Ґрем Ґрін

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґрін.

|Lib= |Член КПРС?=

Ґрем Ґрін
Graham Greene
Ім'я при народженні	Генрі Ґрем Ґрін (англ. Henry Graham Greene)
Народився	2 жовтня 1904(1904-10-02) Беркемстед, Англія
Помер	3 квітня 1991(1991-04-03) (86 років) Веве, Швейцарія ·лейкоз
Поховання	Корсо :
Громадянство	Велика Британія
Національність	англієць
Місце проживання	Беркхемстед
Діяльність	письменник, драматург
Сфера роботи	роман, кінокритик і літературний критик
Alma mater	Коледж Бейлліол і Berkhamsted School^d
Мова творів	англійська
Роки активності	з 1925
Жанр	католицький роман, шпигунські оповідання
Magnum opus	«Тихий американець» (1955) «Наш резидент у Гавані» (1958)
Членство	Королівське літературне товариство
Конфесія	католицтво
Батько	Charles Henry Greene^d
Мати	Marion Raymond Greene^d
Брати, сестри	Hugh Greene^d, Elisabeth Katherine Greene^d, [William] Herbert Greene^[d], Alice Marion Greene^d і Raymond Greene^d
У шлюбі з	Vivien Greene^d
Діти	[Lucy] Caroline Greene^[d] і Francis Greene^d
Нагороди	меморіальна премія Джеймса Тейта Блека^d (1948) Hawthornden Prize^d (1941) Премія Едгара Алана По Shakespeare Prize^d (1968) Dos Passos Prize^d (1980) Єрусалимська премія (1981) член Королівського літературного товариства^[d]
Сайт: grahamgreenebt.org
Ґрем Ґрін у Вікісховищі

Ґрем Ґрін (англ. Graham Greene, повне ім'я: Генрі Ґрем Ґрін (англ. Henry Graham Greene), 2 жовтня 1904, Беркемстед, Англія — 3 квітня, 1991, Веве, Швейцарія) — англійський письменник і драматург.

Життя і творчість

Народився у містечку Беркемстед, Гартфордшир (у Східній Англії) і став четвертим з 6 дітей. Згодом його молодший брат Г'ю Ґрін став генеральним директором Бі-Бі-Сі, а околиці рідного містечка письменник зобразив у своїй шпигунській драмі «Людський фактор» (англ. The Human Factor, 1978).

Батько був директором школи, і Ґрін у дитинстві не сприймав його методів. Зокрема це стосувалося наклепництва серед учнів. З цієї причини страждав на депресію. Через постійне глузування інших дітей у школі, вчинив декілька спроб самогубства, зрештою був змушений покинути школу.

У дитинстві дуже захоплювався пригодницькими романами, зокрема Хаггарда та Конрада. Пізніше Ґрін зізнавався, що йому було дуже складно позбутися їхнього впливу на свою твою творчість.

Студіював у оксфордському «Бейліел-коледжі», під час навчання у якому в 1926 році вийшла перша збірка його віршів — «Гомінкий квітень» (англ. Babbling April).

У 1925 познайомився з католичкою Вів'єн Дейрелл-Браунінґ, а наступного року прийняв католицизм. Пара одружилася у 1927 році і релігійною тематикою насичені чимало ранніх творів Ґрема Ґріна. Та сам письменник заперечував причетність до жанру «католицької літератури», у багатьох його книгах священнослужителі та місіонери зображені іронічно, що спричинило несприятливі відгуки з Ватикану, зокрема щодо творів «Сила і слава» (The Power and the Glory, 1940) і «Суть справи» (The Heart of the Matter, 1948).

Могила Ґрема Ґріна у Швейцарії, фото 2009 року

Відомим автор став завдяки своєму першому роману — «Людина зсередини» (англ. The Man Within, 1929). До того він зумів влаштуватися на роботу у лондонській газеті «Таймс», але успіх роману дозволив йому зосередитись лише на письменницькій діяльності.

Ґрін багато подорожував (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Мексика, В'єтнам, Гаїті, СРСР тощо) та співпрацював із британською розвідкою під час Другої світової війни — його пізні твори (серед яких шпигунські історії та дорожні щоденники) описують життя у країнах, які на власні очі бачив автор. Найвідомішими романами англійця стали «Тихий американець» (1955, події розгортаються у В'єтнамі) і «Наш резидент у Гавані» (1958).

Помер у швейцарському місті Веве 3 квітня 1991.

Особливості творчості

Багато критиків сходяться на думці: Ґрем Ґрін саме той письменник, «хто однаково подобається як звичайним читачам, так і інтелектуалам». Відомо, що сам він ділив свої твори на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними навряд чи істотні. Адже в більшості романів Ґріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в поєднанні з політичними концепціями, що виростають із роздумів про життя.

За своє довге життя Ґрін не раз міняв суспільно-політичні погляди, то виступаючи з різкою критикою західної цивілізації, то висуваючи ідею «третього світу», зміцнити який може лише якийсь синтез комунізму і католицизму. Але непримиренність художника до всіх видів насильства і сваволі — чи це диктаторські, колоніальні режими, прояви фашизму, расизму або релігійної нетерпимості — залишалася непохитною. Письменник зажив слави своєрідного «політичного сейсмографа», що реагує на поштовхи і вибухи історії, близько до серця бере всі «больові місця» планети.

Ґрем Ґрін і СРСР

Письменник з таким контроверсійним світоглядом, але послідовним відстоюванням ідеалів гуманізму і справедливості в цілому позитивно сприймався радянською критикою, був популярним у цій країні.

Ґрем Ґрін тричі відвідував СРСР — у 1957, 1960 і 1987 роках. Письменника достатньо часто перекладали і видавали в Радянському Союзі, в першу чергу російською. Окремі твори автора українською переклали І. Коваленко, П. Шарандак, Т. Шевеля та інші.

Головні твори

Романи

• 1929 — Людина зсередини (The Man Within)
• 1932 — Стамбульський експрес (Stamboul Train)
• 1935 — Мене створила Англія (England Made Me)
• 1936 — Найманий вбивця (A Gun for Sale)
• 1938 — Брайтонський льодяник (Brighton Rock)
• 1939 — Таємний агент (The Confidential Agent)
• 1940 — Сила і слава (The Power and the Glory)
• 1943 — Відомство страху (The Ministry of Fear)
• 1948 — Суть справи (The Heart of the Matter)
• 1951 — Кінець роману (The End of the Affair)
• 1955 — Тихий американець [ 25 квітня 2015 у Wayback Machine.] (The Quiet American)
• 1955 — Невдаха забирає все (Loser Takes All)
• 1955 — Наш резидент у Гавані [ 25 квітня 2015 у Wayback Machine.] (Our Man in Havana)
• 1966 — Комедіанти (The Comedians)
• 1969 — Подорожі з тіткою (Travels with My Aunt)
• 1973 — Почесний консул (The Honorary Consul)
• 1978 — Людський фактор (The Human Factor)
• 1982 — Монсеньйор Кіхот [ 13 квітня 2015 у Wayback Machine.] (Monsignor Quixote)
• 1980 — Доктор Фішер з Женеви, або Вечеря з бомбою (Doctor Fischer of Geneva or The Bomb Party)
• 1985 — Десятий (The Tenth Man)
• 1988 — Капітан і ворог (The Captain and the Enemy)

Дорожні щоденники

• 1936 — Подорож без карт (Journey Without Maps)
• 1939 — Дороги беззаконня (The Lawless Roads)

Автобіографії

• 1971 — Таке життя (A Sort of Life)

Вибрана бібліографія видань Гріна українською мовою

• Хто третій? / Пер. з англ. — К., 1960
• Комедіанти / Пер. з англ. — К., 1969
• Грехем Грін "Тихий американець" / на обкладинці/, в книзі є ще "Наш резидент у Гавані" (173-350 с.), післямова Шахової Кіри "Грехем Грін" (351-364 с.), реклама вид-ва "Дніпро" (367-368 с.): — Київ, "Дніпро", 1971, 368 с., тираж 100000 екз., тверд. палітур., форм. А5.
• Тихий американець. Наш резидент у Гавані: Романи / Пер. з англ. — Харків: Вища школа. Видавництво при ХДУ, 1984. — 352 с.
• Десятий // «Всесвіт» ч. 8 за 1986 рік
• Капітан і ворог : Роман / пер. з англ. Володимир Митрофанов // Всесвіт. — 1990. — № 4. — С. 2–77.
• Монсеньйор Кіхот : Роман / пер. з англ. Володимир Митрофанов // Всесвіт. — 1993. — № 9/10. — С. 3–101.
• Втратити — і все забути : Повість / пер. з англ. Павло Насада // Всесвіт. — 1995. — № 5-6. — С. 95–140.
• Останнє слово: Оповідання // «Всесвіт» ч. 8-9 за 1997 рік, с. 58-66
• Кінець роману. — Харків: КСД, 2017, 224 стор. ISBN 978-617-12-3920-3. Переклав Олег Король
• Третій чоловік: Повість // пер. з англ. Ігор Павленко // Всесвіт, ч. 3-4 за 2017, с. 73 - 124

Фільмографія

• 1934 — Orient Express [ 20 лютого 2008 у Wayback Machine.], реж. Пол Мартін (Paul Martin)
• 1937 — The Future's in the Air [ 10 квітня 2006 у Wayback Machine.], реж. Александр Шоу (Alexander Shaw)
• 1937 — The Green Cockatoo [ 14 квітня 2006 у Wayback Machine.], реж. Вільмя Камерон Мензіс (William Cameron Menzies)
• 1940 — 21 Days [ 15 лютого 2009 у Wayback Machine.], реж. Бейзіл Дін (Basil Dean)
• 1942 — This Gun for Hire [ 30 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Френк Татл (Frank Tuttle)
• 1942 — Went the Day Well? [ 27 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Альберто Кавальканті (Alberto Cavalcanti)
• 1944 — Ministry of Fear [ 11 січня 2009 у Wayback Machine.], реж. Фріц Ланґ (Fritz Lang)
• 1945 — Confidential Agent [ 4 лютого 2009 у Wayback Machine.], реж. Герман Шамлін (Herman Shumlin)
• 1947 — The Man Within [ 2 липня 2007 у Wayback Machine.], реж. Бернард Ноулз (Bernard Knowles)
• 1947 — The Fugitive [ 20 січня 2009 у Wayback Machine.], реж. Джон Форд (John Ford)
• 1947 — Brighton Rock [ 11 січня 2009 у Wayback Machine.], реж. Джон Боултінг (John Boulting)
• 1948 — The Fallen Idol [ 29 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Керол Рід (Carol Reed)
• 1949 — Третя людина, режисер Керол Рід
• 1952 — The Heart of the Matter [ 11 січня 2009 у Wayback Machine.], реж. Джордж Мор О'Феррол (George More O'Ferrall)
• 1954 — The Stranger's Hand [ 9 травня 2006 у Wayback Machine.], реж. Маріо Солдаті (Mario Soldati)
• 1955 — The End of the Affair [ 27 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Едвард Дмитрик (Edward Dmytryk)
• 1956 — Loser Takes All [ 12 жовтня 2010 у Wayback Machine.], реж. Кен Аннакін (Ken Annakin)
• 1957 — Saint Joan [ 21 серпня 2008 у Wayback Machine.], реж. Отто Премінгер (Otto Preminger)
• 1957 — Across the Bridge [ 23 січня 2009 у Wayback Machine.], реж. Кен Аннакін (Ken Annakin)
• 1957 — Short Cut to Hell [ 14 травня 2008 у Wayback Machine.], реж. Джеймс Каґні (James Cagney)
• 1958 — The Quiet American [ 30 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Джозеф Манкевич (Joseph L. Mankiewicz)
• 1959 — Our Man in Havana [ 23 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Керол Рід (Carol Reed)
• 1961 — Günes dogmasin [ 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.], реж. Галіт Рефіґ (Halit Refig), Мемдух Ун (Memduh Ün)
• 1961 — The Power and the Glory [ 1 червня 2009 у Wayback Machine.], реж. Марк Деніелс (Marc Daniels)
• 1967 — The Comedians [ 27 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Пітер Ґленвіль (Peter Glenville)
• 1972 — Yarali kurt' [ 12 квітня 2006 у Wayback Machine.], реж. Люфті Акад (Lutfi Akad)
• 1979 — The Human Factor [ 18 січня 2009 у Wayback Machine.], реж. Отто Премінгер (Otto Preminger)
• 1982 — A Shocking Accident [ 26 серпня 2009 у Wayback Machine.], реж. Джеймс Скотт (James Scott)
• 1983 — The Heart of the Matter [ 1 лютого 2010 у Wayback Machine.], реж. Марко Лето (Marco Leto)
• 1983 — The Honorary Consul [ 19 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Джон Маккензі (John Mackenzie)
• 1985 — Dr. Fischer of Geneva [ 25 жовтня 2009 у Wayback Machine.], реж. Майкл Ліндсей-Хоґґ (Michael Lindsay-Hogg)
• 1986 — May We Borrow Your Husband? [ 24 жовтня 2010 у Wayback Machine.], реж. Боб Махогані (Bob Mahoney)
• 1988 — The Tenth Man [ 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.], реж. Джек Гоулд (Jack Gold)
• 1990 — Strike It Rich [ 27 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Джеймс Скотт (James Scott)
• 1991 — This Gun for Hire [ 21 серпня 2008 у Wayback Machine.], реж. Лу Антоніо (Lou Antonio)
• 1999 — The End of the Affair [ 20 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Ніл Джордан (Neil Jordan)
• 2001 — Double Take [ 28 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Джордж Ґалло (George Gallo)
• 2002 — The Quiet American [ 20 грудня 2008 у Wayback Machine.], реж. Філіп Нойс (Phillip Noyce)
• 2006 — The End of the Party [ 25 лютого 2010 у Wayback Machine.], реж. Себастьян Ґодвін (Sebastian Godwin)

Примітки

1. Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
   d:Track:Q17565097d:Track:Q5145336d:Track:Q34217d:Track:Q217595
2. Library of Congress Authorities — US Library of Congress.
   d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
3. The New Yorker / за ред. (not translated to en-us) — New York City: (untranslated), 2021. — С. 64. — ISSN 0028-792X; 2163-3827
   d:Track:Q605401d:Track:Q1176307d:Track:Q60d:Track:Q217305
4. Kindred Britain
   d:Track:Q75653886
5. Vatican's bid to censure Graham Greene (ВВС, 3 листопада 2000) [ 31 серпня 2009 у Wayback Machine.](англ.) переглянуто 18 серпня 2008
6. УЛЕ т. 1 — С. 496

Посилання

• Ґрін, Ґрем // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 491. — ISBN 966-692-578-8.
• Ґрін // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Твори Ґрема Ґріна [ 17 березня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Е-бібліотека «Чтиво»

Джерела

• стаття про Грема Гріна в УЛЕ т. 1 — С. 496
• Грін Грехем. Тихий американець; Наш резидент у Гавані: Романи / Пер. з англ. — Харків: Вища школа. Видавництво при ХДУ, 1984. — 352 с. [ 25 квітня 2015 у Wayback Machine.]