдс. Радянська агентура: Нариси історії СРСР у післявоєнні роки (1944—1948). [ 9 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Окупанти без маски. Документ з архіву КГБ УРСР [ 21 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- СБУ оприлюднила факти компрометації бійців ОУН-УПА чекістами
- Діяльність спецгрупи НКВД чекає детальнішого дослідження, — історик
- Мирослав Левицький: Окупанти без маски — в минулому й нині… [ 18 березня 2011 у Wayback Machine.]
- НРУ опублікував методичну інструкцію МГБ про дискредитацію ОУН 1949 року
- Бандеровцы. Война без Правил. www.voenvideo.ru (Спецгрупа НКВС Юрія Тараскіна) [ 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Алтарь Победы. 21 с. Каратели (4) (Спецгрупа НКВС Ніколая Кононенка) [ 26 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Дмитрий Веденеев Одиссея Василия Кука 6.4. Под личиной повстанцев
- Ткаченко С. Повстанческая армия: тактика борьбы Глава 5. Борьба противника с украинским движением сопротивления Специальные провокационные мероприятия [ 12 липня 2012 у Wayback Machine.]
- Під виглядом «бандитів УПА» на території західної України діяли зграї провокаційно-терористичних груп НКВС-МДБ [ 2 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Станислав Кульчицкий. Воевал — но не ветеран, боролся — но не борец?[недоступне посилання з червня 2019]
- Спецбоївка НКВС під маскою УПА в селі Білятичі на You Tube. [ 8 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Могила жертв спецбоївки НКВС (с.Білятичі) на You Tube. [ 10 липня 2015 у Wayback Machine.]
- «Ночью мы вошли в село под видом банды». Чекісти тероризували населення, маскуючись під загони УПА
- Скорочений переклад цієї статті на російську мову: Спецгруппы НКВД [ 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Агентурна боротьба НКГБ МГБ проти Львівського крайового проводу в 1946-50 рр.: лекція [ 8 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- «Переодягнені енкаведисти» у фільмі «Останній бункер»
- НКВС проти націоналістів [ 9 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Жива УПА "Повстанське танго" Документальний фільм про легендоване підпілля Київщини та двобій двох спецпідрозділів: НКДБ та СБ ОУН [ 13 листопада 2018 у Wayback Machine.]