Га́тчина (рос. Га́тчина) — місто (з 1796) в Росії, адміністративний центр Ленінградської області.
місто Гатчина | ||
---|---|---|
| ||
Країна | Росія | |
Суб'єкт Російської Федерації | Ленінградська область | |
Муніципальний район | Гатчинський район | |
Код ЗКАТУ: | 41218501000 | |
Код ЗКТМО: | 41618101001 | |
Основні дані | ||
Час заснування | 1499 | |
Статус міста | 1796 | |
Населення | 89,1 тис. чоловік (2007) | |
Площа | 28,75 км² | |
Густота населення | 3130 осіб/км² | |
Поштові індекси | 188300-188310, 188319 | |
Телефонний код | +7 81371 | |
Географічні координати: | 59°34′06″ пн. ш. 30°07′22″ сх. д. / 59.568410000027775197° пн. ш. 30.12289200002777889° сх. д.Координати: 59°34′06″ пн. ш. 30°07′22″ сх. д. / 59.568410000027775197° пн. ш. 30.12289200002777889° сх. д. | |
Часовий пояс | +3 | |
Висота над рівнем моря | 100 м | |
Влада | ||
Вебсторінка | www.gatchina-meria.ru | |
Міський голова | Калугин Александр Романович | |
Мапа | ||
Гатчина Гатчина | ||
| ||
Гатчина у Вікісховищі |
Місто розташоване у південно-західній частині області, за 8 км на південь від межі Санкт-Петербурга і на відстані 42 км від його історичного центру.
Населення 95.86 тисяч осіб (2014). Гатчина є найбільш населеним містом Ленінградської області.
Гатчина — промисловий, науковий та культурний центр Ленінградської області.
Назва міста Редагувати
Попередником міста Гатчина вважається село Хотчино, яке вперше згадується в Новгородській літописній книзі 1500 року, а потім, як село Hotzino by в Дягилинському погості у шведських «Писарських книгах Іжорської землі» 1618—1623 років.
За однією з версій, цей топонім з'явився від скороченої форми «Хот» одного з давньоруських особистих імен (Хотчен, Хотимир, Хотен, Хотчена, Хотина), за іншою — від давньофінського слова «хатша» — пожога; ділянка, на якій ліс спалили під ріллю.
За «романтичною» версією, на місці Гатчини в давні часи знаходилося капище язичницької богині Хочени, від імені якої наче й пішла назва села Хотчино.
Існують й інші версії походження назви Гатчини:
- від слов «гать» — дорога, прокладена по заболоченій місцевості, та «рос. чинная» — важлива, добротна.
- Від німецького виразу «Hat Schöne» — є красивим. Така версія була вигадана поетом В. Г. Рубаном на догоду пруському смаку Павла I.
Приблизно в середині XVII століття глуха фонема «Х» у назві села замінюється дзвінкою «Г», і село Хотчіно, як і створена поблизу нього поміщицька садиба, перетворюються в село Готчіно і Готчінскую мизу. До кінця XVII століття назва «Готчіно» трансформується в його сучасну форму, але й стара форма середнього роду продовжує використовуватися аж до початку XX століття. Так Катерина II викуповує у спадкоємців і дарує Павлу Петровичу «мизу Гатчина з тамтешнім домом». «Милу Гатчину» дуже любив імператор Олександр III. На старих листівках з краєвидами міста і топографічних картах початку минулого століття часто згадується саме Гатчина. Використовувався і варіант без літери «Т», так на карті Санкт-Петербурзької губернії Я. Ф. Шміта 1770 а, позначена село Гачіно при мизі Гачінській.
У 1923 місто було перейменовано в Троцьк на честь радянського політичного діяча Льва Давидовича Троцького, за його заслуги у відображенні походу Керенського — Краснова в 1917 і під час оборони Петрограда в 1919 у. В 1929 у Троцький був висланий за межі СРСР, а місто Троцьк перейменований у Красногвардійськ.
У 1942 німецька окупаційна влада перейменувала місто в Ліндеманштадт (нім. Lindemannstadt) на честь головнокомандувача 18-ю армією Георга Ліндемана. Однак дане перейменування не враховувалося органами державної влади СРСР.
23 січня 1944 указом Президії Верховної Ради СРСР «Про перейменування міст Слуцька і Красногвардійська і районів Слуцького та Красногвардійського Ленінградської області» місту було повернуто історичну назву — Гатчина.
Історія міста Редагувати
Найбільш старовинні археологічні знахідки (поховання іжорців) на території Гатчини датуються XIII сторіччям, але перше документальне свідчення про існування поселення з'являється в 1500 як згадка в Новгородської Писцовой книзі « села Хотчіно над озерцем Хотчіно», що входив тоді в Богородицький Дягіленський погост Копорского повіту Водської п'ятіни.
Протягом декількох століть Іжорські землі, на яких знаходилося село Хотчіно, були предметом територіальних суперечок між Московією і Швецією. В 1617 був підписаний Столбовский мирний договір, за яким ця територія передавалася Швеції. З 1624 а Хотчіно входило до складу Скворіцкой мизи і належало відомому шведському дворянському роду Оксенштернів. У 1702–1703 роках, під час Північної війни, Іжорські землі знову перейшли до Московії. Тут була заснована нова столиця країни — Санкт-Петербург, що справило значний вплив на розвиток прилеглої території.
У проміжку між 1712 і 1714 роками (історичні документи називають різні дати) Гатчинская миза з приписаними до неї 23 селами стала власністю сестри Петра I Наталії Олексіївни, тоді почався її благоустрій. Після смерті царівни в 1716 миза була приписана до придворного шпиталю, а її власником стає лейб-медик Петра I, глава аптекарського наказу Роберт Арескін. У 1717 мизу віддали президентові медичної канцелярії та аптеки І. Л. Блументрост, який користувався нею до 1732 а. Як повідомляв власник в одній зі своїх чолобитних на ім'я імператриці Анни Іоанівни, саме він відновив зруйноване під час Північної війни господарство свого володіння: розчищав і розмножував заплави і ріллю, за свій рахунок відновлював і будував нові господарські споруди і т. ін.
У 1734 імператриця Анна Іванівна подарувала Гатчинскую мизу з приписаними до неї селами обер-шталмейстер князю А. Б. Куракіну в приватне спадкове володіння. В 1765 це володіння було куплено в казну Катериною II.
Символіка Редагувати
З 13 грудня 1800 року до 10 (23) листопада 1917 року Гатчина мала свій герб, який був затверджений імператором Павлом I. З 4 жовтня 1995 року його використовують як герб муніципального утворення «Місто Гатчина».
Опис герба: "Щит пересічений. Вгорі, у золотому полі, російський державний двоголовий орел часів правління імператора Павла I; чорний з золотими дзьобами і лапами, з червленими (червоними) язиками, увінчаний трьома імператорськими коронами, з яких середня більше, з золотими скіпетром і державою в лапах, з срібним мальтійським хрестом під короною Великого магістра Державного ордена святого Івана Єрусалимського (Суверенного військового Мальтійського ордену) на грудях; поверх хреста покладено червлений щиток, обтяжений золотим вензелевим ім'ям Павла I під імператорською короною. Внизу, у блакитному (синьому, блакитному) полі золота літера «G» ".
У 2008 році радою депутатів був затверджений прапор муніципального поселення «Місто Гатчина». Він являє собою біле полотнище з гербом Гатчини посередині.
Транспорт Редагувати
Через місто прокладено три залізничні магістралі Жовтневої залізниці ( «Варшавська» і «Балтійська» лінії, а також лінія Мга - Івангород-Нарвський). Є три залізничні станції (Гатчина-Пасажирська-Балтійська, Гатчина-Варшавська і Гатчина-Товарна-Балтійська) і два зупинних пункти (Тетяніно і Марієнбург). Здійснюється приміське пасажирське сполучення.
У місті або безпосередньо поруч з ним проходять декілька великих автодоріг - федеральна автотраса Р23 «Псков» (частина європейського автомобільного маршруту E 95), регіональні автодороги А120 (Санкт-Петербурзьке південне півкільце) та 41А-002 (Гатчина - Опілля), а також три автодороги місцевого значення - 41К-010 (Червоне Село - Гатчина - Павловськ), 41К-011 (Стрільна - Кіпень - Гатчина) та 41К-100 (Гатчина - Куровиці).
Населення Редагувати
Чисельність населення | ||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1838 | 1840 | 1856 | 1860 | 1862 | 1893 | 1897 | 1920 | 1923 | 1926 | 1931 | 1935 | 1939 |
3000 | ↗5400 | ↘5200 | ↗9200 | →9200 | ↗14 500 | ↗14 824 | ↘14 087 | ↗15 793 | ↗16 600 | ↗19 000 | ↗38 700 | ↘38 201 |
1943 | 1944 | 1959 | 1967 | 1970 | 1973 | 1976 | 1979 | 1982 | 1986 | 1987 | 1989 | 1992 |
↘22 000 | ↘2500 | ↗36 725 | ↗53 000 | ↗63 292 | ↗68 000 | ↗73 000 | ↗75 153 | ↗77 000 | ↗80 000 | ↗81 000 | ↘79 714 | ↗80 900 |
1996 | 1997 | 1998 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 |
↗81 000 | ↗81 800 | ↘81 400 | ↗81 800 | ↘81 700 | ↗88 420 | ↘88 400 | ↗88 500 | ↗89 100 | →89 100 | ↗89 900 | ↗90 147 | ↗92 937 |
2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | 2020 | |||
↘92 900 | ↗93 843 | ↗95 135 | ↗95 860 | ↗96 334 | ↘95 623 | ↘95 186 | ↘94 447 | ↘93 710 | ↘91 685 |
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми. |
Видатні мешканці Редагувати
- Баженов Василь Іванович, російський архітектор
- Катерина ІІ, російська імператриця
- Павло І, російський імператор
- Антоніо Рінальді, російський архітектор, італієць за походженням
- Захаров Андреян Дмитрович, російський архітектор
- Львов Микола Олександрович, російський архітектор
- Михайло Чигорін, російський шахіст.
- Лозинський Михайло Леонідович (1886—1955) — російський та радянський перекладач поетів і драматургів українського походження.
Міста-побратими Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 6 січня 2015.
- . Народна енциклопедія міст і регіонів Росії «Моє місто». Архів оригіналу за 20 вересня 2008. Процитовано 10 вересня 2008.
- ↑ Бурлаков А. В.:Легенди і були Старої Гатчини, частина- Від Хотчіно до Гатчини крізь минулі століття, стр.1—10}}
- Гатчина. Як твоє ім'я, вулиця?.
- Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- . Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- . Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- . Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 6 січня 2015.
- Книга: Стара Гатчина стр.169
- В постанові Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1944[недоступне посилання з квітня 2019] ця назва не згадується, згадуються тільки довоєнна назву «Красногвардійськ» і «нове» — Гатчина.
- Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1944[недоступне посилання з квітня 2019]
- . Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 27 серпня 2015.
- . Офіційний сайт адміністрації МУ «Місто Гатчина». Архів оригіналу за 29 березня 2010. Процитовано 5 липня 2009.
- Галина Паламарчук. В'їзд транзит до Гатчини заборонений // Гатчина-інфо : газета. — 2008. — № 41.
- . Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 21 лютого 2016.
- Описаніе Санктпетербургской губерніи по уѣздамъ и станамъ.
- Иван Пушкарёв. Описание Санктпетербурга и уѣздных городовъ С. Петербургской губерніи. Часть третія.
- Статистическія таблицы Россійской Имперіи за 1856-й годъ.
- Географическо-статистическій словарь Россійской Имперіи. — Т. 1.
- Списки населённыхъ мѣстъ Россійской Имперіи. Санктпетербургская губернія. Списокъ населённыхъ мѣстъ по свѣдѣніям 1862 года.
- «Населённые места Российской империи по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г.» СПб, 1905, стр. 196
- [http://leb.nlr.ru/edoc/275645/ «Ленинград и Ленинградская губерния» Краеведческий справочник под ред. Е. Я. Голанта. 1925 г., стр. 45
- Первая перепись Гатчины. Газета «Вести». Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 10 вересня 2008.
- ↑ Народная энциклопедия «Мой город». Гатчина. Архів оригіналу за 1 червня 2014. Процитовано 1 червня 2014.
- Административно-экономический справочник по Ленинградской области. — Л., 1936, стр. 19
- Великая Отечественная война. Юбилейный статистический сборник. 2015. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 23 квітня 2015.
- ↑ Крюковских А. П. Гатчина (Красногвардейск) в годы Великой Отечественной войны. Цитадель под Ленинградом. Гатчина в годы Великой Отечественной войны. Гатчина — вчера, сегодня… Городской культурно-исторический сервер. Процитовано 10 вересня 2008.
- Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
- Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
- Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
- Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
- Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. (рос.)
- Города Ленинградской области (число жителей - оценка на 1 января 2008 г., тыс. человек). Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
- Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
- Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
- Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- Численность населения Ленинградской области в разрезе муниципальных образований по состоянию на 1 января 2018 года. Процитовано 22 червня 2018.
- Численность постоянного населения в разрезе муниципальных образований Ленинградской области по состоянию на 1 января 2019 года. Процитовано 27 квітня 2019.
- Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
Посилання Редагувати
- Офіційний сайт адміністрації МО «Город Гатчина» [ 3 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Гатчинський культурно-історичний сервер [ 9 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Історичний журнал «Гатчина скрізь століття» [ 6 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Гуманітарний портал «Гатчина» [ 26 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Російська історія скрізь гатчинську призму [ 6 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Гатчина в народній енциклопедії міст і регіонів Росії «Мой город» [ 20 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Гатчина на сервері «Малі міста Росії» [ 26 серпня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |