Вадим Миколайович Гуров (22 лютого 1937, Кривий Ріг — 16 грудня 2015, Київ) — український металург та політик. Народний депутат України трьох скликань. З 1959 по 1994 роки — на різних посадах Криворізького металургійного заводу ім. В. І. Леніна. Заслужений металург України.
| Гуров Вадим Миколайович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 22 лютого 1937 Кривий Ріг, УРСР |
| Помер | 16 грудня 2015 (78 років) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна | СРСР Україна |
| Діяльність | металург, політик |
| Alma mater | Дніпропетровський металургійний інститут |
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук |
| Знання мов | російська |
| Заклад | АрселорМіттал Кривий Ріг |
| Членство | Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання |
| Посада | народний депутат України, народний депутат України і народний депутат України |
| Партія | незалежний політик |
| Нагороди | |
| Звання | |
|
Освіта ред.
Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут (1954–1959), інженер-металург.
Кар'єра ред.
1959—1994 працював на Криворізькому металургійному заводі ім. В. І. Леніна (нині ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг): помічником майстра, підручним сталевара, заступником начальника цеху, заступником начальника комплексу лабораторій, заступником головного інженера з техніки безпеки, начальником мартенівського й конверторного цехів.
1992–1993 — на міжнародних конґресах сталеплавильників обраний головою мартенівської секції. Був Головою постійної комісії СНД з перспектив розвитку мартенівського виробництва у рамках міжнародної асоціації сталеплавильників.
Політична діяльність ред.
З 1994 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання.
З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання.
З квітня 2002 по березень 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 32, Дніпропетровська область.
Працював у фракціях «Єдина Україна», з 2005 — в Народній партії.
Автор (співавтор) 56 винаходів, 18 наукових публікацій.
Помер 16 грудня 2015 року. Похований у Києві, на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
У 2016 році іменем Вадима Гурова названа колишня вулиця Постишева в центрі Кривого Рогу (Металургійний район).
Нагороди ред.
- Заслужений металург України
- Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора
- Почесні грамоти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України (2003).
- Почесна відзнака Президента України (1994)
- Орден «За заслуги» II ст. (2002)
- Почесний громадянин Кривого Рогу (2007)
Примітки ред.
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- Вадим Гуров
- . esu.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
- ↑ . logos-ukraine.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
- Мішака, Богдан (2015). . Кривий Ріг: КДПУ. с. 91. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 2 лютого 2022.
- . kr.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
Джерела ред.
- Гуров Вадим Миколайович [ 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Гуров Вадим Миколайович
- Вадим Гуров: Моя партия — Кривбасс! — Житомир: Рута, 2016. — 590 с. — Жизнь Замечательных Криворожан.
- Гуров Вадим Миколайович // Портрет успішного сучасника: фотоальбом. Т. II / голов. ред. В. Петрикей. — К., 2009. — С. 84.
- Мішака Б. Людина і сталь (пам'яті В. М. Гурова) // Криворіжжя: погляд у минуле… : матер. П'ятих історико-краєзнавчих читань, м. Кривий Ріг, 18 квітня 2019 р. : у 2 т. — Кривий Ріг, 2019. — Т. 2. — С 89—94.
- Туренко Г. Гуров Вадим Николаевич: Из мартена — в народые депутати // Криворожский металлоград: к 80-летию «Криворожстали». — Кривий Ріг, 2014. — С. 38—39.
Посилання ред.
- Вулиця Вадима Гурова [ 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Баскетбольний турнір пам'яті Вадима Гурова в Кривому Розі [ 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]