Зваричук Іван Федорович (*10 листопада 1896, Біла Церква — †після 1973) — військовий і громадський діяч, ад'ютант Генерального штабу Армії УНР, квартирмейстер Підляської бригади Війська Польського; сотник Армії УНР, ротмістр (за іншими даними — майор) кавалерії Війська Польського.
| Зваричук Іван Федорович | |
|---|---|
| Сотник | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 20 листопада 1896 Біла Церква |
| Смерть | після 1973 Мень, Ґміна Бранськ, Більський повіт, Республіка Польща |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1918–? |
| Приналежність | УНР |
| Вид ЗС | Армія УНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна Друга світова війна |
| Нагороди та відзнаки | |
Біографія ред.
Закінчив Білоцерківську гімназію (1905-1914), 1-й курс правничого факультету Київського університету Святого Володимира (1915- лютий 1916), Єлисаветградське юнкерське училище кінноти (1917) і лісовий відділ агрономічно-лісового факультету Української Господарської академії в Подєбрадах (11 квітня 1927).
В Армії УНР з кінця 1917 року. Інтернований у табір Стшалкова, де став членом Студентської громади. Гарно танцював і ввічливо поводився на подєбрадських вечірках, тому організатори радо запрошували його і на наступні вечірки.
Перебував на контрактовій службі у Війську Польському. 1938 року прийнятий до Вищої військової школи у Варшаві, а згідно з твердженням дослідника Вальдемара Резмера — закінчив її 1938 року (стаття «Позиція і участь українців у німецько-польській кампанії 1939 р.»).
Фінансово допомагав колишнім воякам Армії УНР, які навчались у вищих школах Чехословаччини.
За твердженням дослідника з Польщі Олександра Колянчука, Іван Зваричук загинув 13 вересня 1939, обороняючи Польщу від німців. Але спогади Якова Гальчевського заперечують це. У «Листі таборян-полонених (українців) у Люкенвальде з дня 25.ХІ.39», опублікованому у спогадах Якова Гальчевського, під ч. 7 зазначено «сотник Зварійчук Іван».
1952 року переїхав з Німеччини до США.
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Література ред.
- Бюлетень Т-ва абсольвентів УГА-УТГІ. — Нью-Йорк. — 1973. — Ч. 48. -С. 55.
- Гальчевський Я. З воєнного нотатника. — Київ: Діокор, 2006. — С. 104.
- Іванис В. Стежками життя (спогади). — Кн. V. — Новий Ульм, 1962. -С. 20.
- Колятук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20 — 30-х рр. XX ст. у Польщі. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2003. — С. 124.
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. -Оп. 1. — Спр. 1101. — Арк. 1 — 93.