Горлицький повіт

Горлицький повіт (пол. powiat gorlicki) — один з 19 земських повітів Малопольського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи.

Горлицький повіт
Powiat gorlicki
Повіт на мапі воєводства Герб Прапор
Країна	Польща
Воєводство	Малопольське
Адміністративний центр	Горлиці
Населення:	106 591 (2008)
Площа:	966,46
Густота:	110
Урбанізація:	31,29 %
Номери автомобілів:	KGR
TERYT: 2.12.16.05.00.0	Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 1 місько-сільські 2 сільські 7
Адміністрація
Староста: Mirosław Wędrychowicz (2006) Адреса: ul. Biecka 3 38-300 Gorlice Мапа
-

Загальні дані

Повіт знаходиться у східній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Горлиці. Станом на 1.01.2008 населення становить 106 591 осіб, площа 966,46 км².

Із заходу межує з Новосондецьким повітом, з півночі — з Тарновським повітом Малопольського воєводства, зі сходу — з Ясельським повітом Підкарпатського воєводства, з півдня — зі Словаччиною.

Історія

Горлицький повіт 1938

Повіт був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного з 1850 р. судового повіту) у складі округу Пільзно.

За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Горлицького повіту (з 55 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Біч (з 30 гмін) і частини повітів Дукля (з 9 гмін), Цєнжковиці (2 гміни) та Змигород (1 гміна).: Однак у повіті існували й надалі два окремі судові райони (повіти) — Горлиці й Біч.

У 1880 р. населення повіту становило 67 214 осіб, повіт включав 1 місто (Біч), 3 містечка (Горлиці, Ропенник Біскупський і Устя Руське), 83 сільські гміни та 40 управлінь фільварків. У повіті налічувалось 35 парафій, з них 13 римо-католицьких і 22 греко-католицькі. Після побудови залізниць через дешевизну імпортних бавовняних виробів збанкрутувало місцеве виробництво полотна, зате бурхливо розвивався видобуток нафти та її переробка.

В 1900 році населення становило 83 069 осіб. За переписом 1910 р. населення становило 82 203 особи, було 90 гмін (самоврядних громад) і 75 фільварків; площа повіту становила 916 км².

У 1920 р. повіт був включений до новоутвореного Краківського воєводства.

1 серпня 1934 року виконано об'єднання ґмін (ця адміністративна одиниця до того часу обмежувалася селом чи містом із присілками і хуторами) у великі сільські ґміни (рівнозначні волості): Беч, Жепєннік Стшижевскі, Бобова, Лужна, Ґлінік Мар'ямпольскі, Ліпінкі, Ропа, Сенкова, Ґладишув, Устя-Горлицьке, Снєтніца.

Південна половина повіту (територія гмін Горлиці, Ліпінкі, Ропа, Сенкова, Ґладишув, Устя-Горлицьке, Снєтніца) належить до Лемківщини — в 1939 році тут проживало 27670 лемків, які становили 90 % населення на півдні повіту і належали до Горлицького деканату, північна частина ж на той час була вже спольщена і латинізована, через що в 1930 р. припинив існування Бецький деканат Перемиської єпархії.

9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Горлицького повіту було депортовано 15 058 осіб (з 17 316 взятих на облік до виселення).

У квітні-травні 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Горлицького повіту на приєднані до Польщі північно-західні терени 11 329 українців. Залишилося 1118 невиселених українців, які також підлягали виселенню.

Адміністративний поділ

Гміна міська: Горлиці.

Гміни місько-сільські: Беч, Бобова.

Гміни сільські: Горлиці, Ліпінкі, Мощениця, Ропа, Сенкова, Устя-Горлицьке.

Демографія

Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:

	Всього	Жінки	Чоловіки
	осіб	%	осіб	%	осіб	%
Повіт	106 629	100	54 089	50,7	52 540	49,3
Міста	33 288	100	17 327	52,1	15 961	47,9
Села	73 341	100	36 762	50,1	36 579	49,9

Примітки

1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1]. ^{[недоступне посилання]}
2. Reichs-Gesetz-Blatt für das Kaiserthum Oesterreich. Jahrgang 1867, IX. Stück, Nr. 17: «Verordnung des Staatsministeriums vom 23. Jänner 1867»
3. Gorlice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 718. (пол.)
4. . Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 24 серпня 2016. 
5. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 50, 137 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
6. Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР / за ред. Є. Місила; пер. з пол. І. Сварника. — Львів : Каменяр, 2007. — С. 8.
7. Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)
8. Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 405-406. (пол.)