Амфібрахій

Амфібра́хій (грец. αμφιβραχυς — з обох боків короткий) — в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом.

Стопи

двоскладові
˘ ˘	пірихій
˘ ¯	ямб
¯ ˘	хорей, трохей
¯ ¯	спондей
трискладові
˘ ˘ ˘	трибрахій
¯ ˘ ˘	дактиль
˘ ¯ ˘	амфібрахій
˘ ˘ ¯	анапест
˘ ¯ ¯	бакхій
¯ ¯ ˘	антибакхій
¯ ˘ ¯	амфімакр, кретик
¯ ¯ ¯	молос
чотирискладові
¯ ˘ ˘ ¯	хоріямб, хореямб
¯ ˘ ˘ ˘	пеан, пеон

У силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з середнім наголошеним складом (U—U). Константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити кілька складів (пеан); найліпший варіант амфібрахія — при парокситонній римі, коли витворюється гармонійний акаталектичний рядок.

В українській поезії до амфібрахія вперше звернувся Є. Гребінка («Човен», «Українська мелодія» тощо). Найменш уживаний одностопний амфібрахій, що трапляється здебільшого в гетерометричних строфах задля увиразнення ліричного сюжету та акцентуації поетичної думки:

Двостопний амфібрахій також не часто зустрічається:

Подеколи поети звертаються до тристопного амфібрахія:

Прикладів чотиристопного амфібрахія в українському вірші теж не дуже багато:

П'ятистопний амфібрахій надає поетичному мовленню ознак урочистості, як у вірші М. Бажана «На Карпатських узгір'ях»:

Надзвичайно рідкісний амфібрахій — шестистопний (С. Голованівський: «Минають роки, як хвилини, і зорі згасають байдужо…»), що виразно розмежовує віршовий рядок на два піввірші, викликає враження «важкого» стилю. Подеколи поети звертаються і до вільного амфібрахію, наприклад, І. Франко:

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007

Посилання

• Амфібрахій [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ