Доброводи (Тернопільський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Доброводи.

Доброво́ди — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гніздечна, на півночі району. До 2020 адміністративний центр Доброводівської сільської ради. Населення становить 1713 осіб (2003).

село Доброводи
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Збаразька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040150120013072
Основні дані
Засноване	1463
Населення	1 917
Територія	29,889 км²
Густота населення	64,14 осіб/км²
Поштовий індекс	47341
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°43′17″ пн. ш. 25°37′55″ сх. д. / 49.72139° пн. ш. 25.63194° сх. д. / 49.72139; 25.63194Координати: 49°43′17″ пн. ш. 25°37′55″ сх. д. / 49.72139° пн. ш. 25.63194° сх. д. / 49.72139; 25.63194
Водойми	річки Гніздечна
Відстань до районного центру	14 км
Найближча залізнична станція	Збараж
Відстань до залізничної станції	14 км
Місцева влада
Адреса ради	47341, Тернопільська обл., Збаразький р-н, с. Доброводи
Карта
Доброводи
Доброводи
Мапа
Доброводи у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.

Географія

На території села Доброводи є геологічний заказник — міоценові відклади — 0,5 га.

Оголошена рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 14 березня 1977 року № 131 «Про затвердження реєстру заповідних об’єктів та поліпшення заповідної справи в області».

Історія

Перша письмова згадка про поселення «Добра-вода» датована 9 липня 1463 року в документі «Про поділ маєтностей князів Збаразьких». Разом із ще 23-ма іншими селами і містечками село відійшло князю Семену, званому пізніше Колоденським.

Адміністративно село належало до Збаразького повіту (Галицьке намісництво).

Від 1903 року в селі активно діяло товариство «Просвіта», що тоді містилося у звичайній сільській хаті Івана Якимовича Залеського. На початку 1930-х років в селі розпочалося будівництво Народного Дому, а 1938 року будівництво завершене й будівлю вліті того ж року був освячений на честь Володимира Великого.

Восени 1935 року силами польської громади села на честь 17-ої річниці «ополчення» Доброводів, на місці, де нині стоїть монумент О. Смакули, був зведений найбільший пам’ятник за всю його багатовікову історію. Кам'яний обеліск висотою 6м 60см на вершині якого красувався орел з розпущеними крилами. На висоті 2м 25см від основи був розміщений барельєф Юзефа Клеменса Пілсудського.

У вересні 1939 року в село прийшла радянська влада. Навесні 1940 року в селі утворено колгосп, котрий очолив Петро Васильович Олійовський. 17 липня 1941 року Добриводи окупували німці. Німецька влада протрималась до 7 березня 1944 року. З поверненням радянської влади в селі відновилося видобування каменю-черепашника. У 1951 році на лівому березі річки Гніздечна встановлено чотири парових котли, що виробляли електроенергію для одинадцяти каменерізальних комбайнів та освітлення села..

Наприкінці 1950-х років розпочалося спорудження будівлі, у якій наказом МВС УПСП № 025 від 22.01.1962 року було організовано промислову виправно-трудову колонію № 63 УВС Тернопільської області. Тут містилося близько 1100 засуджених, що працювали в кар'єрі на базі заводу стіноматеріалів, добували камінь для будівництва приміщень установи, УВС. Згодом виправну колонію реорганізовано і з березня 1964 року у ній відбували покарання засуджені жінки. При установі у 1984 року відкрито міжобласну протитуберкульозну лікарню для засуджених жінок, хворих на туберкульоз. Від 29 листопада 1999 року — Збаразька виправна колонія Тернопільської області, від 27 вересня 2002 року — Збаразька виправна колонія (№ 63) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області. Підприємство установи спеціалізується на швейному виробництві.. У 1954-1964 роках у селі збудовано 229 хат, сільмаг, продуктовий магазин, книгарню, лазню, буфет, комбінат побутового обслуговування, а у 1963-1964 роках село підключене до Добротвірської ТЕС. У 1971 році у Доброводах відбалася повінь. Стихійне лихо призвело до підтоплення, значного руйнування та пошкодження приватних будинків місцевих мешканців. У 1972 році місцевий колгосп було укрупнено та перейменовано на господарство «Дружба». У лютому 1993 року на базі колгоспу створено селянську спілку «Доброводи»..

Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району.

Пам'ятки

• У селі є церква святої великомучениці Параскеви П'ятниці, споруджена та належить парафії святої великомучениці Параскеви УПЦ КП. Парохом храму є о. Володимир Борис, пам'ятка архітектури — млин. Обидві пам'ятки були споруджені 1794 р. за сприяння місцевого дідича Вінцента Покутинського.
• Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Міоценові відклади в Добриводах.

Пам'ятники

Пам'ятник Тарасові Шевченку

У селі є такі пам'ятники та пам'ятні знаки:

• пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (1964, скульптор Яків Чайка).
• пам'ятник воїнам-односельцям, які полягли у німецько-радянській війні 1941—1945 років (1967, скульптор Яків Чайка).
• пам'ятник Олександру Смакулі (2000, скульптор І. Маляр).
• пам'ятний знак «Хрест Свободи», був встановлений у 1848 році, на честь скасування панщини в Галичині.
• пам'ятний знак тверезості (1897).
• пам'ятний знак Борцям за Волю України.
• насипана козацька могила.

У селі є також дві меморіальні таблиці:

• Осипові Роздольському (1972).
• Олександрові Смакулі (1999, скульптор Я. Пиріжок).

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Встановлений 1964 року. Скульптор — Одренсов. Бетонне погруддя висотою 0,8 м на камінному постаменті висотою 2,9 м.

Соціальна сфера

У селі діють загальноосвітня школа I—III ступенів, Доброводівський районний комунальний технічний ліцей імені О. Смакули, бібліотека, ФАП, будинок культури, відділ зв'язку.

Промисловість

У селі працюють Збаразький ВК-63, ТОВ «Згода», ВП «Каштан».

Відомі люди

Народилися

• Г. Алиськевич та Є. Алиськевич — священики.
• Іван Бабій (1896—1973) — перший дослідник історії села.
• А. Барановський — скульптор.
• Антін Залеський (1936—1989) — філолог.
• Микола Лагодинський (1866.—1919) — громадсько-політичний діяч, доктор права, делегат УНРади ЗУНР у 1918—1919 років.
• Мирослав Ліщинський (11.02. 1919—1977) — член похідної групи ОУН, 1941-44 голова міської управи Проскурова та редактор газети «Український голос», кооперативний діяч в Австралії.
• Максимчук Володимир Михайлович (1947—1994) — генерал-майор внутрішньої служби РФ, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, перший Герой Росії серед пожежників. Помер у Москві.
• Андрій Музичка (1886—1966) — філолог, професор Одеського інституту народної освіти, дослідник нової української літератури.
• Петро Олійник — ​​теолог, журналіст, член Культурної Референтури ОУН, кореспондент газети «Волинь», «Українське слово». Розстріляний у Бабиному Яру у грудні 1943 року.
• Андрій Пишний — український ​​політик, кандидат юридичних наук, з грудня 2012 року Народний депутат України, перший заступник голови парламентського комітету з питань регламенту.
• Осип Роздольський (1872—1945) — фольклорист.
• Олександр Смакула (1900—1983) — український фізик.
• Андрій Цвях — український вчений у галузі медицини.

Відвідували

• письменники: Іван Драч, Роман Іваничук, Дмитро Павличко, Борис Харчук;
• художники: А. Красницький.

Примітки

• Портал «Тернопільщина»

1. А. Пиріжок, В. Уніят. Доброводи… — С. 511.
2. . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021. 
3. МІОЦЕНОВІ ВІДКЛАДИ В ДОБРИВОДАХ | Збаразький район | Тернопільська область. Тернопільщина (укр.). Процитовано 31 липня 2022. 
4. . Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 11 серпня 2018. 
5. Збаразька виправна колонія (№ 63). Архів оригіналу за 29 червня 2012. Процитовано 11 серпня 2018. 
6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
7. Володимир Яцульчак (13 листопада 2014). Храм св. вмц. Параскеви-П'ятниці с. Доброводи відзначив 220-ту річницю з дня освячення. cerkva.info. Українська православна церква Київського патріархату. оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 12 липня 2022. 
8. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 56. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
9. Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
10. Бабій Іван Данилович — автобіографія. babiy.krivyy.com. оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 19 березня 2011. 
11. Галина Кульпа (20 березня 2018). Визначні імена на карті Доброводів. narodne-slovo.te.ua. Народне слово. оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 11 серпня 2018. 

Джерела

• Назар М. Добриводи: історичний нарис. — Збараж : Медобори, 1997. — 20 с.
• Назар М. Село Доброводи у пам'ятниках: історико-краєзнавчий нарис. — Тернопіль : Воля, 2008. — 32 с.
• Пиріжо А., Уніят В. Доброводи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 510—511. — ISBN 966-528-197-6.
• Dobrowody 2.) D., wś, pow. zbaraski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 80. (пол.)
• Bartłomiej Gutowski. Cmentarze dawnego powiatu tarnopolskiego. Dobrowody – Доброводи (dokumentacja). cmentarzetarnopolskie.sztuka.edu.pl (пол.). Процитовано 12 липня 2022. 
• Енциклопедія Української Діяспори : [у 7 т.] / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4 : Австралія — Азія — Африка. — С. 114. — 10 000 прим. — ISBN 978-5-7702-1069-9.