Гатчина Га тчина рос Га тчина місто з 1796 в Росії адміністративний центр Ленінградської області місто Герб ПрапорКраїна

59°34′06″ пн. ш. 30°07′22″ сх. д. / 59.568410000027775197° пн. ш. 30.12289200002777889° сх. д.Координати: 59°34′06″ пн. ш. 30°07′22″ сх. д. / 59.568410000027775197° пн. ш. 30.12289200002777889° сх. д.

Часовий пояс

+3

Висота над рівнем моря

100 м

Влада

Вебсторінка

www.gatchina-meria.ru

Міський голова

Калугин Александр Романович

Мапа

Гатчина

Гатчина у Вікісховищі

Місто розташоване у південно-західній частині області, за 8 км на південь від межі Санкт-Петербурга і на відстані 42 км від його історичного центру.

Населення 95.86 тисяч осіб (2014). Гатчина є найбільш населеним містом Ленінградської області.

Гатчина — промисловий, науковий та культурний центр Ленінградської області.

Назва міста Редагувати

Попередником міста Гатчина вважається село Хотчино, яке вперше згадується в Новгородській літописній книзі 1500 року, а потім, як село Hotzino by в Дягилинському погості у шведських «Писарських книгах Іжорської землі» 1618—1623 років.

За однією з версій, цей топонім з'явився від скороченої форми «Хот» одного з давньоруських особистих імен (Хотчен, Хотимир, Хотен, Хотчена, Хотина), за іншою — від давньофінського слова «хатша» — пожога; ділянка, на якій ліс спалили під ріллю.

За «романтичною» версією, на місці Гатчини в давні часи знаходилося капище язичницької богині Хочени, від імені якої наче й пішла назва села Хотчино.

Існують й інші версії походження назви Гатчини:

від слов «гать» — дорога, прокладена по заболоченій місцевості, та «рос. чинная» — важлива, добротна.
Від німецького виразу «Hat Schöne» — є красивим. Така версія була вигадана поетом В. Г. Рубаном на догоду пруському смаку Павла I.

Приблизно в середині XVII століття глуха фонема «Х» у назві села замінюється дзвінкою «Г», і село Хотчіно, як і створена поблизу нього поміщицька садиба, перетворюються в село Готчіно і Готчінскую мизу. До кінця XVII століття назва «Готчіно» трансформується в його сучасну форму, але й стара форма середнього роду продовжує використовуватися аж до початку XX століття. Так Катерина II викуповує у спадкоємців і дарує Павлу Петровичу «мизу Гатчина з тамтешнім домом». «Милу Гатчину» дуже любив імператор Олександр III. На старих листівках з краєвидами міста і топографічних картах початку минулого століття часто згадується саме Гатчина. Використовувався і варіант без літери «Т», так на карті Санкт-Петербурзької губернії Я. Ф. Шміта 1770 а, позначена село Гачіно при мизі Гачінській.

У 1923 місто було перейменовано в Троцьк на честь радянського політичного діяча Льва Давидовича Троцького, за його заслуги у відображенні походу Керенського — Краснова в 1917 і під час оборони Петрограда в 1919 у. В 1929 у Троцький був висланий за межі СРСР, а місто Троцьк перейменований у Красногвардійськ.

У 1942 німецька окупаційна влада перейменувала місто в Ліндеманштадт (нім. Lindemannstadt) на честь головнокомандувача 18-ю армією Георга Ліндемана. Однак дане перейменування не враховувалося органами державної влади СРСР.

23 січня 1944 указом Президії Верховної Ради СРСР «Про перейменування міст Слуцька і Красногвардійська і районів Слуцького та Красногвардійського Ленінградської області» місту було повернуто історичну назву — Гатчина.

Історія міста Редагувати

Найбільш старовинні археологічні знахідки (поховання іжорців) на території Гатчини датуються XIII сторіччям, але перше документальне свідчення про існування поселення з'являється в 1500 як згадка в Новгородської Писцовой книзі « села Хотчіно над озерцем Хотчіно», що входив тоді в Богородицький Дягіленський погост Копорского повіту Водської п'ятіни.

Протягом декількох століть Іжорські землі, на яких знаходилося село Хотчіно, були предметом територіальних суперечок між Московією і Швецією. В 1617 був підписаний Столбовский мирний договір, за яким ця територія передавалася Швеції. З 1624 а Хотчіно входило до складу Скворіцкой мизи і належало відомому шведському дворянському роду Оксенштернів. У 1702–1703 роках, під час Північної війни, Іжорські землі знову перейшли до Московії. Тут була заснована нова столиця країни — Санкт-Петербург, що справило значний вплив на розвиток прилеглої території.

У проміжку між 1712 і 1714 роками (історичні документи називають різні дати) Гатчинская миза з приписаними до неї 23 селами стала власністю сестри Петра I Наталії Олексіївни, тоді почався її благоустрій. Після смерті царівни в 1716 миза була приписана до придворного шпиталю, а її власником стає лейб-медик Петра I, глава аптекарського наказу Роберт Арескін. У 1717 мизу віддали президентові медичної канцелярії та аптеки І. Л. Блументрост, який користувався нею до 1732 а. Як повідомляв власник в одній зі своїх чолобитних на ім'я імператриці Анни Іоанівни, саме він відновив зруйноване під час Північної війни господарство свого володіння: розчищав і розмножував заплави і ріллю, за свій рахунок відновлював і будував нові господарські споруди і т. ін.

Гатчинський палац. Акварель XVIII ст.

У 1734 імператриця Анна Іванівна подарувала Гатчинскую мизу з приписаними до неї селами обер-шталмейстер князю А. Б. Куракіну в приватне спадкове володіння. В 1765 це володіння було куплено в казну Катериною II.

Символіка Редагувати

З 13 грудня 1800 року до 10 (23) листопада 1917 року Гатчина мала свій герб, який був затверджений імператором Павлом I. З 4 жовтня 1995 року його використовують як герб муніципального утворення «Місто Гатчина».

Опис герба: "Щит пересічений. Вгорі, у золотому полі, російський державний двоголовий орел часів правління імператора Павла I; чорний з золотими дзьобами і лапами, з червленими (червоними) язиками, увінчаний трьома імператорськими коронами, з яких середня більше, з золотими скіпетром і державою в лапах, з срібним мальтійським хрестом під короною Великого магістра Державного ордена святого Івана Єрусалимського (Суверенного військового Мальтійського ордену) на грудях; поверх хреста покладено червлений щиток, обтяжений золотим вензелевим ім'ям Павла I під імператорською короною. Внизу, у блакитному (синьому, блакитному) полі золота літера «G» ".

У 2008 році радою депутатів був затверджений прапор муніципального поселення «Місто Гатчина». Він являє собою біле полотнище з гербом Гатчини посередині.

Транспорт Редагувати

Через місто прокладено три залізничні магістралі Жовтневої залізниці ( «Варшавська» і «Балтійська» лінії, а також лінія Мга - Івангород-Нарвський). Є три залізничні станції (Гатчина-Пасажирська-Балтійська, Гатчина-Варшавська і Гатчина-Товарна-Балтійська) і два зупинних пункти (Тетяніно і Марієнбург). Здійснюється приміське пасажирське сполучення.

У місті або безпосередньо поруч з ним проходять декілька великих автодоріг - федеральна автотраса Р23 «Псков» (частина європейського автомобільного маршруту E 95), регіональні автодороги А120 (Санкт-Петербурзьке південне півкільце) та 41А-002 (Гатчина - Опілля), а також три автодороги місцевого значення - 41К-010 (Червоне Село - Гатчина - Павловськ), 41К-011 (Стрільна - Кіпень - Гатчина) та 41К-100 (Гатчина - Куровиці).

Населення Редагувати

Чисельність населення
1838	1840	1856	1860	1862	1893	1897	1920	1923	1926	1931	1935	1939
3000	↗5400	↘5200	↗9200	→9200	↗14 500	↗14 824	↘14 087	↗15 793	↗16 600	↗19 000	↗38 700	↘38 201
1943	1944	1959	1967	1970	1973	1976	1979	1982	1986	1987	1989	1992
↘22 000	↘2500	↗36 725	↗53 000	↗63 292	↗68 000	↗73 000	↗75 153	↗77 000	↗80 000	↗81 000	↘79 714	↗80 900
1996	1997	1998	2000	2001	2002	2003	2005	2006	2007	2008	2009	2010
↗81 000	↗81 800	↘81 400	↗81 800	↘81 700	↗88 420	↘88 400	↗88 500	↗89 100	→89 100	↗89 900	↗90 147	↗92 937
2011	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019	2020
↘92 900	↗93 843	↗95 135	↗95 860	↗96 334	↘95 623	↘95 186	↘94 447	↘93 710	↘91 685

Видатні мешканці Редагувати

Баженов Василь Іванович, російський архітектор
Катерина ІІ, російська імператриця
Павло І, російський імператор
Антоніо Рінальді, російський архітектор, італієць за походженням
Захаров Андреян Дмитрович, російський архітектор
Львов Микола Олександрович, російський архітектор
Михайло Чигорін, російський шахіст.
Лозинський Михайло Леонідович (1886—1955) — російський та радянський перекладач поетів і драматургів українського походження.

Міста-побратими Редагувати

Місто	Країна
Котбридж	Велика Британія
Ескільстуна	Швеція
Еспоо	Фінляндія
Еттлінген	Німеччина
Лексінгтон (Массачусетс)	США

Див. також Редагувати

Великий Гатчинський палац, південний фасад.

Інтер'єр палацу, Чесменська галерея.

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 6 січня 2015.
. Народна енциклопедія міст і регіонів Росії «Моє місто». Архів оригіналу за 20 вересня 2008. Процитовано 10 вересня 2008.
↑ Бурлаков А. В.:Легенди і були Старої Гатчини, частина- Від Хотчіно до Гатчини крізь минулі століття, стр.1—10}}
Гатчина. Як твоє ім'я, вулиця?.
Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
. Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
. Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 6 січня 2015.
Книга: Стара Гатчина стр.169
В постанові Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1944^{[недоступне посилання з квітня 2019]} ця назва не згадується, згадуються тільки довоєнна назву «Красногвардійськ» і «нове» — Гатчина.
Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1944^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 27 серпня 2015.
. Офіційний сайт адміністрації МУ «Місто Гатчина». Архів оригіналу за 29 березня 2010. Процитовано 5 липня 2009.
Галина Паламарчук. В'їзд транзит до Гатчини заборонений // Гатчина-інфо : газета. — 2008. — № 41.
. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 21 лютого 2016.
Описаніе Санктпетербургской губерніи по уѣздамъ и станамъ.
Иван Пушкарёв. Описание Санктпетербурга и уѣздных городовъ С. Петербургской губерніи. Часть третія.
Статистическія таблицы Россійской Имперіи за 1856-й годъ.
Географическо-статистическій словарь Россійской Имперіи. — Т. 1.
Списки населённыхъ мѣстъ Россійской Имперіи. Санктпетербургская губернія. Списокъ населённыхъ мѣстъ по свѣдѣніям 1862 года.
«Населённые места Российской империи по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г.» СПб, 1905, стр. 196
[http://leb.nlr.ru/edoc/275645/ «Ленинград и Ленинградская губерния» Краеведческий справочник под ред. Е. Я. Голанта. 1925 г., стр. 45
Первая перепись Гатчины. Газета «Вести». Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 10 вересня 2008.
↑ Народная энциклопедия «Мой город». Гатчина. Архів оригіналу за 1 червня 2014. Процитовано 1 червня 2014.
Административно-экономический справочник по Ленинградской области. — Л., 1936, стр. 19
Великая Отечественная война. Юбилейный статистический сборник. 2015. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 23 квітня 2015.
↑ Крюковских А. П. Гатчина (Красногвардейск) в годы Великой Отечественной войны. Цитадель под Ленинградом. Гатчина в годы Великой Отечественной войны. Гатчина — вчера, сегодня… Городской культурно-исторический сервер. Процитовано 10 вересня 2008.
Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. (рос.)
Города Ленинградской области (число жителей - оценка на 1 января 2008 г., тыс. человек). Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
(рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
Численность населения Ленинградской области в разрезе муниципальных образований по состоянию на 1 января 2018 года. Процитовано 22 червня 2018.
Численность постоянного населения в разрезе муниципальных образований Ленинградской области по состоянию на 1 января 2019 года. Процитовано 27 квітня 2019.
Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.

Посилання Редагувати

Офіційний сайт адміністрації МО «Город Гатчина» [ 3 червня 2008 у Wayback Machine.]
Гатчинський культурно-історичний сервер [ 9 серпня 2011 у Wayback Machine.]
Історичний журнал «Гатчина скрізь століття» [ 6 травня 2008 у Wayback Machine.]
Гуманітарний портал «Гатчина» [ 26 липня 2011 у Wayback Machine.]
Російська історія скрізь гатчинську призму [ 6 серпня 2012 у Wayback Machine.]
Гатчина в народній енциклопедії міст і регіонів Росії «Мой город» [ 20 вересня 2008 у Wayback Machine.]
Гатчина на сервері «Малі міста Росії» [ 26 серпня 2011 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 6 січня 2015.

[mojgorod-2] . Народна енциклопедія міст і регіонів Росії «Моє місто». Архів оригіналу за 20 вересня 2008. Процитовано 10 вересня 2008.

[burlakov-3] Бурлаков А. В.:Легенди і були Старої Гатчини, частина- Від Хотчіно до Гатчини крізь минулі століття, стр.1—10}}

[4] Гатчина. Як твоє ім'я, вулиця?.

[5] Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.

[6] Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.

[7] . Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.

[8] . Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.

[9] . Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 6 січня 2015.

[10] Книга: Стара Гатчина стр.169

[11] В постанові Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1944^{[недоступне посилання з квітня 2019]} ця назва не згадується, згадуються тільки довоєнна назву «Красногвардійськ» і «нове» — Гатчина.

[12] Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1944^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[13] . Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 27 серпня 2015.

[14] . Офіційний сайт адміністрації МУ «Місто Гатчина». Архів оригіналу за 29 березня 2010. Процитовано 5 липня 2009.

[15] Галина Паламарчук. В'їзд транзит до Гатчини заборонений // Гатчина-інфо : газета. — 2008. — № 41.

[16] . Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 21 лютого 2016.

[17] Описаніе Санктпетербургской губерніи по уѣздамъ и станамъ.

[1841A-18] Иван Пушкарёв. Описание Санктпетербурга и уѣздных городовъ С. Петербургской губерніи. Часть третія.

[1858A-19] Статистическія таблицы Россійской Имперіи за 1856-й годъ.

[1862E-20] Географическо-статистическій словарь Россійской Имперіи. — Т. 1.

[1862F-21] Списки населённыхъ мѣстъ Россійской Имперіи. Санктпетербургская губернія. Списокъ населённыхъ мѣстъ по свѣдѣніям 1862 года.

[22] «Населённые места Российской империи по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г.» СПб, 1905, стр. 196

[23] [http://leb.nlr.ru/edoc/275645/ «Ленинград и Ленинградская губерния» Краеведческий справочник под ред. Е. Я. Голанта. 1925 г., стр. 45

[1926AB-24] Первая перепись Гатчины. Газета «Вести». Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 10 вересня 2008.

[1856EN-25] Народная энциклопедия «Мой город». Гатчина. Архів оригіналу за 1 червня 2014. Процитовано 1 червня 2014.

[26] Административно-экономический справочник по Ленинградской области. — Л., 1936, стр. 19

[2015CR-27] Великая Отечественная война. Юбилейный статистический сборник. 2015. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 23 квітня 2015.

[2008AD-28] Крюковских А. П. Гатчина (Красногвардейск) в годы Великой Отечественной войны. Цитадель под Ленинградом. Гатчина в годы Великой Отечественной войны. Гатчина — вчера, сегодня… Городской культурно-исторический сервер. Процитовано 10 вересня 2008.

[1959C-29] Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)

[1970E-30] Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)

[1979D-31] Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.

[1982A-32] Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)

[1987A-33] Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.

[1989C-34] Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)

[2002B-35] Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.

[2007W-36] Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. (рос.)

[2008BQ-37] Города Ленинградской области (число жителей - оценка на 1 января 2008 г., тыс. человек). Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016.

[2009D-38] Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.

[2010CJ-39] Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.

[2012A-40] Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.

[2013W-41] Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.

[2014CQ-42] Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.

[2015DS-43] Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.

[2016AA-44] Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року

[2017AA-45] (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.

[2018A-46] Численность населения Ленинградской области в разрезе муниципальных образований по состоянию на 1 января 2018 года. Процитовано 22 червня 2018.

[2019AC-47] Численность постоянного населения в разрезе муниципальных образований Ленинградской области по состоянию на 1 января 2019 года. Процитовано 27 квітня 2019.

[2020AA-48] Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.