Світовий уряд — поняття про єдину спільну політичну владу для всього людства. Його сучасна концепція сягає корінням європейської історії, особливо філософії Стародавньої Греції, часів формування політики Римської імперії, і в подальшій боротьбі між світовою владою, в особі імператора Священної Римської імперії, і церковної владою, в особі Папи. У цьому питанні великого успіху досягнув Данте Аліг'єрі, у праці «De Monarchia», яка українською мовою перекладається, буквально, як «Про монархію». Робота Данте була опублікована в 1329 році, але дата його авторства оскаржується.
Історія Редагувати
Імперії Редагувати
Повного світового уряду ніколи не існувало, але протягом людської історії було кілька імперій чи диктатур, які охоплювали значні частини сучасного тоді цивілізованого світу. Відомі приклади: Імперія Олександра Великого, Римська імперія, Монгольська імперія і Британська імперія. У випадку англійців чверть поверхні суші і приблизно третина населення світу були частиною імперії. Це один з найближчих до наших часів випадків, коли світ прийшов до загального політичного об'єднання.
Перська імперія Редагувати
За часів Кіра Великого та Дарія I перси заснували одну з перших стабільних імперій на території сучасних Ірану та Іраку. Свого часу, імперія була, мабуть, найбільшою і наймогутнішою державою у світі, починаючись від берегів річки Інд в районі сучасного Пакистану. Імперія була широко відома через величезні багатства і високо розвинену бюрократію, яка регулювала і підтримувала в порядку кожну частину країни. Процвітання імперії, її багатство і влада звернули на себе як захоплення, так і заздрість сусідніх держав, а пізніше надихнуло стародавнього македонського царя Олександра Великого вторгнутися до держави та захопити її.
Римська імперія Редагувати
Доброчинна роль Римської імперії у відношенні до «Римського миру» була предметом дискурсу в стародавні часи. «Пакс Романа» був тривалим періодом відносного миру і мінімального розширення за допомогою військової сили Римської імперії у 1 і 2 століттях н. е.
Існуючі регіональні союзи країн Редагувати
Є низка регіональних організацій, які, хоча і не є наднаціональними союзами, але прийняли або мають намір вжити заходів, що можуть призвести до подібного роду інтеграції в деяких відносинах.
- Африканський союз (AU)
- Ліга арабських держав
- Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN)
- Карибське співтовариство (CARICOM)
- Система центральноамериканської інтеграції (SICA)
- Співдружність Незалежних Держав (СНД)
- Співдружність націй (Британська співдружність)
- Рада співробітництва арабських держав затоки (CCASG)
- Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС)
- Організація Північноатлантичного договору (НАТО)
- Південно-азійська асоціація регіонального співробітництва (SAARC)
- Тюркська рада (TurkKon)
- Союз південноамериканських націй (UNASUR)
- Союзна держава Росії та Білорусі
Інші організації, які також обговорюють подальшу інтеграцію:
- Ліга арабських держав в «Арабський союз»
- Карибське співтовариство (CARICOM) в «Карибську Федерацію»
- Північноамериканська зона вільної торгівлі (NAFTA) в «Північноамериканський Союз»
- Форум тихоокеанських островів в «Pacific Union»
- Євразійський союз
Нинішня глобальна система управління Редагувати
Станом на 2010 рік не існує глобальної міжнародної військової, виконавчої, законодавчої, судової влади, або конституції з юрисдикцією над усією планетою.
Земля розділена географічно і демографічно на територіальні та політичні структури, які називаються державами, і які є здебільшого незалежними і суверенними. Можна також зробити висновок, що політична та економічна незалежність, хоча і є пов'язаними, не є рівнозначними поняттями. Хоча колишні колонії отримали політичну незалежність після Другої світової війни, вони стали більш залежними від колишніх метрополій в фінансовому відношенні. Є безліч органів, установ, спілок, коаліцій, угод і контрактів між цими одиницями влади, але, за винятком випадків, коли країна перебуває під військовою окупацією іншої країни, всі такі домовленості залежать від продовження угод учасників.
Деякі організацій та міжнародні угоди:
- G8, асоціація восьми найпотужніших за ВВП країн світу. Лідери країн G8 збираються щорічно для координації своєї політики в боротьбі з глобальними проблемами, такими як бідність, тероризм, інфекційні захворювання, зміна клімату, тощо.
- G20, об'єднання двадцяти країн, включно з Європейським Союзом.
- У військовому плані — ООН розміщує миротворчі сили, як правило, для створення та підтримки постконфліктного миру та стабільності. Для проведення більш агресивних міжнародних військових дій створюють коаліції (наприклад, багатонаціональні сили в Іраку), або регіональні військові союзи (наприклад, НАТО) .
- Міжнародне право включає міжнародні договори, угоди та глобально прийнятні правові принципи. За винятком випадків, доведених до МКК і МС, закони тлумачаться національними судами.
- Міжнародний Суд (МС) є судовим органом ООН. Він вирішує суперечки, передані йому добровільно державами, і дає консультативні висновки з правових питань, представлених йому іншими органами ООН, такими як Генеральна Асамблея або Рада Безпеки.