Бжезі́нський Збі́гнєв Кази́мир (пол. Zbigniew Kazimierz Brzeziński; 28 березня 1928, Варшава, Польща — 26 травня 2017, Фолс-Черч) — американський політолог, соціолог і державний діяч, колишній Радник з національної безпеки Президента Джиммі Картера, а також радник Центру стратегічних і міжнародних студій. Поряд з Генрі Кіссінджером та Самуелем Гантінгтоном він вважався одним з найвпливовіших геостратегів США.
Збіґнєв Бжезінський | |
---|---|
пол. Zbigniew Brzeziński | |
Грудень 2010 | |
Ім'я при народженні | пол. Zbigniew Kazimierz Brzeziński |
Народився | 28 березня 1928 Варшава, II Польська Республіка |
Помер | 26 травня 2017 (89 років) Фолс-Черч, США ·пневмонія |
Громадянство | II Польська Республіка США |
Національність | поляк |
Місце проживання | Вашингтон, США |
Діяльність | політолог |
Галузь | міжнародні відносини і національна безпека |
Відомий завдяки | Радник президента США з національної безпеки |
Alma mater | Університет Макгілла (1950) і Гарвардська школа права (1953) |
Науковий ступінь | бакалавр мистецтв (1949), магістр (1950) і доктор філософії |
Вчене звання | професор[d] |
Науковий керівник | Merle Fainsodd |
Вчителі | Карпович Михайло Михайловичd |
Знання мов | американська англійська, англійська і польська |
Заклад | Університет Джонса Гопкінса, Paul H. Nitze School of Advanced International Studiesd, Колумбійський університет і Гарвардський університет |
Членство | Рада з міжнародних відносин, Atlantic Council, Національний фонд на підтримку демократії, Польське наукове товариство на чужиніd, Американська академія мистецтв і наук і Тристороння комісія |
Напрямок | Реалізм |
Magnum opus | The Grand Failured, Велика шахівниця і Between Two Agesd |
Посада | радник президента США з національної безпеки і член радиd |
Партія | Демократична партія США |
Конфесія | Католик |
Батько | Тадеуш Бжезінський |
Родичі | Метью Бжезінський |
У шлюбі з | Емілі Бенеш Бжезінськаd |
Діти | Ян Бжезінськийd, Марк Бжезінськийd і Міка Бжезінськаd |
Нагороди | медаль Століття Гарвардуd почесний громадянин Краковаd (7 листопада 2001) почесний доктор Люблінського католицького університетуd (21 червня 1990) honorary doctor of Fordham Universityd honorary doctor of Georgetown Universityd honorary doctor of Vilnius Universityd Почесний доктор Ягеллонського університетуd (16 червня 2000) honorary citizen of Vilniusd (2003) почесний громадянин Гданськаd Great Immigrantsd (2007) |
IMDb | ID 0117500 |
|
Життєпис Редагувати
За офіційною біографією, народився у Варшаві. Мешкав у Франції та Німеччині, потім, після призначення батька в 1938 р., переїхав до Канади. Здобув ступінь бакалавра та магістра в Університеті Мак-Ґілла (відповідно в 1949 та 1950 р.), згодом, у 1953 році — ступінь доктора філософії в Гарвардському університеті. У 1958 р. набув громадянство США.
Мешкав у Вашингтоні, округ Колумбія.
Родина Редагувати
- Батько, Тадеуш Бжезинський (1896—1990), народився в Золочеві (Королівство Галичини та Володимирії), шляхтич гербу Труби. Польський дипломат.
- Мати, Леонія (1896—1985), до шлюбу Роман.
- Дружина, Емілія Бенеш Бжезинська[en] (нар. 1932 у Женеві — пом. 2022), відома скульпторка, внучата племінниця Едварда Бенеша, другого президента Чехословаччини (1935—1948).
- Троє дітей, Ян[en] (1963), Марк[en] (1965), Міка[en] (1967).
Політична діяльність Редагувати
З 1966 до 1968 р. Бжезинський був членом Ради політичного планування (Policy Planning Council) Державного департаменту. На час президентської кампанії 1968 р. Бжезинський був головою Спеціальної комісії Губерта Г. Гемфрі (Hubert H. Humphrey Foreign Policy Task Force).
З 1973 до 1976 р. брав участь у заснуванні Тристоронньої комісії разом з Девідом Рокфеллером і став її директором. Тристороння Комісія була групою видатних політичних, бізнесових та академічних діячів зі Сполучених Штатів, Західної Європи та Японії. Метою комісії було зміцнення стосунків між цими трьома найрозвиненішими регіонами вільного світу. Членом Тристоронньої комісії був і майбутній президент Джиммі Картер. Коли він проголосив висування своєї кандидатури на пост президента 1976 р., Бжезинський, який критикував зовнішню політику Ніксона — Кіссінджера, став його головним радником з питань зовнішньої політики. Після перемоги 1976 р. Картер призначив Бжезинського державним радником з безпеки.
З 1977 до 1981 р. Бжезинський працював державним радником з безпеки при президенті США. 1981 р. його було відзначено президентською Медаллю Свободи «за його роль у нормалізації відносин США з Китаєм та за його внесок у справу захисту прав людини та державну політику безпеки США».
1985 р. при адміністрації Рональда Рейгана Бжезинський працював членом Комісії з хімічних озброєнь при президенті США. З 1987 до 1988 р. працював у Комітеті комплексної довгострокової стратегії Міністерства оборони, був членом Ради національної безпеки. З 1987 до 1989 р. також працював у Президентській Раді зовнішньої розвідки (президентська комісія з нагляду за розвідницькими службами США).
Під час президентської кампанії 1988 р. Бжезинський був співголовою Консультативної групи з національної безпеки в команді Дж. Г. В. Буша. Консультант і член опікунської ради Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, був професором зовнішньої політики США у Вищій школі міжнародних досліджень ім. Пола Нітце Університету Джонса Гопкінса. Співголовував в Американському комітеті за мир в Чечні, був членом опікунської ради «Фрідом Хауз» і Тристоронньої комісії (США — Європа — Японія), членом рад директорів Польсько-Американського фонду свободи і Польсько-Американського підприємницького фонду.
Я не знаю [Чи втрачено Крим для України?], але до цього питання слід повернутися, коли відносини між Україною і Росією знову стануть хоч в якійсь мірі раціональними і стабільними. Росіяни привнесли в ці відносини ірраціональність і емоційність, вони провели бандитську атаку на Крим, замаскувавши її, як це зробила б мафія. Але їм слід остерігатися застосовувати такий підхід до всієї України — це призведе до куди більш потужного вибуху в серці Європи, до конфлікту, якого не бачив світ з 1939 року |
, — застерігає Бжезинський.
Великий ризик полягає в тому, що Росією управляє ірраціональний лідер з манією величі. Це хвилює багатьох росіян. Припустимо, що Путіну вдасться назавжди відокремити Крим від України: він отримає Крим, але втратить Україну на багато десятиліть, тому що викличе потужну націоналістичну реакцію проти Москви! Українці визначають свою ідентичність через свою землю. Путін здійснює жахливу помилку . |
На конференції з безпеки в Мюнхені (Munich Security Conference) 1.02.2014 беззастережно підтримав Євромайданівців.
В той же час він досить скептично оцінив обороноздатність України. Коментуючи дії українських силовиків, Бжезинський не стримав посмішки:
У Криму з 20 тисяч українських військових жоден не вистрілив з власної ініціативи. Я сам родом з Європи так от, коли я думаю про батьківщину моїх батьків, то не можу уявити, щоб з 20 тисяч польських солдат при спробі зовнішньої сили захопити владу жоден не вистрілив. Я думаю, була би величезна бійка. Те, що в Україні все відбувалось по іншому - про щось говорить. Свої висновки зробив і Путін. Зрозумів, що все навіть легше ніж він очікував. |
У жовтні 2014 в інтерв'ю українській програмі «Подробности-ТВ» він уже набагато оптимістичніше оцінив європейське майбутнє України, відзначивши дух і рішучість українців у протидії зазіханням Росії. Сказавши, що українці не лише заслуговують бути в Європі, вони вже є європейцями і доб'ються свого, при умові, що здолають корупцію, яка деморалізує державу, суспільство і навіть збройні сили. Росія змушена буде змиритись і також пройти шлях очищення, інакше її очікує доля «задвірків Китаю».
Смерть та поховання Редагувати
Помер 26 травня 2017 року у США. Похований 9 червня у Вашингтоні.
Нагороди та відзнаки Редагувати
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 28 березня 2008) — за визначну громадську діяльність та розвиток зв'язків між Україною і Сполученими Штатами Америки
- Орден «За заслуги» III ст. (Україна, 13 травня 1997) — за значний особистий внесок у зміцнення українсько-американського співробітництва
- У 2006 році став почесним доктором НаУКМА.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Lewis, Daniel (26 травня 2017). . The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 27 травня 2017. Процитовано 27 травня 2017.
- Існує версія, що Збігнєв народився у Харкові на вулиці Ольмінського, де працювали батьки, але записаний ними у Варшаві, див. Неизвестный Харьков / Ольга Ю. Адам; Александр А. Винтрович; Наталья В. Катрунова; Константин Э. Кеворкян; Виктор П. Кофанов. — Харьков: Книжная фабрика имени Фрунзе, 2006. — 270 с. — ISBN 966-324-025-3
- З них у 1938-45 Президент у екзилі (у вигнанні), перебував на еміграції в Лондоні.
- . Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.
- В Мюнхені вирішували рубати чи розв'язувати український «гордіїв вузол». ТСН. 1 лютого 2014. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 червня 2021.
- . Архів оригіналу за 4 червня 2014. Процитовано 21 травня 2014.
- . Архів оригіналу за 6 грудня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
- . unn.com.ua. Українські національні новини. 27.05.2017. Архів оригіналу за 27 травня 2017. Процитовано 27 травня 2017.
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
- Указ Президента України від 28 березня 2008 року № 275/2008 «Про нагородження З. Бжезинського орденом князя Ярослава Мудрого»
- Указ Президента України від 13 травня 1997 року № 411/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
- . Архів оригіналу за 18 березня 2015. Процитовано 17 серпня 2015.
Джерела інформації Редагувати
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Збігнєв Бжезінський |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Zbigniew Brzeziński |
- Збіґнєв Бжезінський. / Переклала з англійської Ганна Лелів. Львів, «Літопис», 2012. — 168 с. ISBN 978-966-8853-24-1
- Збіґнєв Бжезінський. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи. / З англ. переклала Олена Фешовець. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000.
- Бжезинський З. «Європа від Карбо да Рока до Камчатки» [ 29 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (інтерв'ю з Юлією Мостовою) // Дзеркало тижня. Україна № 47, 2 грудня 2005
- Бжезинський З. «Росіяни не люблять слабаків» [ 20 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін/ Худож.-оформлювач Б. П. Бублик, В. А. Мурликін. — Харків: Фоліо, 2003.- 559с. ISBN 966-03-2130-9
- Бжезинський З.: «Так, ЦРУ з'явилося в Афганістані до росіян… [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]»
- Бжезинський З.: Після Америки [ 13 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Бжезинський З. Ще один шанс. Три президенти і криза американської наддержави [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Бжезінський З. У боротьбі з російським шовінізмом [ 30 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Бжезинський З: «Якщо ж Грузія чи Україна не вистоять, Росія знову перетвориться в імперію… [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.]»
- Бжезинський З: Підходить кінець домінування Заходу в світі [ 28 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Доповідь Бжезинського на політичному форумі у Ярославлі [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (відео)
- Збіґнєв Бжезінський: Інтерв'ю щодо політичного становища в Україні та Євромайдану [ 16 січня 2014 у Wayback Machine.] з газетою Українська правда
Література Редагувати
- Т. А. Грищенко. Бжезінський Збігнєв Казімеж // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004. — Т.1 — 760 с. — ISBN 966-316-039-X
- П. Молочко. Бжезинський (Brzezinski) Збігнєв // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 61. — ISBN 978-966-611-818-2.
Посилання Редагувати
- Бжезинський (Brzeziński) Збігнєв // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.33