www.wikidata.uk-ua.nina.az

Двовір я народне християнство подвійна віра релігієзнавча концепція поєднання християнства з язичництвом 1 або іншими ві

Двовір'я

Двовір'я (народне християнство, подвійна віра) — релігієзнавча концепція поєднання християнства з язичництвом або іншими віруваннями. Здебільшого стосується народних вірувань країн Східної Європи, що є наступниками Київської Русі. «Двовір'я» описує народний світогляд поділеним на дві порівняно незалежні складові: первісну язичницьку, та вторинну християнську чи іншої релігії.

Великодні яйця поєднують язичницьку символіку та обрядовість із християнськими

Сучасними дослідниками концепція «двовір'я» переважно визнається застарілою, оскільки часто базується на хибних або ідеологічно заангажованих висновках.

«Двовір'я» в контексті досліджень історії Київській Русі Редагувати

Вперше термін «двовір'я» використав Феодосій Печерський (ХІ ст.) в «Руському літописі». В богослів'ї «двовір'ям» називалася невизначеність, сумнів у виборі віри, згодом — «нестійкість у православ'ї», але в сенсі вагань між латинським і грецьким обрядами. Дотримання язичницьких обрядів називалися «поганство» чи «ідолослужіння». Єдине давнє джерело, що називає «двовір'ям» поєднання християнства з язичництвом — це «Слово христолюбця».

До початку XX ст. термін «двовір'я» активно використовували російські філологи та історики: Олексій Веселовський, Опанас Щапов, Микола Гальковский, Євген Анічков та інші. Зміст «двовір'я» різнився від паралельного існування язичницьких поглядів із християнськими до включеності язичницьких елементів до християнства як рудиментів. Історики релігії використовували нечисленні давньоруські письмові пам'ятки, переважно церковної та полемічної літератури, тоді як дослідники слов'янської міфології послуговувалися етнографічними та фольклорними матеріалами, щоб реконструювати вірування дохристиянської доби.

Тема «двовір'я» пожвавилася в 30-50-х роках ХХ ст. у зв'язку зі становленням радянської історичної школи. Розвиваючи ідеї російських науковців Олександра Попова, Єгена Анічкова, Федора Буслаєва, такі вчені, як Іларіон Огієнко вбачали основу появи «двовір'я» в примусовому, на їхню думку, хрещенні території Русі, що тривало від часів Володимира Великого до XVII ст.

У 1970-80-і Борис Рибаков, Борис Тимощук, Ірина Русанова, В'ячеслав Іванов, Володимир опоров, Микита Толстой, Борис Успенський та інші доповнили вивчення історії релігії Русі залученням археологічних, етнографічних, фольклорних, лінгвістичних матеріалів. Чільний вплив мали праці Рибакова, де він стверджував про тривалу епоху «двовір'я», в яку язичництво нібито лишалося сталим, а на нього нашаровувалися християнська образність і обрядовість. Водночас його твердження нерідко мали слабку доказову базу. Опозицію складали історики кінця XIX — першої половини XX ст. Сергій Соловйов, Сергій Платонов, Дмитро Багалей, Микола Рожков, Володимир Пархоменко, котрі доводили, що язичництво виявилося безсилим проти християнства. У другій половині XX ст. Дмитро Лихачев, Генрик Ловмянський, Владислав Даркевич відстоювали позицію, що коректно говорити про поступову заміну язичництва християнством, яка врешті закінчилася пануванням християнства.

Критика концепції «двовір'я» Редагувати

Американська дослідниця Ів Левін вказує, що концепція «двовір'я» здобула популярність у радянських істориків-марксистів через свою ідеологічну спрямованість: «двовір'я» описує християнство як експлуататорську релігію, повну марновірств, протиставляючи його язичництву як бажаному чиннику національної ідентичності.

Російський філолог та історик Віктор Живов вказував, що синтез язичницьких та християнських культурних елементів характерний для всієї європейської культури, і «двовір'я» не є специфічною рисою духовності Русі. Український релігієзнавець Олександр Саган стверджував про позитивний характер двовір'я: воно поєднувало зрозумілі, добре відомі народу вірування з новими, що і зумовило його тривале існування.

Українська етнолог Юлія Буйських доводила, що «двовір'ям» варто називати лише короткий період після хрещення Русі, коли дві системи вірувань дійсно існували паралельно. Як пояснювала Юлія Буйських, «Оскільки візантійське християнство, яке прийшло на Русь, не було монотеїстичним по своїй суті, то воно органічно влилося в народну культуру і стало з нею одним цілим». Народні вірування в такому разі некоректно називати «двовір'ям», адже ці вірування, поєднуючи язичницький і християнський матеріал, склалися в цілісну систему. «Двовір'я» також ігнорує той факт, що християнство було поширене на Русі задовго до хрещення і релігійна реформа князя Володимира лише затвердила його офіційний статус.

Український мистецтвознавець Юрій Диба також зауважував, що християнство прийшло на Русь уже в візантійському варіанті, котрий сам містив язичницькі елементи. Християнство до того ж має старозавітну та євангельську традиції, що суттєво між собою різняться. Говорячи про язичництво Русі, теж слід відзначити, що воно було вельми різноманітне і містило як місцеві вірування, так і запозичення від скандинавських і угро-фінських народів.

Російський етнограф Олександр Страхов критикував концепцію «двовір'я» як надто спрощену та узагальнену. Ця концепція, що склалася в XIX столітті, описує народні вірування язичницькими за суттю, і прикритими християнською образністю. Проте часто ситуація протилежна: християнські ідеї містяться під нібито язичницькими обрядами. Такої ж думки дотримувався Олександр Панченко, пишучи, що часто науковці сприймали за язичницьку культуру пізні явища, котрі виникли вже в контексті християнства.

Українська археолог, джерелознавиця Наталія Хомайко писала, що християнський світогляд з його концепцією єдиного Бога виявився життєздатнішим за багатобожжя, проте християнська обрядовість була недостатньою, тому запозичила язичницьку. Обидві системи вірувань, перебуваючи на різних рівнях розвитку, взаємно доповнили одна одну.

Примітки Редагувати

  1. Двоєвір'я // Знаки української етнокультури: словник-довідник / Віталій Жайворонок; НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ: Довіра, 2006. — C. 170—171. — 703 с. — ISBN 966-507-195-5.
  2. Двовір'я // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. ↑ Диба, Ю. Р. (2010). Двовіря на Русі (архітектурно-археологічний погляд на проблеми Khazaro-Slavica) / Четверті "Ольжині читання". Львів: Львівська галерея мистецтв. с. 9–16. 
  4. ↑ Хамайко, Наталья (2007). Древнерусское „двоеверие”: происхождение, содержание и адекватность термина. RUTHENICA 6. НАН України. с. 86–114. 
  5. Левин, Ив (2004). Двоеверие как народная религия / Двоеверие и народная религия в истории России. с. 16. 
  6. Живов В. М. Двоеверие и особый характер русской культурной истории // Живов В. М. Разыскания в области истории и предыстории русской культуры. М.: Языки славянской культуры, 2002. С. 306—316.
  7. Sahan, Oleksandr Nazarovych (2004). Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан (укр.). Вид-во Світ знань. с. 180. ISBN 978-966-7742-14-0. 
  8. Буйських, Юлія (2010). Нижча міфологія українців у світлі проблем «двовір'я» та «народного християнства». Етнічна історія народів Європи 33. с. 70–80. 
  9. Страхов, Александр (2003). Ночь перед Рождеством: народное христианство и рождественская обрядность на Западе и у славян. Кембридж: Cambridge-Mass. с. 2. 
  10. Панченко, Александр (2004). Современные тенденции в антропологических исследованиях 1. с. 75. 

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Dvovir ya narodne hristiyanstvo podvijna vira religiyeznavcha koncepciya poyednannya hristiyanstva z yazichnictvom 1 abo inshimi viruvannyami 2 Zdebilshogo stosuyetsya narodnih viruvan krayin Shidnoyi Yevropi sho ye nastupnikami Kiyivskoyi Rusi Dvovir ya opisuye narodnij svitoglyad podilenim na dvi porivnyano nezalezhni skladovi pervisnu yazichnicku ta vtorinnu hristiyansku chi inshoyi religiyi Velikodni yajcya poyednuyut yazichnicku simvoliku ta obryadovist iz hristiyanskimiSuchasnimi doslidnikami koncepciya dvovir ya perevazhno viznayetsya zastariloyu oskilki chasto bazuyetsya na hibnih abo ideologichno zaangazhovanih visnovkah Zmist 1 Dvovir ya v konteksti doslidzhen istoriyi Kiyivskij Rusi 2 Kritika koncepciyi dvovir ya 3 Primitki 4 Posilannya Dvovir ya v konteksti doslidzhen istoriyi Kiyivskij Rusi RedaguvatiVpershe termin dvovir ya vikoristav Feodosij Pecherskij HI st v Ruskomu litopisi V bogosliv yi dvovir yam nazivalasya neviznachenist sumniv u vibori viri zgodom nestijkist u pravoslav yi ale v sensi vagan mizh latinskim i greckim obryadami Dotrimannya yazichnickih obryadiv nazivalisya poganstvo chi idolosluzhinnya Yedine davnye dzherelo sho nazivaye dvovir yam poyednannya hristiyanstva z yazichnictvom ce Slovo hristolyubcya 3 Do pochatku XX st termin dvovir ya aktivno vikoristovuvali rosijski filologi ta istoriki Oleksij Veselovskij Opanas Shapov Mikola Galkovskij Yevgen Anichkov ta inshi Zmist dvovir ya riznivsya vid paralelnogo isnuvannya yazichnickih poglyadiv iz hristiyanskimi do vklyuchenosti yazichnickih elementiv do hristiyanstva yak rudimentiv Istoriki religiyi vikoristovuvali nechislenni davnoruski pismovi pam yatki perevazhno cerkovnoyi ta polemichnoyi literaturi todi yak doslidniki slov yanskoyi mifologiyi poslugovuvalisya etnografichnimi ta folklornimi materialami shob rekonstruyuvati viruvannya dohristiyanskoyi dobi 4 Tema dvovir ya pozhvavilasya v 30 50 h rokah HH st u zv yazku zi stanovlennyam radyanskoyi istorichnoyi shkoli Rozvivayuchi ideyi rosijskih naukovciv Oleksandra Popova Yegena Anichkova Fedora Buslayeva taki vcheni yak Ilarion Ogiyenko vbachali osnovu poyavi dvovir ya v primusovomu na yihnyu dumku hreshenni teritoriyi Rusi sho trivalo vid chasiv Volodimira Velikogo do XVII st 4 U 1970 80 i Boris Ribakov Boris Timoshuk Irina Rusanova V yacheslav Ivanov Volodimir oporov Mikita Tolstoj Boris Uspenskij ta inshi dopovnili vivchennya istoriyi religiyi Rusi zaluchennyam arheologichnih etnografichnih folklornih lingvistichnih materialiv Chilnij vpliv mali praci Ribakova de vin stverdzhuvav pro trivalu epohu dvovir ya v yaku yazichnictvo nibito lishalosya stalim a na nogo nasharovuvalisya hristiyanska obraznist i obryadovist Vodnochas jogo tverdzhennya neridko mali slabku dokazovu bazu Opoziciyu skladali istoriki kincya XIX pershoyi polovini XX st Sergij Solovjov Sergij Platonov Dmitro Bagalej Mikola Rozhkov Volodimir Parhomenko kotri dovodili sho yazichnictvo viyavilosya bezsilim proti hristiyanstva U drugij polovini XX st Dmitro Lihachev Genrik Lovmyanskij Vladislav Darkevich vidstoyuvali poziciyu sho korektno govoriti pro postupovu zaminu yazichnictva hristiyanstvom yaka vreshti zakinchilasya panuvannyam hristiyanstva 4 Kritika koncepciyi dvovir ya RedaguvatiAmerikanska doslidnicya Iv Levin vkazuye sho koncepciya dvovir ya zdobula populyarnist u radyanskih istorikiv marksistiv cherez svoyu ideologichnu spryamovanist dvovir ya opisuye hristiyanstvo yak ekspluatatorsku religiyu povnu marnovirstv protistavlyayuchi jogo yazichnictvu yak bazhanomu chinniku nacionalnoyi identichnosti 5 Rosijskij filolog ta istorik Viktor Zhivov vkazuvav sho sintez yazichnickih ta hristiyanskih kulturnih elementiv harakternij dlya vsiyeyi yevropejskoyi kulturi i dvovir ya ne ye specifichnoyu risoyu duhovnosti Rusi 6 Ukrayinskij religiyeznavec Oleksandr Sagan stverdzhuvav pro pozitivnij harakter dvovir ya vono poyednuvalo zrozumili dobre vidomi narodu viruvannya z novimi sho i zumovilo jogo trivale isnuvannya 7 Ukrayinska etnolog Yuliya Bujskih dovodila sho dvovir yam varto nazivati lishe korotkij period pislya hreshennya Rusi koli dvi sistemi viruvan dijsno isnuvali paralelno Yak poyasnyuvala Yuliya Bujskih Oskilki vizantijske hristiyanstvo yake prijshlo na Rus ne bulo monoteyistichnim po svoyij suti to vono organichno vlilosya v narodnu kulturu i stalo z neyu odnim cilim Narodni viruvannya v takomu razi nekorektno nazivati dvovir yam adzhe ci viruvannya poyednuyuchi yazichnickij i hristiyanskij material sklalisya v cilisnu sistemu Dvovir ya takozh ignoruye toj fakt sho hristiyanstvo bulo poshirene na Rusi zadovgo do hreshennya i religijna reforma knyazya Volodimira lishe zatverdila jogo oficijnij status 8 Ukrayinskij mistectvoznavec Yurij Diba takozh zauvazhuvav sho hristiyanstvo prijshlo na Rus uzhe v vizantijskomu varianti kotrij sam mistiv yazichnicki elementi Hristiyanstvo do togo zh maye starozavitnu ta yevangelsku tradiciyi sho suttyevo mizh soboyu riznyatsya Govoryachi pro yazichnictvo Rusi tezh slid vidznachiti sho vono bulo velmi riznomanitne i mistilo yak miscevi viruvannya tak i zapozichennya vid skandinavskih i ugro finskih narodiv 3 Rosijskij etnograf Oleksandr Strahov kritikuvav koncepciyu dvovir ya yak nadto sproshenu ta uzagalnenu Cya koncepciya sho sklalasya v XIX stolitti opisuye narodni viruvannya yazichnickimi za suttyu i prikritimi hristiyanskoyu obraznistyu Prote chasto situaciya protilezhna hristiyanski ideyi mistyatsya pid nibito yazichnickimi obryadami 9 Takoyi zh dumki dotrimuvavsya Oleksandr Panchenko pishuchi sho chasto naukovci sprijmali za yazichnicku kulturu pizni yavisha kotri vinikli vzhe v konteksti hristiyanstva 10 Ukrayinska arheolog dzhereloznavicya Nataliya Homajko pisala sho hristiyanskij svitoglyad z jogo koncepciyeyu yedinogo Boga viyavivsya zhittyezdatnishim za bagatobozhzhya prote hristiyanska obryadovist bula nedostatnoyu tomu zapozichila yazichnicku Obidvi sistemi viruvan perebuvayuchi na riznih rivnyah rozvitku vzayemno dopovnili odna odnu 4 Primitki Redaguvati Dvoyevir ya Znaki ukrayinskoyi etnokulturi slovnik dovidnik Vitalij Zhajvoronok NAN Ukrayini In t movoznavstva im O O Potebni Kiyiv Dovira 2006 C 170 171 703 s ISBN 966 507 195 5 Dvovir ya Slovnik ukrayinskoyi movi v 11 t Kiyiv Naukova dumka 1970 1980 a b Diba Yu R 2010 Dvovirya na Rusi arhitekturno arheologichnij poglyad na problemi Khazaro Slavica Chetverti Olzhini chitannya Lviv Lvivska galereya mistectv s 9 16 a b v g Hamajko Natalya 2007 Drevnerusskoe dvoeverie proishozhdenie soderzhanie i adekvatnost termina RUTHENICA 6 NAN Ukrayini s 86 114 Levin Iv 2004 Dvoeverie kak narodnaya religiya Dvoeverie i narodnaya religiya v istorii Rossii s 16 Zhivov V M Dvoeverie i osobyj harakter russkoj kulturnoj istorii Zhivov V M Razyskaniya v oblasti istorii i predystorii russkoj kultury M Yazyki slavyanskoj kultury 2002 S 306 316 Sahan Oleksandr Nazarovych 2004 Vselenske pravoslav ya sut istoriya suchasnij stan ukr Vid vo Svit znan s 180 ISBN 978 966 7742 14 0 Bujskih Yuliya 2010 Nizhcha mifologiya ukrayinciv u svitli problem dvovir ya ta narodnogo hristiyanstva Etnichna istoriya narodiv Yevropi 33 s 70 80 Strahov Aleksandr 2003 Noch pered Rozhdestvom narodnoe hristianstvo i rozhdestvenskaya obryadnost na Zapade i u slavyan Kembridzh Cambridge Mass s 2 Panchenko Aleksandr 2004 Sovremennye tendencii v antropologicheskih issledovaniyah 1 s 75 Posilannya RedaguvatiDvovir ya Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Dvoyevir ya Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1958 T 2 D Ye kn 3 S 309 1000 ekz Obryad narodnij Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn IX Literi Na Ol S 1173 1175 1000 ekz https archive org stream literaturoznavchat1 page n257 mode 2up Dvovir ya Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 258 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Dvovir 27ya amp oldid 38697725