Джероламо Раморіно (італ. Gerolamo Ramorino; 1792-1849) — італійський генерал, учасник багатьох воєн XIX століття.
| Джероламо Раморіно | |
|---|---|
| Народився | 8 квітня 1792 Генуя, Італія |
| Помер | 22 травня 1849 (57 років) Турин, Італія ·вогнепальне поранення |
| Країна | Сардинське королівство (1720—1861) Російська імперія Річ Посполита |
| Діяльність | військовослужбовець, політик |
| Знання мов | італійська |
| Роки активності | з 1812 |
| Посада | член Палати депутатів Сардинського королівстваd |
| Військове звання | генерал |
| Нагороди | |
|
Біографія ред.
У 1812 році наполеонівській кампанії проти Росії. Командував ескадроном. У 1821 році брав участь у П'ємонтському повстанні. Згодом жив у Парижі, займався торгівлею. У 1830 році приєднався до Листопадового повстання в Польщі. Дослужився до звання бригадного генерала.
У 1833 році приєднався до до італійського повстанця Джузеппе Мадзіні. Раморіно командував військовим походом з Швейцарії до П'ємонту, який закінчився поразкою. У 1848 році брав участь у революції в Італії. Командував п'ємонтською дивізією. У 1849 році у битві під Новарою Джироламо Раморіно був введений в оману маневрами Радецького і всупереч наказам головнокомандувача покинув пост поблизу Павії, який мав охороняти. Радецький скористався цією помилкою та переправився через Тічино, що стало причиною поразки сардинської армії. Раморіно звинуватили у невиконанні наказів та злочинному недбальсьтві та засудили до смертної кари. На його прохання, він сам керував розстрільною командою під час страти.
Примітки ред.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Negro P. D. Dizionario Biografico degli Italiani — 2016. — Vol. 86.
- ↑ https://storia.camera.it/deputato/girolamo-ramorino-1792
Посилання ред.
- Ramorino [ 26 липня 2019 у Wayback Machine.] Herders Conversations-Lexikon. Freiburg im Breisgau 1856, Band 4, S. 664.
| Це незавершена стаття про особу Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |