«Дашенька та Лізонька» — подвійний костюмований портрет двох дворових дівчат пана Львова Миколи Олександровича, який створив художник Боровиковський Володимир Лукич наприкінці 18 століття.
| рос. «Лизынька и Дашинька» | |
|---|---|
| | |
| Творець: | Боровиковський Володимир Лукич |
| Час створення: | 1794 |
| Розміри: | 31.8 х 26.1 см |
| Висота: | 31,8 см |
| Ширина: | 26,1 см |
| Матеріал: | олія на цинковій пластині |
| Зберігається: | Москва, Росія |
| Музей: | Третьяковська галерея |
Коротка доба сентименталізму Редагувати
Сентименталізм як мистецька течія мав поширення в російській літературі наприкінці 18 — на початку 19 століть. Це була перехідна доба від набридлого класицизму, міцно підтриманого царатом до ампіру. Сентименталізм не став могутнім стилем як класицизм і мав поширення лише в літературі та в театрі, драми якого були тісно пов'язані саме з літературою. В Російській імперії сентименталізм дуже мало зачепив також живопис. Ймовірно, найкращі твори в цьому напрямку створив художник Боровиковський, портретні композиції якого за короткий термін пройдуть декілька фаз, близьких то до бароко (в парадних портретах вельмож на повний зріст), то до класицизму, сентименталізму і навіть новомодного ампіру (портрет Долгорукової).
Царат посилив гніт на суспільство, цензура та доноси були повсякденним явищем. Навіть дворянство виказувало невдоволення і замикалось на садибному та родинному існуванні. В цих умовах і мав розквіт короткий в Росії сентименталізм — з його домашніми святами, невеликими родинними подіями, гостюваннями у сусідів-поміщиків, повільним дозвіллям в садибних бібліотеках, парках, садибних театрах з кріпаками акторами. Новий розквіт отримала любовна лірика, бо її не забороняла тодішня цензура.
Дворові дівчата Редагувати
Небагатий поміщик та архітектор Львов Микола Олександрович узяв у свою родину двох дівчаток-циганок дітьми. Дівчатка привабили приємною зовнішністю, були веселої вдачі. На тодішні смаки вони добре танцювали. Дівчатками опікувалась дружина архітектора. У звичні дні дівчат використовували як служниць. А на свята дружина архітектора, дворянка та актриса-аматорка, перевдягала служниць у панське вбрання і розважала гостей їх танцями.
Танці дівчат настільки сподобались, що поет Державін відгукнувся на них віршованими рядками, а художник Боровиковський (що мешкав в квартирі разом з родиною Львових) створив їх портрет.
Костюмований подвійний портрет Редагувати
На овальному портреті дві дівочі голівки. Але в характерах помітна різниця, як в розповсюджених тоді алегоріях Доброчинності та Насолоди. Доброчинність втілює чорнява Даша, а весела та рухлива Ліза — Насолоди. Вбрання дівчат нагадує вбрання дворянських дочок, звідси і декольте з гаптованою каймою, і бутафорські (ймовірно, театральні) прикраси. Волосся чорнявої Даші прикрасила діадема без візерунків. Вбрання Лізи — майже розкішне — пояс з бутафорським каменем, намисто з перлин, сережки. Даниною сентименталізму став вінок з живих троянд, як натяк на сільську простоту, потяг до природи, до життя по за містом. Даниною сентименталізму було й домашнє, занадто ласкаве найменування дівчат саме Лізонькою та Дашенькою, що стало історичним. Зазвичай портретованих аристократок офіційно так — не кличуть.
Дівчатка виявилися привітними та вдячними господарю. Дружина Львова померла раніше за чоловіка. А Львов занедужав і хворів дома. Клопотали біля нього Ліза та Даша. На руках білявої Лізи він і помер.
Джерела Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 89.
- Валицкая А.П. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», Ленинград, «Художник РСФСР», 1985.
- Молева Н.М. «Дмитрий Григорьевич Левицкий», М., «Искусство», 1980.