Гуґо фон Зелігер (нім. Hugo von Seeliger; 23 вересня 1849, Бяла, нині Бельсько-Бяла, Польща, — 2 грудня 1924, Мюнхен) — німецький астроном, спеціаліст з зоряної астрономії, астрофізики і небесної механіки.
| Гуґо фон Зелігер | |
|---|---|
| нім. Hugo von Seeliger | |
| Народився | 23 вересня 1849 Бельсько-Бяла, Республіка Польща |
| Помер | 2 грудня 1924 (75 років) Мюнхен, Веймарська республіка, Німецька імперія |
| Поховання | Богенхаузенський цвинтар |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | астроном, викладач університету |
| Alma mater | Лейпцизький університет Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Галузь | небесна механіка, астрофізика і астрономія |
| Заклад | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Посада | професор |
| Науковий керівник | Карл Християн Брунс |
| Аспіранти, докторанти | Август Геккер Карл Шварцшильд Gustav Herglotzd Julius Bauschingerd Paul ten Bruggencated George W. Myersd Friedrich Burmeisterd Ernst Emil Ferdinand Andingd Karl Johannes Oerteld Adalbert M. Bockd Lucian Grabowskid Emil Silbernageld Ernst Zappd Gustav Schnauderd Walter Sametingerd Kasimir Jantzend Wilhelm Keild |
| Членство | Баварська академія наук Петербурзька академія наук Шведська королівська академія наук Королівське фізіографічне товариство в Лундіd Угорська академія наук Російська академія наук Прусська академія наук Леопольдина Національна академія наук США |
| Брати, сестри | Meta Volkeltd |
| У шлюбі з | Sophie von Seeligerd |
| Нагороди | |
Гуґо фон Зелігер у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Родився в Бяла (нині Бельсько-Бяла, Польща). Освіту здобув у Гейдельберзькому університеті, потім навчався в Лейпцигу. У 1873—1877 працював спостерігачем в Боннській обсерваторії, потім приват-доцентом в Лейпцигу. У 1881 — директор обсерваторії в Готі, з 1882 — професор астрономії і директор обсерваторії Мюнхенського університету.
Основні наукові роботи відносяться до зоряної астрономії. У Боннській обсерваторії брав участь у позиційних спостереженнях зірок для каталогу AGK; будучи учасником експедиції на Оклендські острови, спостерігав проходження Венери по диску Сонця. У 1884—1909 на основі зоряного каталогу «Боннський огляд» виконав перші статистичні дослідження просторового розподілу зірок. Першим розвинув відповідний математичний апарат, вивів інтегральне рівняння, що визначає світність і зоряну щільність через відоме з підрахунків число зірок до даної величини. Сформулював теорему, що носить його ім'я, згідно з якою при відсутності міжзоряного поглинання і рівномірному розподілі зірок у просторі число зірок до цієї величини при переході від однієї величини до наступної зростає в 3,98 раза. Виходячи з цієї теореми і спираючись на підрахунки зірок до 13,5 m, побудував в 1920 свою модель Чумацького Шляху — сфероїд розміром 14400 × 3300 пк з Сонцем в центрі, оцінив середнє значення поглинання світла в міжзоряному просторі — 0,3 зоряної величини на 4000 пк (це значення дуже занижене, нині його приймають рівним приблизно 1,6 зоряної величини на 1000 пк).
Зелігер сформулював один з космологічних парадоксів — гравітаційний. Він полягає в тому, що згідно з ньютонівською теорією тяжіння в нескінченному Всесвіті при нескінченно великій її масі сила тяжіння не має певної кінцевої величини. Цей парадокс знаходить свій розв'язання в теорії тяжіння Ейнштейна, а також у визнанні ієрархічності будови Всесвіту.
Виходячи з теорії Максвелла, за якою кільця Сатурна складаються з окремих дрібних частинок, Зелігер прийшов до висновку, що внаслідок взаємних затемнень та екранування часток одна одною альбедо кілець має бути максимальним в опозиції і зменшуватися при інших фазових кутах. Подальші фотометричні дослідження кілець показали, що їхня яскравість змінюється згідно з формулою Зелігера, і тим самим підтвердили справедливість теорії Максвелла. Намагався пояснити рух перигелію Меркурія та інші нев'язки в русі внутрішніх планет гравітаційним впливом міжпланетного речовини, що викликає явище зодіакального світла, і розрахував необхідні для цього щільність і розміри хмари міжпланетного речовини. Запропонував гіпотезу, згідно з якою спалахи нових відбуваються при зустрічах зірок з рухомими туманностями. Досліджував подвійні і кратні зірки.
Іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1913), голова Німецького астрономічного товариства (1896—1921).
За заслуги в астрономії був підведений у дворянську гідність. Місячний кратер «Зелігер» названий на його честь.
Посилання Редагувати
- Астронет [ 24 грудня 2010 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.