Зільберштейн Ілля Самойлович (28 березня 1905, Одеса — 22 травня 1988, Москва) — російський літературний критик, літературознавець, мистецтвознавець, колекціонер, доктор мистецтвознавства. Один із засновників і редактор збірників «Літературна спадщина» (98 томів, 1931—1988). Понад двадцять тисяч історичних документів з історії російської культури були повернуті з-за кордону і приватних зібрань у державні фонди та архіви СРСР завдяки зусиллям Іллі Самойловича Зільберштейна. Засновник Музею приватних колекцій у Москві (був відкритий 24 січня 1994 року).
| Зільберштейн Ілля Самойлович | |
|---|---|
| рос. Илья Самойлович Зильберштейн | |
| | |
| Народився | 28 березня 1905 Одеса |
| Помер | 22 травня 1988 (83 роки) Москва |
| Поховання | Кунцевське кладовище |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | літературний критик, літературознавець, мистецтвознавець, колекціонер |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Галузь | мистецтвознавство, літературознавство |
| Заклад | Literaturnoe nasledstvod |
| Науковий ступінь | доктор мистецтвознавства |
| Членство | СП СРСР |
| Відомий завдяки: | Засновник Музею приватних колекцій у Москві |
| Нагороди | Державна премія СРСР (1979), орден «Знак Пошани» |
Висловлювання у Вікіцитатах Зільберштейн Ілля Самойлович у Вікісховищі |
Біографія ред.
Ілля Самойлович Зільберштейн народився 28 березня 1905 року в Одесі. Батько служив бухгалтером на фабриці Абрикосових, у матері не було навіть початкової освіти. З ранніх років захопився російською літературою та мистецтвом, проводив багато часу в крамницях одеських букіністів.
Навчався в Одеському інституті народної освіти У 1923 році переїхав до Петрограду. У 1926 році закінчив Ленінградський державний університет. Тоді ж 21-річний Ілля Зільберштейн почав публікувати свої перші статті та книги, присвячені життю і творчості Олександра Сергійовича Пушкіна, Олександра Сергійовича Грибоєдова, Федора Михайловича Достоєвського та Івана Сергійовича Тургенєва.
У 1966—1967 роках він побував у Парижі (за запрошенням Луї Арагона), де зустрівся з деякими людьми, відомими у російській історії, такими як: Бенуа Олександр Миколайович, Марк Шагал, князь Фелікс Юсупов, Серж Лифар, Пешков Зіновій. Він вивіз з еміграції 20 тисяч одиниць зберігання: архівні довідки, листи, документи, предмети образотворчого мистецтва. Про цінність колекції можна судити з такого факту: коли фронт у 1941-му наближався до Москви, Комітет у справах мистецтв при Раді Міністрів СРСР ухвалив рішення евакуювати в тил поряд з музейними скарбами і найбільш значущі приватні колекції. Такими були визнані всього три колекції: балерини К. Гельцер, співачки Л. Русланової, мистецтвознавця і літературознавця І. Зільберштейна. Початком колекції були два малюнки Бориса Григор'єва, які у 1921 році він придбав в антикварному магазині на Дерибасівській на перший гонорар від своєї статті!
Колекція Зільберштейна налічує більше 2000 творів найвищої якості. Тривога за долю свого зібрання і численні приклади зникнення колекцій призвели Зільберштейна до вирішення принести своє зібрання в дар Державному музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна.
Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.
Сценарист ред.
Автор сценарію до фільму «Подорож до Арзруму» (1936 рік) за однойменним твором Пушкіна.
Нагороди ред.
Був нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями. Лауреат Державної премії СРСР (1979). Член Спілки письменників СРСР (1968).
Примітки ред.
Посилання ред.
- Музей личных коллекций [ 18 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Краткая автобиография И. С. Зильберштейна [ 18 листопада 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- (рос.)
- Письма Александра Бенуа к Илье Самойловичу Зильберштейну. [ 13 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Могила И. С. Зильберштейна на Кунцевском кладбище (рос.)