Науковий закон — вербальне та/або математично виражене твердження, що має докази (на відміну від аксіоми), яке описує співвідношення, зв'язки між різними науковими поняттями, встановлені шляхом індукції або дедукції, і визнане на даному етапі науковим співтовариством таким, що узгоджується з іншими науковими законами. Неперевірене наукове твердження, припущення або здогад називають гіпотезою.
Науковий закон — об'єктивний, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності; закономірність. Існують три основні групи законів:
- специфічні (частинні), наприклад, закон додавання швидкостей у механіці;
- загальні для великих груп явищ, наприклад, закон збереження та перетворення енергії;
- загальні або універсальні.
Закономірності можуть описуватися аналітичними та емпіричними рівняннями.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Коротаев А. В., Малков А. С., Халтурина Д. А. Законы истории. Математическое моделирование развития Мир-Системы. Демография, экономика, культура. 2-е изд. М.: УРСС, 2007.
- Скворцов Г. Е. Система законов природы. Петрополис. 2004. 116 с.
- Введение энциклопедии «Природа науки» на сайте Элементы — обсуждается использование терминов закон, теория, гипотеза и т.п.
| Це незавершена стаття з науки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |