Звени́город — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, у центрі району.
| село Звенигород | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Бучацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070140011683 |
| Облікова картка | Звенигород |
| Основні дані | |
| Населення | 841 |
| Територія | 1.050 км² |
| Густота населення | 800.95 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48423 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°05′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д.Координати: 49°05′30″ пн. ш. 25°24′10″ сх. д. / 49.09167° пн. ш. 25.40278° сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48423, с. Підзамочок |
| Карта | |
Звенигород | |
Звенигород | |
| Мапа | |
| Звенигород у Вікісховищі |
Історія ред.
Поблизу Звенигорода виявлено археологічні пам'ятки трипільської та давньоруської культур. У південній частині села, на правому березі безіменного потічка було виявлено трипільське поселення IV — ІІІ тис. до н. е. У сьогодні на своїх присадибних ділянках мешканці тієї частини села знаходять фрагменти керамічного посуду, прясельця, антропоморфні статуетки (берегині). Ці факти поселення трипільців були ще раз підтверджені в 2005 році, коли почали будувати об'їздну дорогу поблизу Бучача. Тут працювало декілька археологічних експедицій з Тернополя, Львова, Києва. Ними на місці будівництва об'їздної дороги (на південній околиці села) встановлено декілька місць поселень трипільців.
Виявлене поблизу села давньоруське городище на думку Л. Махновця могло бути столицею першого уділу князя Івана Бирладника.
У середині XVIII ст. Стефан Александер Потоцький передав село у власність Бучацькому монастирю оо. Василіян, монахи якого отримали право вільно молоти збіжжя на млині у Звенигороді, вільно рубати ліс коло цього села для опалення, вільно ловити рибу в Стрипі, мати пасіку, не платити з неї десятину.
У 1920—1939 рр. у громаді села Звенигорода існували: читальна «Просвіти», Народний Дім, кооператива, крамниця та молочарня, Товариство «Луг», аматорський гурток, хор, гурток товариства «Сільський Господар», секція господинь, дитячий садок. Була початкова школа з польською мовою навчання.
За нацистської окупації в селі 1941—1944 років ліквідували все єврейське населення. Упродовж 1944−1945 років поляки-мешканці села (55 % усіх жителів[джерело?]) виїхали на історичну батьківщину в рамках політики обміну населенням, а у Звенигороді поселились українці, які проживали на території, яку після Другої світової війни передали Польщі, зокрема із сіл Кописна, Лодинки та інших у Надсянні.
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району.
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади.
Пам'ятки ред.
- Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1923, ПЦУ). Підірвана в роки Другої світової війни. Відновлена в 1989 році.
- Церква Введення в храм Пречистої Діви Марії (2002, УГКЦ).
- Костел святого Йосафата, побудований у 1934 році в часи санаційного режиму в рамках політики спольщення Галичини. Після Другої світової війни його закрили та влаштували склад мінеральних добрив. У роки Незалежності України споруду віддали малочисельній римо-католицькій громаді та встановили всередині риштування для проведення ремонту.
- Хрест на честь скасування панщини. Знищений у 1970 –х роках. Відновлений з іншого матеріалу та в іншій формі в 1992 році.
- Каплиця Божої Матері Зарваницької (мурована). Споруджена в 2002 році за межами села — при в'їзді з автодороги Тернопіль — Бучач на кошти парафіян і подорожуючих.
- Церква Введення в Храм Пречистої Діви Марії (УГКЦ). Побудована в 2002 році.
- Каплиця Введення в Храм Пречистої Діви Марії. Збудована в 2006 р. на місці розібраної дерев'яної з кінця ХІХ ст.
Соціальна сфера ред.
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП. У жовтні 2015 року добудовано дитячий садок, який пустував кілька десятиліть. Його будували виключно за кошти Підзамочківської сільської ради, допомогу в будівництві (побутову техніку, бетонні кільця для облаштування криниці) надав Петро Гадз.
Світлини ред.
Примітки ред.
- ↑ Козак М. та ін.(2009) Звенигород, Історія Бучаччини [ 2 вересня 2018 у Wayback Machine.].
- Перша галицька династія [ 29 січня 2022 у Wayback Machine.] / Л. Войтович // Генеалогічні записки: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 7. — С. 1-25.
- Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього (1712—1996 рр.). — Львів, 1997. — С. .
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [ 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
- Своїми силами відновили дитсадок // Свобода. — 2015. — № 83 (3021, 28 жовтня). — С. 12.
Джерела ред.
- Козак М., Уніят В. Звенигород // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 610—611. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Слюсарчук П., Яворський Г. Звенигород // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 643. — ISBN 966-528-197-6.
- Звенигород // Калейдоскоп минулого / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 543.
- Dźwinogród 3.) wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 311. (пол.) — S. 311. (пол.)
Посилання ред.
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [ 12 травня 2017 у Wayback Machine.]
- 17/12/6/3/2/1. ІВАН РОСТИСЛАВИЧ БИРЛАДНИК (+ 1199) [ 6 липня 2019 у Wayback Machine.] — C. 16.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |