Олекса́ндр Володи́мирович Григор'єв (28 травня 1891, село Пертнури, Гірськомарійський район — 25 серпня 1961, Москва) — марійський художник, громадський діяч. Сприяв фомуванню і становленню образотворчого мистецтва у Марійському краї.
| Олександр Володимирович Григор'єв | |
|---|---|
|
| |
| Народження | 28 травня 1891 село Пертнури, Гірськомарійський район |
| Смерть | 25 серпня 1961 (70 років) |
| Москва | |
| Поховання | |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Жанр | живописець художник |
| Навчання | Московське училище живопису, скульптури та зодчества |
| Діяльність | художник |
| Роки творчості | 1911 — 1961–1961 |
| | |
| Григор'єв Олександр Володимирович у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Із родини сільський вчителів. Закінчив Моренівське сільсько-господарське училище, Казанську вчительську семінарію (1910), Казанське художнє училище (1915), Московське училище живопису, скульптури і зодчества (1918). Статистик всеросійського земського союзу у Москві. Член партії есерів (1909—1918); член РКП(б) з 1918.
З 1918 у Козьмодем'янську: вчитель, завідувач волосним відділом народної освіти. Ініціатор відкриття у 1919 Художньо-історичного музею з картинною галереєю, засновник вільних художніх майстерень. Приєднався до більшовиків, ставши головою повітового комітету у 1920, брав участь у комуністичних нарадах марійських комуністів. І надалі робив кар’єру, ставши делегатом 10-ї конференції РКП(б), 8-го Всеросійської з’їзду рад. Інструктор ЦК РКП(б) (1922), один із організаторів Асоціації художників революційної Росії, у 1922—1927 її голова. Засновник і голова об’єднання «Союзу радянських художників» (1928—1932). Заступник директора Третьяківської галереї, художній редактор Держвидавництва, завідувач відділу Музею революції.
У листопада 1938 арештований, рішенням особливої наради НКВД засуджений до 8 років позбавлення волі; відбував покарання у Карагандинському таборі. Після звільнення до реабілітації у 1954 жив Тарусі Калузької області. Похований на Новодівочому цвинтарі.
«А почалося усе з громадянської війни. Тоді по волзьких містах мандрувала Волзько-камська пересувна виставка, яку організували художники Казані. Вони вирішили показати свою творчість, і майстерність старих художників. Коли картини доїхали до Козьмодем’янську, почалася війна. Супровід виставки побоявся везти її далі. Так у 1918 вона набула нового будинку. Невідомо, що було далі з художніми роботами, які залишилися на збереженні у відділі народної освіти, але восени цього року до Козьмодем’янську приїхав Олександр Володимирович Ґриґорьев. У 1919 його призначили начальником відділу освіти, і, побачивши картини, він вирішив організувати у місті музей. Олександр Ґриґорьєв був одним із перших професійних марійських художників. Навчання у Москві у прославлених майстрів, таких як Микола Фешин, виставки іменитих майстрів, любов до мистецтва — усе це спонукало його на створення музею, який потім він назвав «Малою Третьяковкою», оскільки тут було зібрано багато російських художників початку століття… У 1937 у ніч на 7 листопада он був арештований. Майже дев’ять років таборів і тавро «ворог народу» дуже змінили його життя. Він звільнився у 1946, але отримав заборону жити у Москві, не дивлячись на те, що там була його родина. Ґриґорьєв поїхав до Калузької області, до Таруси, де десять років прожив у забутті і бідності… У 1956 Ґриґорьєва реабілітували, і він знову стає популярним… Сам він не забуває про свою «Малу Третьяковку», фонд якої знову поповнюється за його допомоги. Так тривало до 1961 року, останнього у житті художника… Потім музей звісно не залишився без підтримки. І офіційні органи, і художники передавали до музею свої роботи. Але ця родзинка, зібрання живопису — заслуга Олександра Ґриґорьєва. Це живописні справжні полотна І. Айвазовського, Р. Судковского, Т. Неффа, Л. Камєнєва, К. Маковського, П. Кончаловського, О. Корзухіна, І. Машкова та інших. Тут представлена найкраща експозиція М.Фешина».
Звання ред.
- Дійсний радник Державної Академії художніх наук .
- Заслужений діяч мистецтв Марійської республіки (1961).
Роботи у зібраннях ред.
Його роботи у Третьяковській галереї, Російському музеї, музеях міст Італії, Франції, Великої Британії та інших країнах.
Виставки ред.
Персональна виставка у (1934).
Пам’ять ред.
Його ім’ям названий Козьмодем’янський художній музей у Козьмодем’янську и Государственная премия Республики Марий Эл в области изобразительного искусства.
Примітки ред.
- ↑ RKDartists
- Соломин Э. Курымашлык омо дене малат, кийыме верышт пушкыдо // Марий Эл.- 30 май 2003(лугомар.)
- Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 12 березня 2019.
- Мочаев, 2007, с. 97.
- Энциклопедия Республики Марий Эл, 2009, с. 321.
- Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 12 березня 2019.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |