Дисбактеріо́з (від грец. дис- — префікс, що означає «відхилення від норми», «порушення функції» і «бактерія», часто в медичній літературі — «дисбіоз») — якісна зміна нормального видового складу бактерій (мікробіоти) кишечника або шкіри, яка є симптомом багатьох хвороб.
Дисбактеріоз виникає внаслідок порушення рівноваги кишкової мікрофлори через низку можливих причин: вживання антибактеріальних речовин, зокрема антибіотиків, неправильного харчування, порушення функції імунітету і тому подібне. У результаті порушення конкурентних взаємин нормальної мікрофлори органу їх місце часто займають патогенні мікроорганізми, наприклад гриби кандида, або аспергіл.
У МКХ-10 ця рубрика відсутня й ті симптоми, які зазвичай приписуються дисбактеріозу кишечника, є проявом синдрому подразненого кишечника або прихованої лактазної недостатності. Проте, цей діагноз часто вживається у медицині країн колишнього СРСР.
Фактори розвитку дисбактеріозів Редагувати
Екзогенні
- Професійні (промислові отрути)
- Санітарно-гігієнічні
- Фізичні та хімічні
- Іонізуюче випромінювання
- Кліматогеографічні
Ендогенні
- Імунні порушення
- Стресові стани
- Соматичні захворювання (патологія кишечника, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, печінки та підшлункової залози, атрофічний гастрит, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, стани після резекції шлунка)
- Інфекційні захворювання
- Ішемія кишечника
- Ревматичні захворювання, склеродермія, СКВ та інші захворювання сполучної тканини
- Цукровий діабет
- Похилий та старечий вік
- Нераціональне харчування
- Голодування
- Медикаментозний вплив (антибіотики, НПВП, сульфаніламіди, наркотичні, місцеві анестетики; препарати адсорбуючої дії, інші лікарські засоби можуть змінювати моторику кишечника, порушувати утворення муцину)
Стадії дисбактеріозу Редагувати
І стадія характеризується помірним зменшенням чисельності облігатних бактерій у порожнині кишечника (симптоми відсутні).
ІІ стадія характеризується критичним зниженням чисельності біфідобактерій та лактобацил кишечника (облігатна мікрофлора). При цьому відзначається стрімкий розвиток популяції патогенних бактерій. На цій стадії дисбактеріозу проявляються перші порушення роботи кишечника: пронос, біль у шлунку, метеоризм.
ІІІ стадія характеризується запаленням стінок кишечника під впливом патогенів. На цьому етапі дисбактеріозу пронос має стійкий хронічний характер. У дітей може з'явитися затримка у розвитку.
IV стадія — облігатна флора кишечника майже відсутня або присутня у малих кількостях. Переважна маса мікробів — умовно патогенні й патогенні бактерії та гриби. На цій стадії дисбактеріозу виникає загальне виснаження організму, анемія, авітаміноз.
Клінічні прояви Редагувати
Клінічні прояви дисбіозу кишківника варіабельні. У деяких хворих перебіг безсимптомний. Однак часто клінічна картина характеризується такими ознаками:
- синдромом кишкової диспепсії:
- метеоризм, бурчання, здуття живота,
- дискомфорт, відчуття важкості,
- біль (спастичний або тупий, ниючий), відчуття розпирання,
- нестійкий стул (пронос або запор, чергування);
- синдромом порушення травлення:
- астеновегетативним синдромом (зумовлений гіпо- та авітамінозом, диспротеїнемією, інтоксикацією).
Відмічають анемію, гіповітаміноз, остеомаляцію, порушення згортання крові, гіпопротеїнемію та можливе зменшення маси тіла. Характерний астеноневротичний синдром, що проявляється слабкістю, підвищеною втомлюваністю, зниженням працездатності, порушенням сну, головним болем.
У залежності від переважного виду патогенної мікрофлори дисбактеріоз перебігає по-різному. Найчастіше відмічають дисбактеріоз грибковий, стафілококовий, протейний, синьогнійний, ешерихіозний тощо; такий, що спричинюють різні асоціації цих мікроорганізмів.
Діагностика Редагувати
| Інформація в цьому розділі застаріла. (листопад 2018) |
Обов'язкове дослідження травного тракту, у тому числі шлунку, підшлункової залози, гепатобіліарної системи, тонкої та товстої кишки, із застосуванням контрастної рентгенографії, іригоскопії, ендоскопічного дослідження. Для оцінки перетравлювання та всмоктування жирів, білків та вуглеводів застосовують копроцитограму.
Діагностика у більшості випадків базується на даних бактеріологічного дослідження калу шляхом посіву на спеціальні поживні середовища.
Лікування Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2018) |
Призначаються про- та пребіотики.
Посилання Редагувати
- Дисбактеріоз [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Дисбактеріоз та його лікування.[недоступне посилання з липня 2019]
Література Редагувати
- Дисбіоз кишечнику: клініка, діагностика, шляхи корекції / М. В. Патратій [та ін.]. — Чернівці: БДМУ, 2016. — 116 с. : табл. — Бібліогр.: с. 99—116 (225 назв). — ISBN 966-697-168-2