Паша́ (тур. paşa, осман. پاشا -paşa, від перс. «پادشاه», що йде ще від давньоперс. pāti-xšāya- — «правитель») — високий титул у політичній системі Османської імперії. Сходить до титулу, що застосовувався до правителів ще в Ассирійської і давньоперсидської імперіях, і про що йдеться в Біблії.
Приблизно відповідав посаді губернатора чи генерала (адмірала). Як почесний титул «паша» приблизно дорівнює «серу» або «пану».[джерело?]
Спочатку титул використовувався виключно для воєначальників, але згодом девальвувався і міг застосовуватися по відношенню до будь-якої високопосадової офіційної особи або взагалі особі сторонній, удостоєній подібної честі. Вище пашів в османській ієрархії стояли валі і візири, нижче — беї.
Існували паші трьох ступенів.