Жайворонок довгодзьобий Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царс

?

Жайворонок довгодзьобий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Жайворонкові (Alaudidae)
Рід:	Степовий жайворонок (Melanocorypha)
Вид:	Жайворонок довгодзьобий

Біноміальна назва

Melanocorypha maxima
Blyth, 1867

Ареал виду

Посилання

Вікісховище:	Melanocorypha maxima
Віківиди:	Melanocorypha maxima
ITIS:	561040
МСОП:	22717292
NCBI:	1365153

Жа́йворонок довгодзьобий (Melanocorypha maxima) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає на Тибетському нагір'ї.

Опис ред.

Довжина птаха становить 19-23 см, довжина хвоста 83-93 мм, довжина дзьоба 21-24 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла світло-коричнева, голова і надхвістя маюить рудуватий відтінок. Потилиця сірувато-біла, поцяткована тонкими рудуватими смужками. Обличчя бліде, навколо очей малопомітні світлі смуги. Нижня частина тіла біувата, боки і живіт мають легкий коричнюватий відтінок, стегна густо оперені. На волі з боків є невеликі чорні плями. Крила темно-коричневі, ругорядні махові пера мають білі кінчики. Центральні стернові пера темно-коричневі, сьтернові пера з другого по четвертий мають світлі кінчики, п'яті пера мають білі зовншіні опахала, а шості (крайні) стернові пера переважно білі, за винятком чорною плями на внутрішньому опахалі.

Поширення і екологія ред.

Довгодзьобі жайворонки гніздяться на Тибетському нагір'ї в Китаї і північній Індії (Ладакх, Сіккім, Аруначал-Прадеш). Вони живуть на вологих і заболочених луках поблизу боліт, річок і озер, на висоті від 3200 до 4600 м над рівнем моря. Живляться насінням, ягодами і дрібними безхребетними. Іноді птахи шукають їжу на мілководді. Гніздяться з квітня до початку серпня. В кладці 2-3 відносно велих, охристих або коричнюватих, сильно поцяткованих темними плямками яйця вагою 5,7 г. За сезон може вилупитися два виводки.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). Melanocorypha maxima: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 13 листопада 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 листопада 2022.

Джерела ред.

Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Melanocorypha maxima: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 13 листопада 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 листопада 2022.