Степан Гинилевич (псевдо: «Дубик»; 21 серпня 1900, с. Вовковия, Гміна Солина, Ліський повіт, тепер Польща — після 15 березня 1939, с. Торунь, Карпатська Україна) — активний член ОУН, командант станиці національної оборони Карпатської України в Торуні.
| Степан Гинилевич | |
|---|---|
| Четар | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1905 Вовковия, Гміна Солина, Ліський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща |
| Смерть | не раніше 15 березня 1939 Торунь |
| Псевдо | «Дубик» |
| Військова служба | |
| Приналежність | Карпатська Україна Українська держава (1941) |
| Вид ЗС | Карпатська Січ |
| Командування | |
| станиця Карпатської Січі в Торуні | |
Життєпис ред.
Народився 21 серпня 1900 року у селі Вовковия (тепер у складі Польщі) у патріотичній родині. Його батько Володимир і 3 брати були вояками УГА (серед них Ярослав Гинилевич).
Діяльність в УВО та ОУН ред.
Активний член УВО та ОУН. Працював адміністратором у газеті Український голос в Перемишлі. Також був утримувачем і розпорядником спеціального фонду ОУН. Обидва напрямки діяльності сам співфінансував із власних коштів, про що розповідає у своїх спогадах його товариш Василь Качмар :
В Карпатській Січі ред.
Наприкінці 1938 — початку 1939 разом із Степаном Фігурою займався організацією збройних сил Карпатської України у теперішньому Міжгірському районі. Центр станиці знаходився у селі Торунь. Січовики активно боролися проти польських диверсантів, які переходили кордон та тероризували місцеве населення.
Відомий письменник та діяч Карпатської України Василь Ґренджа-Донський так писав про Степана Гинилевича:
14 березня 1939 року взяв активну участь у боях проти чеських військ і поліції, які відмовлялись віддати зброю. Були роззброєні станиці жандармерії в Торуні та Воловому.
Вже наступного 15 березня загін під керівництвом Степана Фігури та Гинилевича відбив наступ польських відділів, які перейшли кордон країни :
15 березня 1939 о 14.30 наказом військового міністра уряду Степана Клочурака був призначений окружним командантом Карпатської Січі у Воловому замість Степана Фігури.
Загинув після 15 березня від рук польських прикордонників або угорських військових.
Можливе знайдення останків Гинилевича ред.
У 2008 році під час розкопок поховання січовиків поблизу села Верб'яж Воловецького району було знайдено залишки загиблого в офіцерській формі та із портупеєю. На думку Євгена Стахіва ці останки належать Степану Гинилевичу, який носив відповідну форму та офіцерську портупею.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Книш Зиновій. В сутінках зради.
- Ґренджа-Донський Василь. Щастя і горе Карпатської України
- Єфремов Сергій. Бої 14-15 березня 1939 року на Карпатській Україні… — С. .
Джерела ред.
- Єфремов Сергій. Бої 14—15 березня 1939 року на Карпатській Україні. — Ужгород : Гражда, 2009. — ISBN 978-966-8924-48-4.
- Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 с. — ISBN 966-410-001-3.
- Роман Коваль, Віктор Моренець. «Подєбрадський полк» армії УНР. — К.: Історичний клуб «Холодний яр», 2015. ISBN 978-966-2669-91-6.
Посилання ред.
- Розстріляні на перевалі могли бути прикордонниками Карпатської України [ 4 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Василь Ґренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України [ 12 березня 2013 у Wayback Machine.]
- З досвіду виховної роботи в силових структурах Західноукраїнської народної республіки: служба преподобництва в Українській галицькій армії (1918—1920 роки) [ 3 листопада 2010 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |