| Горенштейн Фрідріх Наумович | |
|---|---|
| Горенштейн Фридрих Наумович | |
| Фрідріх Наумович Горенштейн, 1994 | |
| Народився | 18 березня 1932 Київ, УРСР |
| Помер | 2 березня 2002 (69 років) Берлін, Німеччина |
| Поховання | Єврейське кладовище Васензе |
| Країна | СРСР Західний Берлін Німеччина |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | НТУ ДП і Вищі курси сценаристів і режисерівd |
| Знання мов | російська |
| Magnum opus | Соляріс |
| IMDb | ID 0330830 |
Фрі́дріх Нау́мович Горенште́йн (рос. Горенштейн Фридрих Наумович; 1932—2002) — українсько-єврейський письменник, драматург, сценарист (Німеччина).
Біографія ред.
Майбутній прозаїк та драматург народився в родині професора-економіста та партійного функціонера Наума Горенштейна, репресованого в роки сталінщини у справі Об'єднаного троцькістсько-націоналістичного блоку (бойової організації) в Україні. Після смерті матері був безпритульним, виховувався в дитячому будинку.
Навчався в Дніпропетровському гірничому інституті, на Вищих сценарних курсах при СП та СК СРСР.
Перше оповідання опублікував 1962 року у московському журналі «Юность».
До еміграції (1980) працював гірничим інженером та інженером-будівельником у Києві та на Уралі (до 1961). Писав сценарії, зокрема, до фільмів «Сьома куля» (1972, у співавт. з А. Кончаловським), «Соляріс» (1972, у співавт., режисер А. Тарковський), «Раба любові» (1976, у співавт. з А. Кончаловським; режисер М. Михалков), «Комедія помилок» (1978, за однойменною п'єсою Шекспіра; режисер В. Гаузнер). Взагалі за його сценаріями здійснено постановку восьми фільмів.
З 1980 року жив у Німеччині, оскільки не міг переносити політичну та етнічну дискримінацію, що панувала в СРСР.
З 1990 року твори Ф. Горенштейна друкуються в Російській Федерації: драма «Суперечки про Достоєвського», повісті «Зима 53-го року», «Останнє літо на Волзі», романи «Спокутування», «Місце», «Псалом». Основна тема творчості Ф. Горенштейна — різке неприйняття антисемітизму. Письменник роздумує про долі євреїв в Росії, християнство та юдаїзм. Він — ровесник покоління, котре називають дітьми Хрущовської «відлиги», разом з тим знаходився в опозиції до ліберально-демократичного дисидентства останніх десятиліть радянської історії.
П'єсу Горенштейна «Бердичів» переклав українською мовою Мойсей Фішбейн.
Також були здійснені екранізації за його однойменними творами: «Дім з башточкою» (2011, реж. Єва Нейман) та «Спокутування» (2011, реж. О. Прошкін).
Література ред.
- В. Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. Київ: КИТ, 2007. — 436 с.
- Передмова до публікації драми Горенштейна «Бердичів» // Жовтень, 1993, № 1, с. 74.
Посилання ред.
- Горенштейн Фрідріх Наумович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Літературне товариство Фрідріха Горенштейна (Берлін) [ 29 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Фрідріх Горенштейн на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія на kino-teatr.ru [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.