Дзьорурі (яп. 浄瑠璃, じょうるり, «чистий лазурит») — жанр японської літератури і театру середини 15 — 19 століття, представлений драматичною римованою прозою, що призначалася для виконання речитативом.
Короткі відомості ред.
Дзьорурі походить від епічно-релігійної літератури «японських кобзарів» біва-хосі. У 15 столітті японські міщани почали наслідувати їхні твори, складаючи власні ліричні оповідання на світські теми. Однією з перших драм нового жанру було оповідання про кохання куртизанки Дзьорурі до легендарного самурая Усівака-мару. За іменем головної героїні цей жанр отримав назву «дзьорурі».
У 16 столітті оповідання дзьорурі, які читали речитативом, стали супроводжувати награшем сямісену. Поступово з'явилися перші театральні постановки цих оповідань. З 17 століття їх виконували актори лялькового театру бунраку.
Початково репертуар оповідань дзьорурі був небагатим. Основні сюжети були пов'язані з легендарними персонажами минулого. Проте 1684 року драматург Такемото Ґідаю створив цикл нових творів з сьогоденного життя японських міщан, чим викликав посилений інтерес японців до дзьорурі.
Упордовж періоду Едо дзьорурі вважалося мистецтвом простолюдинів і протиставлялося класичній епічній літературі та самурайському театру но.
Див. також ред.
Джерела та література ред.
Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.