Жидомасонська змова теорія змови згідно з якою таємна коаліція юдаїзму і масонства іноді також і комунізму жидобільшовиз

Жидомасонська змова — теорія змови, згідно з якою таємна коаліція юдаїзму і масонства, іноді також і комунізму (жидобільшовизм, жидокомуна) прагне встановити всесвітнє панування. У Франції часів Третьої республіки, дореволюційної Росії і в російській еміграції, в гітлерівській Німеччині, а також в Іспанії при Франко були популярні ідеї про наявність такої змови.

Жидомасонська змова

«Юдаїзм прагне до всесвітньої гегемонії». Схема на антибільшовицькій виставці в окупованому Париж (1942)

Історія Редагувати

Ідея існування жидомасонської змови бере витоки з популярної на рубежі XIX і XX століть роботи «Протоколи сіонських мудреців» і з політичної боротьби у Франції навколо справи Дрейфуса (1894—1906). На об'єднання уявлень про таємні підступи юдеїв (що сходять до Середньовіччя) і пов'язаної з масонством конспірології (див. Масонська змова) вплинули такі фактори, як: зростання та інтернаціоналізація капіталів низки єврейських банкірських і промислових династій (Ротшильдів і інших) у XIX столітті та приписувана належність значної кількості французьких, американських, а потім і російських політиків кінця XIX — початку XX століть до масонських лож.

Найбільший ефект теорія Всесвітньої жидомасонської змови мала в частині, що стосується революції 1917 року у Росії. Згідно з дослідженнями Берберовой М. М., масони займали багато впливових посад у Державній Думі, Державній Раді, МЗС, військово-промисловому комітеті, генералітеті (після 1915 і зміщення великого князя Миколи Миколайовича), Торгово-промисловому союзі, Прогресивному блоці, партії кадетів, октябристів, трудовиків, адвокатурі, професурі Московського і Петербурзького університетів. Ідея про причетність до змови євреїв здобула велику популярність на початку XX століття, чому сприяло єврейське походження Карла Маркса і багатьох лідерів соціалістичних і комуністичних рухів в усьому світі.

Теорія жидомасонської змови сьогодні досить популярна на теренах колишнього СРСР, наприклад у Росії. Так існування жидомасонської змови підтримують багато російськомовних письменників, зокрема, Ігор Шафаревич, Олег Платонов, Вадим Кожинов і покійний Григорій Климов. Опитування, проведене у Москві у 1990 році показало, що 18 % жителів Москви вважають, начебто сіоністська змова спрямована проти Росії

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

Берберова Н., Люди и ложы. Русские масоны XX столетия, Нью-Йорк, 1986.
. Архів оригіналу за 24 лютого 2011. Процитовано 20 листопада 2010.
. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 20 листопада 2010.
. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.
. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.
. Архів оригіналу за 12 травня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.
Юрий Каграманов. Черносотенство: прошлое и перспективы «Новый мир», 1999, № 6.
Simon Reznik «Blood Libel in Russia» 2000 http://www.vestnik.com/issues/2000/0118/win/reznik.htm [ 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2010.
. Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.
http://www.jewishsf.com/content/2-0-/module/displaystory/story_id/7671/edition_id/145/format/html/displaystory.html
. Архів оригіналу за 1 січня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.
. Архів оригіналу за 1 лютого 2011. Процитовано 20 листопада 2010.
http://grani.ru/Society/History/m.42967.html [ 12 травня 2011 у Wayback Machine.] По данным опроса, проведенного в начале 1990-х годов, почти 18 % москвичей верили в существование всемирного заговора сионистов против России, а еще почти 25 % не исключали реальность такого заговора. В последние годы в России не раз переиздавались как «Протоколы», так и другие произведения антисемитской литературы, поток которой власти никак не ограничивают, не видя в них «разжигания межнациональной розни». Поэтому среди наших соотечественников доля тех, кто готов всерьез отнестись к мифу о «еврейском заговоре», вряд ли уменьшилась.

Джерела Редагувати

Кац Александр. Протоколы Сионских Мудрецов и Всемирный Жидомасонский Заговор [ 19 липня 2010 у Wayback Machine.]

Посилання Редагувати

[1] Берберова Н., Люди и ложы. Русские масоны XX столетия, Нью-Йорк, 1986.

[2] . Архів оригіналу за 24 лютого 2011. Процитовано 20 листопада 2010.

[3] . Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 20 листопада 2010.

[4] . Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.

[5] . Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.

[6] . Архів оригіналу за 12 травня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.

[7] Юрий Каграманов. Черносотенство: прошлое и перспективы «Новый мир», 1999, № 6.

[8] Simon Reznik «Blood Libel in Russia» 2000 http://www.vestnik.com/issues/2000/0118/win/reznik.htm [ 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]

[9] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2010.

[10] . Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.

[11] ttp://www.jewishsf.com/content/2-0-/module/displaystory/story_id/7671/edition_id/145/format/html/displaystory.html

[12] . Архів оригіналу за 1 січня 2011. Процитовано 20 листопада 2010.

[13] . Архів оригіналу за 1 лютого 2011. Процитовано 20 листопада 2010.

[14] ttp://grani.ru/Society/History/m.42967.html [ 12 травня 2011 у Wayback Machine.] По данным опроса, проведенного в начале 1990-х годов, почти 18 % москвичей верили в существование всемирного заговора сионистов против России, а еще почти 25 % не исключали реальность такого заговора. В последние годы в России не раз переиздавались как «Протоколы», так и другие произведения антисемитской литературы, поток которой власти никак не ограничивают, не видя в них «разжигания межнациональной розни». Поэтому среди наших соотечественников доля тех, кто готов всерьез отнестись к мифу о «еврейском заговоре», вряд ли уменьшилась.