Жвєринас (лит. Žvėrynas) — один з районів Вільнюса. Розташовується на північний захід від центральної частини міста на правому березі річки Вілії (Няріс).
| Жвєринас лит. Žvėrynas | |
| лит. Žvėrynas | |
| Загальна інформація | |
|---|---|
| 54°41′32″ пн. ш. 25°15′00″ сх. д. / 54.692222222249775° пн. ш. 25.250000000028° сх. д.Координати: 54°41′32″ пн. ш. 25°15′00″ сх. д. / 54.692222222249775° пн. ш. 25.250000000028° сх. д. | |
| Країна | Литва |
| Адмінодиниця | Вільнюське міське самоврядуванняd |
| Площа | 2,6 квадратний кілометр |
| Карта | |
| Жверінас у Вікісховищі |
Двома мостами з'єднується з центральною частиною міста і пішохідним мостом з парком Вінгіс. Відрізняється малоповерховими забудовами і великою кількістю зелених масивів. Тут розташовуються католицький костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, православна церква ікони Божої Матері «Знамення», караїмська кенаса і кілька посольств.
Історія ред.
У XVI столітті в цій місцевості перебували мисливські угіддя князів Радзивіллів; цим пояснюється назва. З середини XIX століття тут почали будуватися житлові будинки. У 1893 власник Жвєринаса (Олександрії, як тоді називалася ця місцевість) В. Мартінсон поділив територію, що йому належала, на ділянки, призначені на продаж. У цій місцевості почали з'являтися кам'яні і дерев'яні житлові будинки і літні дачі. У зв'язку з цінами на земельні ділянки, дозволити собі житло в цьому районі могли лише заможні жителі міста.
Перший дерев'яний міст з'єднав Олександрію з містом на лівому березі річки в 1892 (за іншими відомостями в 1901). Нинішній залізний міст довжиною 91 м на кам'яних опорах був споруджений в 1906.
У грудні 1900 Міська Дума прийняла рішення придбати Жвєринас. У липні 1901 Жвєринас був проданий Вільні.
У 1903 була побудована Знаменська церква, яка розташувалася на високому пагорбі неподалік від моста.
У 1922 на південь від нинішньої вулиці Міцкявічяус була побудована караїмська кенаса (вул. Любарта, 6).
У 1927–1935 в Жвєринасі діяла перша вільнюська радіостанція — Віленська станція Польського радіо.
Після Другої світової війни на Жвєринасі з'явилися великі багатоквартирні житлові будинки, дві середні школи, будівлі технологічного та сільськогосподарського технікумів, взуттєва фабрика «Вікторія» (пізніше стала частиною шкіряно-взуттєвого комбінату імені П. Ейдукявічюса). У 1949 на вулиці Бірутес розташувалася Литовська кіностудія. У 1957 тролейбусна лінія (маршрут № 1) з'єднала район із залізничним вокзалом, в 1958 — з Антакальнісом (маршрут № 3).
На вулиці Малоньойі в будинку № 17 до своєї смерті жив литовський поет Людас Ґіра. У цьому ж будинку жив і помер литовський прозаїк Йонас Марцинкявічюс. Деякий час на Жвєринасі жив литовський композитор Стасис Шимкус.
Загальна характеристика ред.
Район розкинувся між будівлями Вільнюського педагогічного університету і зеленими пагорбами Каролінішкес. Крім житлових будинків, тут знаходяться найбільша в Литві кондитерська фабрика «Пяргале» (з 1952) і найбільший в країні молочний комбінат (з 1953).
Старий міст, який з'єднує Георгіївський проспект (нині проспект Гедиміна) з нинішньою вулицею Міцкявічяуса, за проектом інженера В. Персона і В. Малиновського, був побудований в березні 1907, варшавською фірмою «Рудзікіс і К». Сьогодні міст призначений для руху пішоходів і легкових автомобілів. Для руху громадського транспорту і вантажних автомобілів використовується новий міст, побудований нижче по річці в 1987 (міст Любартаса, званий також новим жвєринаським мостом).
На вулиці Бірутес 16 знаходиться посольство Чехії, на вулиці Бірутес 20а / 35 — посольство Казахстан; на вулиці Міцкявічяус 4а — посольство Естонії, на вулиці Вітауто 1 — посольство Італії.
За даними перепису населення Литви 2001, населення Жвєринаса налічувало 12188 чоловік, національний склад:
Топоніми ред.
2018 року одна з вулиць в районі Жверінас носить ім'я Бориса Нємцова, убитого 2015 року в Москві.
Посилання ред.
- (лит.)
- Vilnius Žvėrynas Community [ 22 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- Расписание движения городского общественного транспорта [ 16 січня 2012 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Maceika, J., Gudynas, P. Vadovas po miestą. — Vilnius: Politinės ir grožinės literatūros leidykla, 1960. — С. 317—322. — 387 с. — 15 000 экз. (лит.)
- Медонис, А. Туристу о Вильнюсе. — Вильнюс: Минтис, 1965. — С. 167—169. — 224 с. — 50 000 экз.
- Venclova, Tomas. Wilno. Przewodnik / Tłumaczenie Beata Piasecka. — Vilnius: R. Paknio leidykla, 2006. — С. 191—192. — 216 с. — ISBN 9986-830-47-8. (польск.)
- BNS (24 серпня 2018). . the Lithuania Tribune (en-GB). Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29 лютого 2020.