Голубович Михайло Васильович

Миха́йло Васи́льович Голубо́вич (*21 листопада 1943, м. Золотоноша, Черкаська область, УРСР, СРСР — 9 жовтня 2023) — радянський і український актор театру та кіно, театральний діяч. Заслужений артист УРСР (1972). Народний артист УРСР (1977), депутат Луганської обласної ради від Партії регіонів (2010—2014), так званий «народний артист ЛНР».

Михайло Васильович Голубович
Ім'я при народженні	Михайло Васильович Голубович рос. Михаил Васильевич Голубович
Народився	21 листопада 1943(1943-11-21) Золотоноша, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Помер	9 жовтня 2023(2023-10-09) (79 років) Луганськ
Поховання	Луганськ
Національність	українець
Громадянство	СРСР,  Україна
Діяльність	актор, театральний діяч
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1967)
Роки діяльності	1967 — 2023
Дружина	Медведенко Валентина Федорівна, народна артистка України
Діти	Голубович Володимир Михайлович
IMDb	ID 0326744
Нагороди та премії
Q122995850? Q122996640? Почесні громадяни Луганська
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голубович.

Біографія

У 1967 р. закінчив Київський інститут театрального мистецтва, акторський факультет (у В. Харченка, А. Скибенка).

З 1967 р. — актор, з 1987 р. — художній керівник української трупи Луганського музично-драматичного театру.

Член Спілки театральних діячів і Спілки кінематографістів України. Нагороджений орденом Знак Пошани. Голова Луганської обласної організації Республіканської партії. Депутат Луганської обласної ради в 2002—2006 і з 2010 (обраний від Партії регіонів). Генерал-осавул, радник отамана управи бунчужного округу Війська Запорізького.

Володіє англійською, болгарською мовами. Заслужений артист УРСР (1972). Народний артист УРСР (1977).

Начальник управління культури і мистецтв Луганської обласної державної адміністрації з 02.1996 до 2005.

Актор Луганського українського музично-драматичного театру (згодом художній керівник установи).

Помер у жовтні 2023 року, у віці 79 років, за два місяці після отримання звання «заслуженого митця рф».

На службі терористів з ЛНР

Після початку російсько-української війни 2014 року, Голубович почав працювати на терористичне угруповання ЛНР директором «Луганського українського драматичного театру», за що отримав кілька нагород.

До листопада 2022 року був «депутатом» т. зв."ЛНР". Голубовича було включено до санкційних списків України, Євросоюзу, Канади, Великобританії, Японії, Швейцарії за дії, які дестабілізують Україну та загрожують її територіальній цілісності, суверенітету та незалежності.

Ролі в театрі (понад 100)

• Апраш («Циганка Аза» Старицького),
• Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» Кропивницького),
• Пархоменко («Пархоменко» Вольного),
• Фердинанд («Підступність і кохання» Шіллера),
• Жухрай («Драматична пісня» за Равенським),
• Буслай («Поріг» Дударєва),
• Спартак («Остання ніч Спартака» Откаленка),
• Антоній («Антоній і Клеопатра» за Шекспіром, премія Спілки театральних діячів України ім. А.Бучми, 1995),
• Діоген («Діоген» Рацера і Константинова) та ін.

Фільмографія

Кіно

• отаман Коцур («Комісари». 1969)
• Базіль—Василь Порик («В'язні Бомона», 1970)
• Годун («Розлом», 1971)
• Зла людина (Сатана і п'ять його братів) (Пропала грамота, 1972) (роль озвучив актор Павло Морозенко)
• Коста («Червона заметіль», 1973, Державна премія Молдавської РСР)
• Карпенко («Дума про Ковпака», 1973—1976)
• Артем Корчагін («Як гартувалась сталь», 1975)
• Бирюк («Бирюк», 1977)
• Синцов («Вороги», 1978)
• Василь Головин (««Мерседес» втікає від погоні», 1980) (роль озвучив актор Павло Морозенко)
• («Солом'яні дзвони», 1987)
• Василь Сорока («Десь гримить війна»)
• кошовий отаман («Дорога на Січ», 1995)
• Васюра («День переможених», 2009)
• Охоронець («Люблю, і крапка», 2011)
• Іслам-Герей («Гетьман», 2015)

Телефільми

• Іван Хміль («Юркові світанки», 4 серії)
• матрос Польовий («Кортик», 3 серії)
• Скажений Джо («Мустанг-іноходець»)
• командарм Сорокін («Ходіння по муках», 13 серій)
• генерал Гурко («Шлях до Софії», 5 серій)
• Василь («Дубровський», 4 серії)
• комбат Гранатуров («Берег», 2 серії),
• Вухатий («Буран», Японія),
• Парамонов («Мужність», 7 серій),
• Німий («Легенда про княгиню Ольгу»),
• Сигидин («Високий перевал», 2 серії),
• старший лейтенант Сьомушкін («Ветерани»),
• Іван («Пашки хліб»),
• Сотников («Колесо історії»),
• Роже («Щастя», Франція),
• Тарас Бульба («Дума про Тараса Бульбу», 2009) та ін.

Нагороди

• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (30 листопада 2013), V ст. (15 грудня 2011)
• заслужений артист рф (2023)

Примітки

1. Помер актор із фільму «Пропала грамота», Gazeta.UA, 09.10.2023
2. . Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018. 
3. Помер відомий український актор-зрадник: менше двох місяців він прожив у званні "заслуженого митця РФ". РБК-Украина (укр.). Процитовано 19 жовтня 2023. 
4. Помер Михайло Голубович — український актор-зрадник, який отримав нагороду від Путіна. 09.10.2023, 19:18
5. . Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 25 серпня 2011. 
6. . Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 7 листопада 2016. 
7. . Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 7 листопада 2016. 

Джерела

Зовнішні відеофайли
	Михаил Голубович: «Никогда не предам луганскую землю!» на YouTube // НТС Севастополь. — 2020. — 14 вересня. (рос.)

• Politicians.com.ua Політики України [ 10 березня 2007 у Wayback Machine.]
• Михайло Голубович на сайті «Кіно-Театр.ру» [ 4 травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)