Да́ктиль (грец. dáktylos — палець; міра довжини) — в античній версифікації — стопа на чотири мори з трьох складів, з яких перший — довгий, решта — короткі.
| двоскладові | |
|---|---|
| ˘ ˘ | пірихій |
| ˘ ¯ | ямб |
| ¯ ˘ | хорей, трохей |
| ¯ ¯ | спондей |
| трискладові | |
| ˘ ˘ ˘ | трибрахій |
| ¯ ˘ ˘ | дактиль |
| ˘ ¯ ˘ | амфібрахій |
| ˘ ˘ ¯ | анапест |
| ˘ ¯ ¯ | бакхій |
| ¯ ¯ ˘ | антибакхій |
| ¯ ˘ ¯ | амфімакр, кретик |
| ¯ ¯ ¯ | молос |
| чотирискладові | |
| ¯ ˘ ˘ ¯ | хоріямб, хореямб |
| ¯ ˘ ˘ ˘ | пеан, пеон |
У силабо-тонічній системі — трискладова стопа з наголосом на першому складі (-UU). Дактилічні віршові розміри з'явилися в українській поезії у другій половині 18 ст., проте чималий час лишалися не вельми популярними. І досі одностопний дактиль — надзвичайно рідкісне явище навіть у гетерогенних строфах, хоч трапляються поодинокі випадки його вживання:
Іноді поети вдаються до двостопного дактилю:
Поширеним є тристопний дактиль:
Часто використовується чотиристопний дактиль:
Цікавий приклад п'ятистопного дактилю міститься у доробку М. Вінграновського:
Не є винятком і шестистопний дактиль, в тому числі й білий:
Дедалі більше поширення знаходить вільний дактиль:
Література Редагувати
- Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
Посилання Редагувати
- Дактиль // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 255-256.