«Граф Монте-Крісто» (фр. Le Comte de Monte-Cristo) — пригодницький роман французького письменника Александра Дюма (батька), виданий 1844 року. Основним мотивом роману є помста, а основною ідеєю є те, що вона не приносить ні задоволення, ні щастя.
| Граф Монте-Крісто | |
|---|---|
| Le Comte de Monte-Cristo | |
| | |
| Жанр | роман з продовженням, романтичний художній твірd, пригоди[d] і історична белетристика |
| Форма | роман |
| Автор | Олександр Дюма (батько) |
| Мова | французька |
| Написано | 1844-1845 |
| Опубліковано | 1844 |
| Країна | Франція і Липнева монархія |
| | |
| Цей твір у Вікісховищі |
Роман розповідає історію юнака Едмона Дантеса, несправедливо звинуваченого й запротореного у в'язницю в замку Іф, де він провів 14 років. Дантесу щастить неймовірним чином утекти й відшукати скарб, про який йому розповів інший в'язень. Маючи кошти, Дантес відшукує своїх кривдників, які на той час уже зробили кар'єру й займають високе становище в суспільстві, й руйнує їхнє життя, але врешті-решт, після вчиненої помсти, залишається з пусткою в душі.
Історія створення Редагувати
1843 року Дюма підписав контракт з видавцями Максиміліаном Бетюном і Анрі Плоном (майбутнім засновником видавництва «Плон») на книжку про подорожні враження від Парижа. Схожу книгу письменник уже писав про Швейцарію. Але, зважаючи на останні тенденції в французькій літературі, замовлення було змінено і тепер був потрібний авантюрно-соціальний роман, дії якого відбуваються на фоні столиці.
Історію для твору Дюма взяв з архівів паризької поліції за подіями, що відбулись 1807 року. Все почалося з того, що молодий чоботар Франсуа Піко, родом із Німа, закохався в дівчину Маргариту Вігору, за яку давали велике придане. Незадовго до весілля хлопець пішов провідати свого друга — шинкаря Лупіана, де зустрів, крім нього, ще трьох своїх земляків, з якими поділився своїм щастям. Після того, як Піко пішов від них, Лупіан запропонував іншим парі, що він зуміє затримати весілля: для цього потрібно здійснити донос, в якому назвати чоботаря британським шпигуном, але після допиту його випустять, при цьому весілля буде відкладене. Однак обставини склалися так, що Піко потрапив на сім років до в'язниці, після виходу з якої він став слугою італійського священика з Мілана, з яким познайомився під час ув'язнення. Священик ставився до нього як до сина і зробив його своїм спадкоємцем. Крім того, Піко отримав у спадок секрет скарбів, схованих в Італії, Нідерландах і Великій Британії. Після смерті священика він віднайшов скарби та вирушив мститися до Парижа, де дізнався, що його наречена, через два роки після початку його заточення, вийшла заміж за Лупіана. Дізнавшись про долю інших учасників зустрічі у шинкаря, Піко їде в Нім, де проживає один із них — Антуан Аллю, який за дорогий алмаз розповідає історію зради. Дізнавшись усю правду, Піко почав втілювати план своєї помсти. Першим помер Шобану, якого знайшли заколотим на мосту Мистецтв, на його похороні був отруєний другий — Соларі. Третім стає Лупіан, якого Франсуа вбиває після того, як організовує підпал його шинку, одруження дочки з каторжником-утікачем та арешт сина. Але після цього Піко знаходить і викрадає Аллю, якого мордує голодом і за їжу отримує всі його багатства, та врешті-решт убиває.
Сюжет Редагувати
Ув'язнення Редагувати
Марсель. Корабель «Фараон» прибуває в порт. Капітан його помер. Командування прийняла на себе молода людина Едмон Дантес. Він виконав прохання старого капітана, заїхав на острів Ельба і прийняв записку від Наполеона. Тепер він повинен доставити її панові Нуартьє.
Дантес щасливий і успішний. У Марселі його чекає нова посада, він буде капітаном корабля. З'явилися гроші і, отже, він може одружитися. Наречена Мерседес і літній батько чекають його.
Дантес підозрює в шахрайстві бухгалтера суднової компанії Данглара. Той разом з Фернаном Мондего, закоханим у Мерседес, здійснює донос. Едмон представляється як агент бонапартистів, які задумали переворот. З ними і Кадрусс, заздрісний сусід нового капітана. Він проти наклепу, але, напившись, засинає.
Едмон, заарештований під час заручин, розмовляє з прокурором. Вільфор уже готовий відпустити оббреханого капітана, але дізнається, що Дантес повинен передати лист Нуартьє, який є батьком прокурора. Тоді Вільфор відправляє Дантеса до ув'язнення в замку Іф.
Втеча з в'язниці Редагувати
Провівши кілька років в ув'язненні, Дантес знайомиться з абатом Фаріа. Старий розповідає йому про скарб, захований на острові Монте-Крісто. Вони готуються до втечі. Але абат помирає. Тоді Дантес переносить тіло абата в свою камеру і тим самим робить підміну трупа в мішку. Замість абата його викидають в море, яке слугує могилою в'язнів замку Іф. Там Едмона підбирають контрабандисти. Він дізнається, що пробув в ув'язненні 14 років.
Повернення Редагувати
Знайшовши скарби на острові, Дантес стає багатим. Він нагороджує тих, хто йому допоміг і починає розслідування. Під виглядом священика, він звертається до Кадрусса. Дантес нібито залишив алмаз, який потрібно розділити між друзями «покійного». Кадрусс, збурений жадібністю, розповідає правду. З'ясовується також, що Мерседес вийшла заміж за Фернана, який розбагатів під час війни на Сході і став графом де Морсер. Данглар же став банкіром, на його рахунку мільйони.
Едмон рятує від розорення свого друга, арматора Морреля, після чого відправляється в подорож.
Помста Редагувати
Провівши в мандрах 9 років, Дантес повертається на батьківщину під виглядом графа Монте-Крісто, багатія. Він заново знайомиться зі своїми кривдниками. В голові у нього вже є план помсти. Йому допомагають невільниця Гайде, чийого батька зрадив і вбив Фернан, і Бертуччо, який врятував і виховував байстрюка сина Вільфора.
Граф і Гайде виводять на чисту воду Фернана. Розкрилася правда про його зраду в Яніні. Він зганьблений. Мерседес і Альбер, їхній син, залишають його. У розпачі, граф де Морсер вирішує застрелитися.
Друга дружина королівського прокурора намагається отруїти його дочку від першого шлюбу, щоб весь спадок дістався їхньому спільному сину. Після того, як Вільфор розкрив цей план, вона вбиває себе і їхнього сина — Едуара. Вийшла на світ і правда про незаконного сина прокурора і пані Данглар. Зганьблений Вільфор, який втратив усю свою родину, божеволіє.
Внаслідок махінацій графа Монте-Крісто банкір Данглар майже розорений. Він тікає з Франції, тепер йому залишилося тільки доживати свої роки в злиднях. Монте-Крісто дарує щастя невинним. Він врятував Валентину де Вільфор, дочку королівського прокурора, і допоміг їй возз'єднатися з коханим, Максимілліаном Моррелем. Сам же граф відпливає з Гайде, яка давно закохана в нього. Разом вони сподіваються знайти щастя.
Хронологія подій Редагувати
27.02.1815 — прибуття Дантеса з плавання.
28.02.1815 — ув'язнення Дантеса в замку Іф.
27.02.1829 р. між 22.00 і 24.00 Дантеса викидають в море могильники тюрми Іф. Дата по розмові в кінці глави 21 «Острів Тибулен» частини 1.
Українські видання Редагувати
1924—1925 рр. накладом і друком Українського Голосу, Вінніпег, Канада, 926с., у 3-ох томах
2018 р., #Книголав, 2000 екз., 112 с., переклад Кононович Леонід, ISBN 978-617-7563-10-4
Персонажі Редагувати
- Едмон Дантес — головний герой твору, молодий моряк, що був незаконно засуджений та ув'язнений у замку Іф. Після втечі взяв ім'я граф Монте-Крісто. Також називає себе: Сіндбад-мореходець, абат Бузоні, лорд Вілмор.
- Луї Дантес — батько Дантеса.
- Абат Фарія — в'язень замку Іф, духовний наставник Дантеса, який відкрив йому таємницю острова Монте-Крісто.
- Мерседес Еррера — наречена Дантеса, яка вважаючи його мертвим, вийшла за Фернана.
- Фернан Мондего — бідний рибалка, закоханий в свою кузину — Мерседес, який здійснив донос на Едмона. Пізніше став графом де Морсер, генерал-лейтенантом та пером Франції.
- Альбер де Морсер — віконт, син Мерседес і Фернана.
- Данглар — бухгалтер на «Фараоні», кораблі на якому плавав Едмон, який написав донос на Едмона. Пізніше став мільйонером, відомим банкіром і бароном.
- Ерміна Данглар — дружина Данглара, яка полюбляла грати на біржі. В минулому коханка де Вільфора. Мати Бенедетто.
- Ежені Данглар — дочка Ерміни та Данглара, яка мріє стати актрисою.
- Жерар де Вільфор — помічник прокурора Марселя, який посадив Едмона до в'язниці. Пізніше став королівським прокурором. Батько Бенедетто.
- Рене де Сен-Меран — перша дружина де Вільфора, мати Валентини. Дочка маркіза і маркізи Сен-Меран.
- Валентина де Вільфор — дочка Рене і де Вільфора, отримує дуже великий спадок він батьків матері та діда, якого доглядає. Кохана Максиміліана Морреля.
- Елоїза де Вільфор — друга дружина де Вільфора, що готова на все заради сина Едуара.
- Нуартьє де Вільфор — старий якобінець, батько Жерара де Вільфора. На схилі життя прикований паралічем до крісла. Обожнює внучку Валентину.
- Едуар де Вільфор — син де Вільфора та Елоїзи, дуже розпещений хлопчик.
- Гаспар Кадрусс — сусід Дантеса. Швець, який пізніше став шинкарем.
- П'єр Моррель — марсельський торговець, власник «Фараона», який добре ставився до Дантеса.
- Максиміліан Моррель — син П'єра Морреля, капітан спаги, закоханий у Валентину де Вільфор.
- Жюлі Моррель — дочка П'єра Морреля.
- Еммануель Ербо — працівник фірми П'єра Морреля, чоловік Жюлі.
- Гайде — невільниця графа Монте-Крісто, дочка янінського паші Алі-Тебеліна.
- Батистен — камердинер графа Монте-Крісто.
- Алі — раб графа Монте-Крісто, нубієць з відрізаним язиком.
- де Бовіль — інспектор тюрем.
- Джованні Бертуччо — керуючий справами графа Монте-Крісто, в минулому корсиканський контрабандист. Названий батько Бенедетто.
- Бенедетто — незаконний син Ерміни Данглар і прокурора де Вільфора. Злочинець, засуджений до каторги, з якої втік і з'явився в Парижі під ім'ям віконта Андреа Кавальканті.
- доктор д'Авріньї — сімейний лікар сім'ї де Вільфор.
- Франц д'Епіне — друг Альбера де Морсер, наречений Валентини де Вільфор.
- Люсьєн Дебре — секретар міністра зовнішніх справ Франції, коханець і партнер по іграх на біржі Ерміни Данглар, друг Альбера де Морсер.
- Бошан — друг Альбера де Морсер, редактор опозиційної газети.
- Рауль де Шато-Рено — родовитий аристократ, друг Альбера де Морсер та Максиміліана Морреля.
- Луїджі Вампа — пастух, котрий став отаманом банди розбійників, що орудують навколо Риму.
- Пеппіно — один із розбійників Вампи, якого Монте-Крісто врятував від смертної кари.
- Дешан — нотаріус сім'ї Вільфор.
- Людовик 18: ч.1 г.10, 11.
Сприйняття Редагувати
Оглядач сайту mrpl.city Іван Синєпалов розташував роман на 7 місці у переліку найкращих книжок, виданих українською мовою у 2018 році.
Примітки Редагувати
- Част.1, глава 1, 1-й абзац
- Част. 1, гл 15, 2-га стор. ,з кінця глави.
- Част. 1, гл.20 «Цвинтар замку Іф».
- Іван Синєпалов (29 грудня 2018). . mrpl.city. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019.
Посилання Редагувати
- Оригінал роману (фр.)[недоступне посилання з липня 2019]
- Оригінал у форматі pdf[недоступне посилання з липня 2019]
- Александер Дюма, «Ґраф Монте Крісто», ЦИФРОВА КОЛЕКЦІЯ Національного університету «Києво-Могилянська академія» [ 7 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Короткий зміст роману [ 16 квітня 2018 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |