Жайворонок рудохвостий Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царст

?

Жайворонок рудохвостий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Жайворонкові (Alaudidae)
Рід:	Пустельний жайворонок (Ammomanes)
Вид:	Жайворонок рудохвостий

Біноміальна назва

Ammomanes phoenicura
(Franklin, 1831)

Ареал виду Осіле проживання Зимування

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Ammomanes phoenicurus
Mirafra phoenicura

Посилання

Вікісховище:	Ammomanes phoenicura
Віківиди:	Ammomanes phoenicura
ITIS:	916561
МСОП:	22717247

Жайворонок рудохвостий (Ammomanes phoenicura) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає на Індійському субконтиненті. Раніше вважався конспецифічним з вохристим жайворонком.

Опис ред.

Рудохвостий жайворонок

Довжина птаха становить 16 см, з яких від 5,7 до 6,4 см припадає на хвіст, вага 21-28,3 г. Довжина дзьоба становить 1,5-1,7 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно рудувато-сіре, на кінці хвоста широка чорна смуга. Очі карі, дзьоб рогово-коричневий, лапи коричневі.

Підвиди ред.

Виділяють два підвиди:

A. p. phoenicura (Franklin, 1831) — північний схід Пакистану і центральна Індія;
A. p. testacea Koelz, 1951 — Південна Індія.

Поширення і екологія ред.

Рудовхості жайворонки мешкають на сході Пакистану та на більшій території Індії, трапляються в Непалі. Вони живуть на відкритих, кам'яеистих місцевостях, місцями порослих чагарниками, а також на полях. Живляться насінням і безхребетними. Сезон розмноження триває з лютого по травень. В кладці від 2 до 4 яєць.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 4 березня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Dickinson, E.C.; R.W.R.J. Dekker (2001). . Zool. Verh. Leiden 335: 61–84. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 04 березня 2022.
Dickinson, E.C.; R.W.R.J. Dekker; S. Eck; S. Somadikarta (2001). . Zool. Verh. Leiden 335: 85–126. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007.
Ogilvie-Grant, WR (1912). Catalogue of the collection of Birds's eggs in the British Museum. Volume 5. Taylor and Francis, London. с. 145.
Hume, AO (1890). У Oates. The nests and eggs of Indian birds. Volume 2 (вид. 2nd). London: R H Proter. с. 240–242.

Джерела ред.

Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 4 березня 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[3] Dickinson, E.C.; R.W.R.J. Dekker (2001). . Zool. Verh. Leiden 335: 61–84. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007.

[ioc-4] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 04 березня 2022.

[5] Dickinson, E.C.; R.W.R.J. Dekker; S. Eck; S. Somadikarta (2001). . Zool. Verh. Leiden 335: 85–126. Архів оригіналу за 25 жовтня 2007.

[6] Ogilvie-Grant, WR (1912). Catalogue of the collection of Birds's eggs in the British Museum. Volume 5. Taylor and Francis, London. с. 145.

[7] Hume, AO (1890). У Oates. The nests and eggs of Indian birds. Volume 2 (вид. 2nd). London: R H Proter. с. 240–242.