| Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (грудень 2018) |
«Графи́ня де Монсоро́» — російський художній телесеріал з 26 серій, екранізація роману Александра Дюма-батька «Графиня де Монсоро» українського режисера Володимира Попкова. Робота над серіалом почалася в 1995 році. Прем'єра відбулася 5 січня 1998 року.
| Графиня де Монсоро | |
|---|---|
| Графиня де Монсоро | |
| | |
| Вид | телесеріал |
| Жанр | історична драма |
| Режисер | Володимир Попков |
| На основі | роману Александра Дюма-батька «Графиня де Монсоро» |
| У головних ролях | Габріелла Маріані Олександр Домогаров Юрій Беляєв Євген Дворжецький Олексій Горбунов |
| Кінокомпанія | Студія «Шанс», ТВ Центр |
| Тривалість | 1357 хв |
| Мова | російська |
| Країна | Росія |
| Рік | 1995 |
| Дата виходу | 1998 |
| IMDb | ID 0140739 |
Сюжет Редагувати
Фільм розповідає історію кохання красуні Діани і самовідданого графа де Бюссі на тлі історичних подій у Франції епохи релігійних воєн між католиками та гугенотами. На чолі гугенотів — Генріх Наваррський. Католиків очолює войовнича родина герцогів де Ґізів. Король Генріх III, зніжений любитель розкоші і розваг, не здатний керувати країною. Він оточив себе фаворитами («міньйонами»), на яких розтрачує скарбницю. Проти короля інтригує його молодший брат, герцог Анжуйський, який мріє зайняти трон, бо у Генріха немає дітей. Між дворянами Генріха та наближеними Анжуйського, до яких відноситься і Бюссі, відбуваються постійні сутички. Про корону Франції мріють і Ґізи, які плетуть змову з метою повалити Генріха і насильно відправити його в монастир. Лише завдяки своєму вірному блазню Шико — гасконському дворянину, ображеному одним з Ґізів — Генріху, останнього французького короля з династії Валуа, вдається поки зберегти життя, свободу і трон.
В ролях Редагувати
- Габріелла Маріані — Діана де Мерідор, графиня де Монсоро (озвучила Світлана Рябова)
- Олександр Домогаров — граф Луї де Клермон де Бюссі д'Амбуаз
- Юрій Бєляєв — граф Бріан де Монсоро, головний ловчий Франції
- Євген Дворжецький — Генріх III, король Франції
- Олексій Горбунов — Шико
- Кирило Козаков — Франсуа, герцог Анжуйський
- Катерина Васильєва — Катерина Медічі, королева-мати
- Юрій Яковлєв — барон де Мерідор
- Володимир Долинський — Горанфло
- Олег Ісаєв — Ремі
- Вадим Вільський — Жером
- Нонна Гришаєва — Гертруда
- Лев Дуров — метр Бернуйе
- Дмитро Мар'янов — де Сен-Люк (озвучив Олексій Іващенко)
- Сергій Виноградов — граф де Келюс
- Катерина Стриженова — Жанна де Сен-Люк де Коссе-Бріссак
- Леван Мсхіладзе — Можірон
- Михайло Шевчук — Шомберг
- Тимофій Федоров — д'Епернон
- Дмитро Пєвцов — Генрих Наваррський
- В'ячеслав Гришечкін — Ніколя Давид
- Ірина Ліванова — Луїза Лотаринзька, королева Франції
- Борис Клюєв — Генріх, герцог де Гіз
- Гоша Куценко (в титрах — Юрій Куценко) — Клод де Шеврез
- Олена Амінова — герцогиня де Монпансьє
- Рафаель Котанджян — герцог Майеннський
- Євген Стичкін — Орвіль
- Олександр Пашутін — Оріль
- Борис Іванов — маршал де Бріссак
- Анна Дубровська — Габріель де Торін'ї
- Євген Герчаков — метр Бономе
- Ігор Ліванов — д'Антраге
- Сергій Варчук — де Рібейрак
- Ігор Каюков — Ліваро
- Альберт Буров — абат Фулон
- Вадим Вильский — Жером
- Олена Казакова — Марікіта
- Олег Марусєв — Крийон
- Ерванд Арзуманян — начальник охорони Анжера
- Ігор Мужжухін — конюх
- Костянтин Ситников — Агріппа д'Обіньє, наближений Генріха Наваррського
Знімальна група Редагувати
- Режисер-постановник: Володимир Попков
- Автор сценарію: Олена Караваєшнікова
- Оператор-постановник: Павло Небера
- Художники-постановники: Юшин Віктор Іванович, Михайло Ніжинський
- Художники по костюмах: Наталія Полях, Любов Зайцева
- Художники по гриму: Ізабелла Байкова
- Композитор: Олег Ківа
- Хореограф: Інга Вороніна
- Звукорежисер: Марина Нігматуліна
- Монтаж: Лідія Миліоті
- Відеомонтаж: Світлана Іванова
- Продюсер: Сергій Жигунов
Технічні дані Редагувати
- Формат зображення: 4:3 (1,33:1)
- Звукові доріжки: Dolby Digital 2.0
DVD-видання Редагувати
- 9 × DVD-5 — перша випущена ліцензія
- 4 × DVD-9 і 1 × DVD-5 — студія «Шанс» (1997), кіностудія «Пелікан» (1998), «Мега» (2005), «Фабрика кіно» (2006)
- 9 × DVD-9 — «Lizard Cinema Trade» (2006; подарункове видання)
- 2 × DVD-9 — «Lizard Cinema Trade» (2007)
Дані видання відрізняються лише величиною стиснення. Є думка, що за основу було взято реліз 9 × DVD-5, бо у всіх наступних релізах відсутні одні і ті ж сцени. Відповідно, у видання від Лізард в подарунковому випуску (9 × DVD-9) ступінь стиснення штучно занижений (якість картинки не відрізняється від видання 9 × DVD-5), а на виданні 2 × DVD-9 — завищена (якість картинки помітно гірше).
Всі зазначені DVD-версії коротші телевізійної. У них відсутні такі сцени:
Серія 21. Діалог короля та Шико (починаючи з 37 хвилини тривалістю 2,5 хвилини):
Шико : «Ну, що ж, метр Бономе... Бог у поміч. Прощайте...»
Кінець сцени в DVD-версії
Пропущений фрагмент:
Король: «Де гонець, якого я посилав до Келюса?» Слуга : «Він ще не повернувся.» Король: «Так пошліть іншого!» Шико : «Сину мій! Ти когось шукаєш?» Король: «Шико! Друг мій! Ти знаєш, що з ними?» Шико : «З ким?» Король: «З моїми друзями!» Шико : «А! По-моєму, в цю хвилину вони лежать пластом.» Король: «Убиті?» Шико : «Давай щось перекусимо. А?» Король: «Я тебе питаю, убиті?» Шико : «Та ні. Вони, по-моєму, смертельно...» Король: «Поранені? І в цей час ти можеш бути таким спокійним!» Шико : «Смертельно, але не поранені... а п'яні.» Король: «Фу! Як ти мене перелякав... П'яні? Цього не може бути. Ти обмовляєш на цих гідних людей!» Шико : «Зовсім навпаки. Я їх хвалю.» Король: «Я прошу тебе, будь хоч іноді трохи серйозніше. Ти ж знаєш, що вони пішли разом з цим скаженим Бюссі...» Шико : "Чорт візьми. Ну, звичайно, знаю." Король: «Ну! І чим... це все закінчилося?..» Шико : «Скінчилося так, як я тобі сказав. Вони смертельно п'яні... або близькі до того. Бюссі їх згуртовує. Це дуже небезпечна людина!» Король: «Ну! Далі? Розказуй!» Шико : «Смерть Христова! Я ж тобі кажу: Бюссі частує обідом твоїх друзів. Тебе влаштовує?» Король: «Бюссі?.. Пригощає їх обідом?..»
Початок сцени у DVD-версії:
Король: «...Цього не може бути! Вони закляті вороги!» Шико : «От якби вони були друзями, їм нічого було б напиватися разом.»
Серія 26. Поєдинок Келюса і Антраге (починаючи з 35 хвилини):
Антраге: «Може, досить? Пане де Келюс?..» Келюс : «Ні. Я готовий продовжувати!..»
Кінець сцени в DVD-версії
Пропущений фрагмент:
Антраге: «Пане де Келюс! Нас залишилося двоє.» Келюс : «На Жаль.» Антраге: «Ви хоробра людина. Я пропоную вам життя... Здавайтеся.» Келюс : «Чому... я маю здаватися? Хіба я вже лежу на землі?» Антраге: «Ні! Але на вас немає живого місця, а я майже неушкоджений!» Келюс : «Але у мене є ще моя шпага...» Антраге: «Зараз у вас її не буде...»
Початок сцени в DVD-версії:
Антраге: «...Ви цього хотіли, пане?»
Демонстрація на телебаченні Редагувати
- РТР (1998—1999)
- ОРТ (1999)
- УТ-2 (1999-2001)
- ТВ Центр (1999, 2001)
- НТВ (2001, 2010)
- ТЕТ
- ICTV
- Ентер-фільм (2013-2015)
- ОТР (Суспільне телебачення Росії) (2016)
Критика Редагувати
Серіал був позитивно сприйнятий глядачами і критиками. Особливо відзначалося дбайливе відношення до роману-першоджерела, а також вдалий підбір акторів та історичність костюмів і декорацій. Портал Кінопошук поставив серіалу 9 з 10 можливих зірок. Багато відвідувачів порталу відзначають серіал як кращий з коли-небудь знятих в сучасній Росії.
Призи та нагороди Редагувати
- Приз за головну чоловічу роль в телесеріалі (Юрій Бєляєв) — КФ «Сузір'я-97» (1997)
- Другий приз фільму — КФ ігрових телефільмів «Гірське відлуння-99» (Домбай) (1999)
- Номінація на премію «ТЕФІ-99» в категорії «Кращий телесеріал» (1999)
Відмінності від роману Редагувати
Фільм знятий фактично максимально близько до першоджерела, за винятком деяких деталей. Так, у сценах зборів лігістів в абатстві Сен-Женев'єв, помазання Франсуа, а також записи городян в Лігу, одну з провідних ролей відіграє Клод де Шеврез. У перших двох сценах він підміняє собою кардинала Людовика Лотарінгського, а в третій — метра Ла Юрєра. У романі цей персонаж взагалі не фігурує, оскільки на момент подій Клод де Шеврез, п'ятий син герцога Генріха Ґіза мав всього рік від роду і в подіях участі не міг жодним чином. Дещо змінений фінал — якщо в романі Александра Дюма лише одним реченням сказано, що Келюс помер через місяць після дуелі, то у фільмі є епізод, де король доглядає за пораненим Келюсом, а фінал залишається відкритим (хоча Шико каже, що «Провидінню було завгодно залишити життя того, кого король любив більше за інших»). В житті Келюс помер через місяць з невеликим після дуелі — нерозумному фавориту захотілося проїхатися на коні; рани відкрилися, і 29 травня він помер.
Побоїще в особняку на вулиці Сент-Антуан[fr], що закінчується смертю Бюссі, також демонструється не зовсім так, як у романі — більш ефектно, «кінематографічно». Сен-Люк, що супроводжує Діану з місця побоїща на прохання Бюссі, за романом був тимчасово затриманий герцогом Анжуйським і його людьми; у фільмі цього немає.
Див. також Редагувати
- Графиня де Монсоро (міні-серіал, 1971)
- Королева Марго