Інду́кція — це процес судження, котрий досягає висновку, що при наявному стані знань є напевно істинний, але не гарантує його. Індуктивний висновок може бути спростований або узагальнений при наявності додаткових фактів. Інакше, індукція полягає у формулюванні закону, ґрунтуючись на обмеженому об'ємі спостережень повторюваних подій.
Прикладами індуктивних висновків є, наприклад, такі пари спостереження/висновок:
- Цей лебідь білий.
- Всі лебеді білі.
Або
- Більярдна куля починає рухатись, коли її вдарити києм.
- Для кожної дії існує зворотна їй та еквівалентна протидія.
Істинність Редагувати
Деякі філософи вважають термін «індуктивна логіка» непорозумінням, оскільки істинність індуктивного висновку не залежить від законів формальної логіки, котрі є за означенням дедуктивними. На противагу дедукції, індуктивні висновки не мають того ж ступеня достовірності що і вихідні твердження. Наприклад, у наведеному вище прикладі висновок про те що всі лебеді білі міг вважатись істинним у Європі поки не було відкрито Австралію. Індуктивне судження ніколи не є зобов'язуючим, але є обґрунтованим. Індуктивне судження є також дедуктивно некоректним. Проблема індукції, що полягає у пошуку обґрунтування індуктивного судження, вперше була формально розглянута Давидом Юмом.
Типи індуктивного судження Редагувати
- передбачення
- узагальнення
- за аналогією
- посилання на авторитет
- причинно-наслідкове
Байєсівський вивід Редагувати
Байєсівський вивід використовується у Байєсизмі для раціонального обґрунтування індукції. Теорема Баєса використовується для обрахунку наскільки повинна змінитись ступінь довіри до гіпотези при наявності нових фактів.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Індуктивна логіка // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Індуктивний метод // там же
- Індукція // там же
Посилання Редагувати
- Індукція [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- ІНДУ́КЦІЯ і ДЕДУ́КЦІЯ [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] //ЕСУ
- Індукція і дедукція [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 541. — 1000 екз.
- Індукція // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 421.
| Це незавершена стаття з логіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |