Едуард Дітль (нім. Eduard Dietl; нар. 21 липня 1890, Бад-Айблінг — пом. 23 червня 1944, Реттенег) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1942) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовими листям та мечами (1944, посмертно).
| Едуард Дітль | |
|---|---|
| Eduard Dietl | |
| | |
| Народження | 21 липня 1890 Бад-Айблінг, Баварія, Німецька імперія |
| Смерть | 23 червня 1944 (53 роки) Реттенег, Штирія |
| Поховання | Північний цвинтар (Мюнхен)d :
|
| Країна | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх |
| Приналежність | Райхсгеер Рейхсвер Вермахт |
| Вид збройних сил | Сухопутні війська |
| Рід військ | гірсько-піхотні війська |
| Роки служби | 1910–1944 |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Звання | Генерал-полковник |
| Командування | 3-тя гірсько-піхотна дивізія Гірський корпус «Норвегія» Армія «Лапландія» 20-та гірська армія |
| Війни / битви | |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| Едуард Дітль у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
У жовтні 1909 року вступив на військову службу фанен-юнкером (кандидат в офіцери) в 5-й Баварський піхотний полк. До початку Першої світової війни — командир взводу кулеметної роти 5-го Баварського піхотного полку.
Перша світова війна Редагувати
З початком війни - ад'ютант батальйону 5-го Баварського піхотного полку. У вересні 1914 року нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня. У жовтні 1914 року тяжко поранений. З березня 1915 по листопад 1916 року — знову ад'ютант батальйону 5-го Баварського піхотного полку. Потім — ад'ютант 7-й Баварської піхотної бригади. У жовтні 1918 року вдруге важко поранений.
Між світовими війнами Редагувати
Після війни продовжив службу в рейхсвері. У 1919 році служив у фрайкорі генерала Еппа.
У 1920-1924 роках — командир роти в 19-му піхотному полку. У 1924-1928 роках —викладач в піхотному училищі. У 1928-1931 роках —начальник штабу батальйону 19-го піхотного полку. У 1931-1934 роках —- на штабних посадах (дивізія, полк). У 1935-1938 роках командував 99-м гірським полком.
Друга світова війна Редагувати
З травня 1938 по квітень 1940 командував 3-й гірської дивізії. З квітня 1940 року — командувач групою військ «Нарвік» (Норвезька кампанія).
З червня 1940 року — командувач гірським корпусом «Норвегія».
Брав участь у німецько-радянські війні, бився в Заполяр'ї. З червня 1942 року — командувач 20-ї гірської армією.
23 червня 1944 року загинув в авіакатастрофі Ju 52 в Австрії разом з Францом Россі, Томасом-Емілем фон Віккеде і Карлом Егльзером.
Похований на кладовищі Нордфрідхоф в Мюнхені.
Нагороди Редагувати
- Медаль принца-регента Луїтпольда (Королівство Баварія) (12 березня 1911)
- Залізний хрест 2-го класу (16 вересня 1914)
- Медаль «За відвагу» (Гессен) (16 жовтня 1915)
- Залізний хрест 1-го класу (3 вересня 1916)
- Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (18 липня 1918)
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
- Нагрудний знак керівника гірських частин (1 квітня 1931)
- Командорський хрест ордена Заслуг (Чилі) (17 серпня 1933)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (18 січня 1935)
- Орден крові
- Німецький Олімпійський знак 1-го класу (1936)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно.
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (23 вересня 1939)
- 1-го класу (15 квітня 1940)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- Лицарський хрест (9 травня 1940)
- Дубове листя (№1; 19 липня 1940) — за заслуги у боях в районі Нарвіка.
- Мечі (№72; 1 липня 1944 — посмертно)
- Відзначений у щоденній доповіді «Вермахтберіхт» (10 червня 1940)
- Нагрудний знак есмінця (5 листопада 1940)
- Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами (5 січня 1941)
- Нарвікський щит (21 березня 1941)
- Великий хрест ордена Білої Троянди з мечами та зіркою (Фінляндія) (9 листопада 1941)
- Почесна катана національної організації Shochoku Seishin Shinko-kai (Японська імперія)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1943)
- Орден Хреста Свободи (Фінляндія)
- 1-го класу зі зіркою, дубовим листям і мечами (20 січня 1944)
- Великий хрест з мечами (24 червня 1944 — посмертно)
Військова кар'єра
- 29 січня 1910 — єфрейтор
- 11 березня 1910 — унтер-офіцер
- 4 травня 1910 — фенріх
- 26 жовтня 1911 — лейтенант
- 9 липня 1915 — обер-лейтенант
- 29 серпня 1919 — гауптман
- 1 лютого 1930 — майор
- 1 лютого 1933 — оберст-лейтенант
- 1 січня 1935 — оберст
- 1 квітня 1938 — генерал-майор
- 1 квітня 1940 — генерал-лейтенант
- 19 липня 1940 — генерал гірсько-піхотних військ
- 1 червня 1942 — генерал-полковник
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
- Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
- Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.(нім.)
- Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
- Helden der Wehrmacht — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2004. ISBN 3-924309-53-1.(нім.)
- Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
- Roland Kaltenegger. Generaloberst Dietl. Der Held von Narvik. Eine Biographie — München: Universitas, 1990. — 457 p. — ISBN 3-8004-1221-7.(нім.)
- Jakob Knab. Hitlers militärische Elite, Vom Kriegsbeginn bis Weltkriegsende — Darmstadt: Primus Verlag, 1998. — Vol. 2. — P. 28-36. — ISBN 3-89678-089-1.(нім.)
- Winfried Heinemann. Des 'Führers' General Eduard Dietl — Paderborn: Schöningh Verlag, 2004. — 260 p. — ISBN 3-506-73821-6.(нім.)
- Johannes Hürter. Hitlers Heerführer: Die deutschen Oberbefehlshaber im Krieg gegen die Sowjetunion 1941/42 — 2. — München: Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2007. — 719 p. — ISBN 3-486-58341-7.(нім.)
- Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933—1945 — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — ISBN 3-811-81408-7.(нім.)
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Едуард Дітль |
- Finnish Broadcasting company archives files[недоступне посилання з квітня 2019]
- Дитль, Эдуард на сайте «Хронос» [ 19 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Біографія Едуарда Дітля на сайті lexikon-der-wehrmacht.de [ 4 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (нім.)
- Eduard Dietl [ 18 січня 2012 у Wayback Machine.](нім.)
- Generaloberst Eduard Dietl [Архівовано 3 лютого 2014 у Archive.is](англ.)
- Dietl, Eduard Wohlrat Christian [ 4 березня 2007 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-полковника Дітля (англ.)
Примітки Редагувати
| Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |