Гюнтер Гузе (нім. Günther Guse; 30 серпня 1896, Штеттін, Німецька імперія — 6 травня 1953, Владимир, РРФСР) — німецький військово-морський діяч, адмірал крігсмаріне (1 січня 1940). Кавалер Німецького хреста в сріблі.
| Гюнтер Гузе | |
|---|---|
| нім. Günther Guse | |
| Народився | 30 серпня 1886 Штеттін, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
| Помер | 6 травня 1953 (66 років) Владимирський централ, Владимир, РРФСР, СРСР |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Військове звання | Адмірал |
| Нагороди | |
Біографія ред.
1 квітня 1905 року вступив у ВМФ кадетом. Пройшов підготовку на навчальному кораблі «Штайн» і у військово-морському училищі. 28 вересня 1905 року призначений на легкий крейсер «Берлін». 15 вересня 1910 року переведений в 4-ю флотилію міноносців. Учасник Першої світової війни. З 3 серпня 1914 року — прапор-лейтенант у штабі 1-го командувача міноносцями. В січні-грудні 1916 року — референт торпедної інспекції, з грудня 1916 по червень 1917 року командував міноносцями V-80 і S-38. З 25 липня 1917 року — командир 18-ї напівфлотилії міноносців. З 3 травня 1918 року — прапор-лейтенант у штабі флоту відкритого моря.
Після демобілізації армії залишений на флоті, з березня 1919 року служив в торпедній інспекції. З 16 жовтня 1921 року — 1-й офіцер Адмірал-штабу в штабі командувача ВМС на Балтиці. У червні 1923 року переведений в Морське керівництво. З 1 жовтня 1926 року — навігаційний офіцер на лінійному кораблі «Гессен», з 26 вересня 1927 року — на «Шлезвіг-Гольштейні». 28 вересня 1928 року призначений 1-м офіцером Адмірал-штабу в штабі флоту, а 27 вересня 1930 року очолив і сам штаб. 27 вересня 1932 року став начальником Відділу флоту Морського керівництва, а 29 вересня 1934 року змінив віце-адмірала Отто Гроса на посаді начальника Командного управління. Після створення 1 травня 1935 року ОКМ зберіг свою посаду. 1 квітня 1937 року одночасно зайняв пост начальника штабу керівництва морською війною. В руках Гузе була зосереджена вся розробка військових операцій і керівництво ВМФ Німеччини. Один з найближчих співробітників адмірала Еріха Редера з відтворення німецького ВМФ.
31 жовтня 1938 року замінений адміралом Отто Шнівіндом і призначений інспектором зв'язку ВМФ і президентом Військово-морської випробувальної комісії зв'язку (на цій посаді Гузе залишався до 15 червня 1941 року). Одночасно виконував обов'язки інспектора військово-морських навчальних закладів (28 січня — 5 березня 1939), начальника військово-морської станції «Остзе» (15-27 травня 1939, 1 січня — 15 лютого 1940, 16 лютого — 20 вересня 1940). З 21 вересня 1940 року офіційно зайняв пост командувача-адмірала на Балтиці. В ході великомасштабної чистки вищого комскладу ВМС на початку 1943 року 8 березня переведений в розпорядження головнокомандувача, а 31 травня звільнений у відставку. 30 березня 1945 року взятий в полон радянськими військами. Помер у в'язниці.
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
- Ганзейський Хрест (Любек)
- Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Німецький хрест в сріблі (19 лютого 1943)
Література ред.
- Залесский К. А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. ISBN 5-699-10354-6
Посилання ред.
- Фотографії і нагороди Гузе. [ 27 серпня 2021 у Wayback Machine.]