www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гармонія музика Гармо нія грец αρμονία зв язок порядок лад злагодженість відповідність стрункість Термін гармонія в музи

Гармонія (музика)

Гармо́нія (грец. αρμονία — зв'язок, порядок; лад; злагодженість, відповідність, стрункість). Термін «гармонія» в музиці включає ряд значень:

  1. приємна для слуху злагодженість звуків, милозвучність (естетичне поняття, нім. Harmonie);
  2. Закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні; співзвуччя (музично-теоретичне поняття).
  3. наукова і навчальна дисципліна (нім. Harmonielehre).

Сутність гармонії Редагувати

Поняття гармонії застосовується для характеристики висотної системи, акордики, тональних (ладових) функцій і може стосуватися як конкретного співзвуччя, так і певного музичного стилю в цілому (наприклад, «гармонія бароко», «гармонія Прокоф'єва»). Поняття гармонії, проте, не слід змішувати з поняттями «супровід» (наприклад, у виразі «мелодія і гармонія» замість «мелодія і акомпанемент») та гомофонія (наприклад, у виразі «поліфонія і гармонія» замість «поліфонія і гомофонія»).

Суть музичної гармонії — проєкція загальноестетичного поняття гармонії на область звукових явищ, що об'єднує найбільш специфічні для музичного мистецтва художні елементи і відносини: співзвуччя, ладові функції (тоді як, наприклад, метр і ритм властиві і поезії). Усвідомлення благозвучності гармонійно впорядкованих звуків стало найбільшим завоюванням художнього мислення.

При цьому сприйняття того чи іншого акорду як «гармонії» (тобто співзвуччя) або як набору непов'язаних звуків залежить від музичного досвіду слухача. Так, непідготовленому слухачеві гармонія музики XX століття може здатися хаотичним набором звуків, взятих одночасно.

Походження терміна Редагувати

Термін гармонія має древній індоєвропейський корінь «ар», що вказвував на зв'язок чи сполучення чогось із чим-небудь. В давньогрецькій мові ἁρμονία, є похідним від дієслова ἁρμόζω (harmozo), «з'єднувати» і первісно застосовувався у побутовому сенсі. В «Ілліаді» термін гармонія вжито як період мирного життя, злагоди.

Піфагорійці (VI століття до н. е.) надали слову «гармонія» філософського значення. У викладі Аристотеля, гармонія сфер породжувалась рухом небесних світил, і характеризувалася благозвучністю. Перші свідчення застосування терміну «гармонія» у спеціальному музично-теоретичному сенсі припадають на V—IV ст. до н. е., цим терміном позначалося поєднання двох контрастуючих елементів — двох нот, проте достеменно невідомо, чи практикувалося давніми греками одночасне їх звучання. Філолай і Платон «гармонією» називають октавний звукоряд, що пояснюється як зчеплення двох тетрахордів, а Аристоксен використовує похідний термін — «енармонія», яким позначає один із різновидів тетрахордів.

Згодом поняття гармонії зберігало свою смислову основу, проте конкретні уявлення про гармонію як звуковисотну злагодженість диктувалися актуальними для даної історичної епохи оцінними критеріями. З розвитком багатоголосної музики гармонія розділилася на «просту» (одноголосний) і «складену» (багатоголосний; в трактаті англійського теоретика Волтера Одінгтона «Сума теорії музики», поч. XIV століття); пізніше гармонію стали трактувати як вчення про акорди та їхні зв'язки (у Дж. Царліно, 1558, — теорія акорду, мажору і мінору, мажорності або мінорності всіх ладів; у Марена Мерсенна, 1636—1637, — ідеї світової гармонії, ролі баса як фундаменту гармонії, відкриття явища обертонів у складі музичного звуку).

Становлення, розвиток і історія гармонії Редагувати

Первісна музика імовірно була одноголосною. Одноголосся вважається також першою сходинкою у розвитку професійних музичних культур — так, одноголосними були григоріанський хорал раннього середньовіччя та знаменний розспів.

Перехідною сходинкою між одноголоссям та гармонічним мисленням вважають гетерофонію — вид багатоголосся, що виникає при відхиленні окремих голосів від основного наспіву. Сліди цього типу багатоголосся дослідники знаходять у багатьох музичних культурах.

Стародавня Греція Редагувати

Давньогрецький мислитель Арисоксен є автором трактату Елементи гармонії, що вважається першим трактатом про гармонію в Європі. В цій книзі Аристоксен посилається на роботи Піфагора, який музичні інтервали як співвідношення цілих чисел (напр., 1:2 описує інтервал октави), проте акцентує увагу на слуховому сприйнятті.

Гармонія в епоху середньовіччя та відродження Редагувати

Перші достовірні відомості про використання багатоголосся у професійній музиці припадають на IX–XI століття. У ранніх формах багатоголосся (органум IX–XI ст.) висувається новий елемент музики — автономне співзвуччя; опорними співзвуччями стають інтервали квінти та октави як неабсолютні і абсолютні відповідно досконалі консонанси. З XIII століття гармонія збагачується терцовими співзвуччями, що трактуються, як правило, як недосконалі (і потребують розв'язання) консонанси; пізніше, в епоху Відродження (XV–XVI століття) терцові співзвуччя почали вживатися вільно і, нарешті, стали панівними.

До початку XVII століття панувала модальність (старомодальна гармонія). Церковна музика (одноголосся і багатоголосся) заснована на восьми (з середини XVI століття — дванадцяти) церковних тонах із додаванням внутрішньоладового хроматизму. Світську музику епохи Відродження найчастіше також пояснюють через церковні тони, до яких, однак, вона повністю не зводиться (наприклад, категоріями церковних тонів неможливо пояснити гармонію Вічентіно і пізнього Джезуальдо да Веноза). Зразок модальної гармонії епохи Ренесансу — шансон Орландо ді Ласо «Се faux amour d'are» (G-міксолидійського).

Гармонія Нового Часу Редагувати

Гармонія Нового часу (XVII–XIX ст.) заснована на тональності як системі музичного мислення особливого типу, що остаточно оформилася в руслі ідей епохи Просвітництва і характеризується функціональної централізованість, суворої раціональної вивіреністю та ієрархією, розгалуженістю, динамізмом тональних функцій, оптимальним однаковістю всіх структур — від будови й розташування акордів до монументальних тональних планів у великих формах. Хоча ще в Йоганна Себастьяна Баха помітні сліди старовинної модальності (фригійський лад у 2-й частині 1-го Бранденбурзького концерту), в епоху бароко вже затверджуються мажор і мінор як два панівні лади. Панівними вони лишаються і в XXI столітті, особливо в масовій культурі.

Гармонія XX–XXI століть Редагувати

Рубіж XIX–XX століть характеризується відмовою від панування тональної системи, як єдиної діючої. Натомість, виникає багатоманіття індивідуальних гармонічних систем, які включають розширене трактування тональної системи (Сергій Прокоф'єв), опору на штучні лади (Олів'є Мессіан), або принципове уникнення рис класичної тональної системи (додекафонія).

Більше того, якщо музика попередніх двох століть переважно спиралася на гомофонний склад, то в XX столітті гомофонний склад співіснує з іншими формами організації музичної тканини — поліфонічною і монодичною. Ця обставина робить предметом дискусій сам термін «гармонія».

Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2010)

Примітки Редагувати

  1. ↑ Холопов., с.8
  2. . Архів оригіналу за 6 липня 2007. Процитовано 22 жовтня 2010. 
  3. (Аристотель. «Про небо», II.9.)
  4. Dahlhaus, Carl. "Harmony", Grove Music Online, ed. L. Macy (accessed 24 February 2007), grovemusic.com (subscription access).
  5. Ю. Н. Холопов. Одноголосие [ 10 жовтня 2013 у Wayback Machine.]//Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [ ][рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
  6. Т. Ф. Мюллер. Гетерофония [ 5 вересня 2014 у Wayback Machine.]//Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [ ][рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
  7. Aristoxenus (1902). Harmonika Stoicheia (The Harmonics of Aristoxenus). Georg Olms Verlag. ISBN 3487405105. OCLC 123175755.  Проігноровано невідомий параметр |translator-last= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |translator-first= (довідка)
  8. Barker, Andrew (November 1978). Music and perception: a study in Aristoxenus. The Journal of Hellenic Studies 98: 9–16. JSTOR 630189. doi:10.2307/630189. 
  9. Бершадская. с.204

Література Редагувати

  • Якименко Ф. С.. Практичний курс накуи гармонії. Прага, 1925
  • Дубінін І. Гармонія. — Київ: Музична Україна, 1968. — 133 с.
  • Лемішко М. М. Гармонія: навч. посіб. для вищ. навч. закл. культури і мистецтв III—IV рівнів акредитації / М. М. Лемішко ; Львів. держ. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. — Вид. 2-ге, допов. — Вінниця: Нова книга, 2010 . Ч. 1 : Діатоніка. — 2010. — 224 с. — ISBN 978-966-382-263-1
  • Завісько Н. З., Лемішко М. М. Гармонія — Вінниця: Нова Книга, Ч. 2 : Хроматика. — 2016. — 215 с. : ноти. — 300 прим. — ISBN 979-0-707533-11-6
  • Іванов О.К.. Гармонія. Теорія, практика, методика: Навч. посібник. - Миколаїв: вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2004.- 224 с.
  • Вознюк. П. Т., Поляковська С. П. Гармонія. Навчально-методичний посібник із мелодіями для гармонізації. Вінниця: Нова книга 2019 р. 144 ст.
  • Риман Г. Упрощенная гармония…, пер. с нем. М.— Лейпциг, 1901.
  • Яворский Б. Л. Строение музыкальной речи, ч. 1—3. М., 1908.
  • Катуар Г. Л. Теоретический курс гармонии, ч. 1—2. М., 1924—25.
  • Протопопов С. В. Элементы строения музыкальной речи, ч. 1—2. М., 1930.
  • Оголевец А. С. Основы гармонического языка. М. — Л., 1941.
  • М. Римський-Корсаков Практичний підручник гармонії [ 2 листопада 2021 у Wayback Machine.] / переклад Є. Дроб'язка.- Київ, 1948
  • Ван дер Варден Б. Л. Пифагорейское учение о гармонии // Пробуждающаяся наука. Математика древнего Египта, Вавилона и Греции. М., 1959 (репринт: М., 2006), сс. 393—434.
  • Тюлин Ю. Н. Учение о гармонии. М., 1966.
  • Способин И. В. Лекции по курсу гармонии. М., 1969.
  • Холопов Ю. Н.. Очерки современной гармонии. М., 1974.
  • Курт Э. Романтическая гармония и ее кризис в «Тристане» Вагнера, [пер. с нем.]. М., 1975.
  • Бершадская Т. Лекции по гармонии. — Л. «Музыка», 1985
  • Холопов Ю. Н. Гармония. Теоретический курс. М., 1988.
  • Холопов Ю. Н. Гармония. Практический курс. Части 1, 2. М., 2003, 2005.
  • Холопов Ю. Н. Музыкально-теоретическая система Хайнриха Шенкера. М., 2006.
  • Этингер Μ. Α. Раннеклассическая гармония. М., 1979.
  • Zarlino G. Le istitutioni harmoniche, Venetia, 1558; факсимильное издание: New York, [1965].
  • Mersenne M. Harmonie universelle, P., 1636— 37; факс. изд.: Paris, 1963.
  • Rameau J. Ph. Traile de l'harmonie <…>, P., 1722; факс. изд.: Νew Υork, [1965].
  • Rameau J. Ph. Nouveau Systeme de musique théorique. Paris, [1726].
  • Fétis F. J. Traité complet de la théorie et de la pratique de l'harmonie. P., 1903.
  • Gevaert F. Α. Traité d'harmonie théorique et pratique, v. 1—2. Paris—Bruxelles, 1905—07.
  • Schenker H. Neue musikalische Theorien und Phantasien, Teil 1 — Harmonielehre. Stuttgart, 1906.
  • Hindemith P. Unterweisung im Tonsatz, Bd. 1. Mainz, 1937.
  • Dahlhaus C. Untersuchungen über die Entstehung der harmonischen Tonalität. Kassel — Basel, 1968.
  • La Motte D. de. Harmonielehre. Kassel [u.a.O.], 1978.
  • Khramov M. Project Commator and Sonantometry // Proceedings of the International Symposium FRSM-2008. Kolkata, 2008, pp. 133-140.

Посилання Редагувати


Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Garmo niya grec armonia zv yazok poryadok lad zlagodzhenist vidpovidnist strunkist Termin garmoniya v muzici vklyuchaye ryad znachen priyemna dlya sluhu zlagodzhenist zvukiv milozvuchnist estetichne ponyattya nim Harmonie Zakonomirne poyednannya toniv v odnochasnomu zvuchanni spivzvuchchya muzichno teoretichne ponyattya naukova i navchalna disciplina nim Harmonielehre Zmist 1 Sutnist garmoniyi 2 Pohodzhennya termina 3 Stanovlennya rozvitok i istoriya garmoniyi 3 1 Starodavnya Greciya 3 2 Garmoniya v epohu serednovichchya ta vidrodzhennya 3 3 Garmoniya Novogo Chasu 3 4 Garmoniya XX XXI stolit 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaSutnist garmoniyi RedaguvatiPonyattya garmoniyi zastosovuyetsya dlya harakteristiki visotnoyi sistemi akordiki tonalnih ladovih funkcij i mozhe stosuvatisya yak konkretnogo spivzvuchchya tak i pevnogo muzichnogo stilyu v cilomu napriklad garmoniya baroko garmoniya Prokof yeva Ponyattya garmoniyi prote ne slid zmishuvati z ponyattyami suprovid napriklad u virazi melodiya i garmoniya zamist melodiya i akompanement ta gomofoniya napriklad u virazi polifoniya i garmoniya zamist polifoniya i gomofoniya Sut muzichnoyi garmoniyi proyekciya zagalnoestetichnogo ponyattya garmoniyi na oblast zvukovih yavish sho ob yednuye najbilsh specifichni dlya muzichnogo mistectva hudozhni elementi i vidnosini spivzvuchchya ladovi funkciyi todi yak napriklad metr i ritm vlastivi i poeziyi Usvidomlennya blagozvuchnosti garmonijno vporyadkovanih zvukiv stalo najbilshim zavoyuvannyam hudozhnogo mislennya Pri comu sprijnyattya togo chi inshogo akordu yak garmoniyi tobto spivzvuchchya abo yak naboru nepov yazanih zvukiv zalezhit vid muzichnogo dosvidu sluhacha Tak nepidgotovlenomu sluhachevi garmoniya muziki XX stolittya mozhe zdatisya haotichnim naborom zvukiv vzyatih odnochasno Pohodzhennya termina RedaguvatiTermin garmoniya maye drevnij indoyevropejskij korin ar sho vkazvuvav na zv yazok chi spoluchennya chogos iz chim nebud 1 V davnogreckij movi ἁrmonia ye pohidnim vid diyeslova ἁrmozw harmozo z yednuvati 2 i pervisno zastosovuvavsya u pobutovomu sensi V Illiadi termin garmoniya vzhito yak period mirnogo zhittya zlagodi 1 Pifagorijci VI stolittya do n e nadali slovu garmoniya filosofskogo znachennya U vikladi Aristotelya garmoniya sfer porodzhuvalas ruhom nebesnih svitil i harakterizuvalasya blagozvuchnistyu 3 Pershi svidchennya zastosuvannya terminu garmoniya u specialnomu muzichno teoretichnomu sensi pripadayut na V IV st do n e cim terminom poznachalosya poyednannya dvoh kontrastuyuchih elementiv dvoh not prote dostemenno nevidomo chi praktikuvalosya davnimi grekami odnochasne yih zvuchannya 4 Filolaj i Platon garmoniyeyu nazivayut oktavnij zvukoryad sho poyasnyuyetsya yak zcheplennya dvoh tetrahordiv a Aristoksen vikoristovuye pohidnij termin enarmoniya yakim poznachaye odin iz riznovidiv tetrahordiv Zgodom ponyattya garmoniyi zberigalo svoyu smislovu osnovu prote konkretni uyavlennya pro garmoniyu yak zvukovisotnu zlagodzhenist diktuvalisya aktualnimi dlya danoyi istorichnoyi epohi ocinnimi kriteriyami Z rozvitkom bagatogolosnoyi muziki garmoniya rozdililasya na prostu odnogolosnij i skladenu bagatogolosnij v traktati anglijskogo teoretika Voltera Odingtona Suma teoriyi muziki poch XIV stolittya piznishe garmoniyu stali traktuvati yak vchennya pro akordi ta yihni zv yazki u Dzh Carlino 1558 teoriya akordu mazhoru i minoru mazhornosti abo minornosti vsih ladiv u Marena Mersenna 1636 1637 ideyi svitovoyi garmoniyi roli basa yak fundamentu garmoniyi vidkrittya yavisha obertoniv u skladi muzichnogo zvuku Stanovlennya rozvitok i istoriya garmoniyi RedaguvatiPervisna muzika imovirno bula odnogolosnoyu Odnogolossya vvazhayetsya takozh pershoyu shodinkoyu u rozvitku profesijnih muzichnih kultur tak odnogolosnimi buli grigorianskij horal rannogo serednovichchya ta znamennij rozspiv 5 Perehidnoyu shodinkoyu mizh odnogolossyam ta garmonichnim mislennyam vvazhayut geterofoniyu vid bagatogolossya sho vinikaye pri vidhilenni okremih golosiv vid osnovnogo naspivu Slidi cogo tipu bagatogolossya doslidniki znahodyat u bagatoh muzichnih kulturah 6 Starodavnya Greciya Redaguvati Davnogreckij mislitel Arisoksen ye avtorom traktatu Elementi garmoniyi sho vvazhayetsya pershim traktatom pro garmoniyu v Yevropi 7 V cij knizi Aristoksen posilayetsya na roboti Pifagora yakij muzichni intervali yak spivvidnoshennya cilih chisel napr 1 2 opisuye interval oktavi prote akcentuye uvagu na sluhovomu sprijnyatti 8 Garmoniya v epohu serednovichchya ta vidrodzhennya Redaguvati Pershi dostovirni vidomosti pro vikoristannya bagatogolossya u profesijnij muzici pripadayut na IX XI stolittya U rannih formah bagatogolossya organum IX XI st visuvayetsya novij element muziki avtonomne spivzvuchchya opornimi spivzvuchchyami stayut intervali kvinti ta oktavi yak neabsolyutni i absolyutni vidpovidno doskonali konsonansi Z XIII stolittya garmoniya zbagachuyetsya tercovimi spivzvuchchyami sho traktuyutsya yak pravilo yak nedoskonali i potrebuyut rozv yazannya konsonansi piznishe v epohu Vidrodzhennya XV XVI stolittya tercovi spivzvuchchya pochali vzhivatisya vilno i nareshti stali panivnimi Do pochatku XVII stolittya panuvala modalnist staromodalna garmoniya Cerkovna muzika odnogolossya i bagatogolossya zasnovana na vosmi z seredini XVI stolittya dvanadcyati cerkovnih tonah iz dodavannyam vnutrishnoladovogo hromatizmu Svitsku muziku epohi Vidrodzhennya najchastishe takozh poyasnyuyut cherez cerkovni toni do yakih odnak vona povnistyu ne zvoditsya napriklad kategoriyami cerkovnih toniv nemozhlivo poyasniti garmoniyu Vichentino i piznogo Dzhezualdo da Venoza Zrazok modalnoyi garmoniyi epohi Renesansu shanson Orlando di Laso Se faux amour d are G miksolidijskogo Garmoniya Novogo Chasu Redaguvati Garmoniya Novogo chasu XVII XIX st zasnovana na tonalnosti yak sistemi muzichnogo mislennya osoblivogo tipu sho ostatochno oformilasya v rusli idej epohi Prosvitnictva i harakterizuyetsya funkcionalnoyi centralizovanist suvoroyi racionalnoyi vivirenistyu ta iyerarhiyeyu rozgaluzhenistyu dinamizmom tonalnih funkcij optimalnim odnakovistyu vsih struktur vid budovi j roztashuvannya akordiv do monumentalnih tonalnih planiv u velikih formah Hocha she v Joganna Sebastyana Baha pomitni slidi starovinnoyi modalnosti frigijskij lad u 2 j chastini 1 go Brandenburzkogo koncertu v epohu baroko vzhe zatverdzhuyutsya mazhor i minor yak dva panivni ladi Panivnimi voni lishayutsya i v XXI stolitti osoblivo v masovij kulturi Garmoniya XX XXI stolit Redaguvati Rubizh XIX XX stolit harakterizuyetsya vidmovoyu vid panuvannya tonalnoyi sistemi yak yedinoyi diyuchoyi Natomist vinikaye bagatomanittya individualnih garmonichnih sistem yaki vklyuchayut rozshirene traktuvannya tonalnoyi sistemi Sergij Prokof yev oporu na shtuchni ladi Oliv ye Messian abo principove uniknennya ris klasichnoyi tonalnoyi sistemi dodekafoniya Bilshe togo yaksho muzika poperednih dvoh stolit perevazhno spiralasya na gomofonnij sklad to v XX stolitti gomofonnij sklad spivisnuye z inshimi formami organizaciyi muzichnoyi tkanini polifonichnoyu i monodichnoyu Cya obstavina robit predmetom diskusij sam termin garmoniya 9 Cej rozdil potrebuye dopovnennya zhovten 2010 Primitki Redaguvati a b Holopov s 8 Harmonia Henry George Liddell Robert Scott A Greek English Lexicon at Perseus Arhiv originalu za 6 lipnya 2007 Procitovano 22 zhovtnya 2010 Aristotel Pro nebo II 9 Dahlhaus Carl Harmony Grove Music Online ed L Macy accessed 24 February 2007 grovemusic com subscription access Yu N Holopov Odnogolosie Arhivovano 10 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Muzykalnaya enciklopediya v 6 t ros gl red Yu V Keldysh M Sovetskaya enciklopediya Sovetskij kompozitor 1973 1982 Enciklopedii Slovari Spravochniki ros T F Myuller Geterofoniya Arhivovano 5 veresnya 2014 u Wayback Machine Muzykalnaya enciklopediya v 6 t ros gl red Yu V Keldysh M Sovetskaya enciklopediya Sovetskij kompozitor 1973 1982 Enciklopedii Slovari Spravochniki ros Aristoxenus 1902 Harmonika Stoicheia The Harmonics of Aristoxenus Georg Olms Verlag ISBN 3487405105 OCLC 123175755 Proignorovano nevidomij parametr translator last dovidka Proignorovano nevidomij parametr translator first dovidka Barker Andrew November 1978 Music and perception a study in Aristoxenus The Journal of Hellenic Studies 98 9 16 JSTOR 630189 doi 10 2307 630189 Bershadskaya s 204Literatura RedaguvatiUkrayinski avtoriYakimenko F S Praktichnij kurs nakui garmoniyi Praga 1925 Dubinin I Garmoniya Kiyiv Muzichna Ukrayina 1968 133 s Lemishko M M Garmoniya navch posib dlya vish navch zakl kulturi i mistectv III IV rivniv akreditaciyi M M Lemishko Lviv derzh muz akad im M V Lisenka Vid 2 ge dopov Vinnicya Nova kniga 2010 Ch 1 Diatonika 2010 224 s ISBN 978 966 382 263 1 Zavisko N Z Lemishko M M Garmoniya Vinnicya Nova Kniga Ch 2 Hromatika 2016 215 s noti 300 prim ISBN 979 0 707533 11 6 Ivanov O K Garmoniya Teoriya praktika metodika Navch posibnik Mikolayiv vid vo MDGU im Petra Mogili 2004 224 s Voznyuk P T Polyakovska S P Garmoniya Navchalno metodichnij posibnik iz melodiyami dlya garmonizaciyi Vinnicya Nova kniga 2019 r 144 st InozemniRiman G Uproshennaya garmoniya per s nem M Lejpcig 1901 Yavorskij B L Stroenie muzykalnoj rechi ch 1 3 M 1908 Katuar G L Teoreticheskij kurs garmonii ch 1 2 M 1924 25 Protopopov S V Elementy stroeniya muzykalnoj rechi ch 1 2 M 1930 Ogolevec A S Osnovy garmonicheskogo yazyka M L 1941 M Rimskij Korsakov Praktichnij pidruchnik garmoniyi Arhivovano 2 listopada 2021 u Wayback Machine pereklad Ye Drob yazka Kiyiv 1948 Van der Varden B L Pifagorejskoe uchenie o garmonii Probuzhdayushayasya nauka Matematika drevnego Egipta Vavilona i Grecii M 1959 reprint M 2006 ss 393 434 Tyulin Yu N Uchenie o garmonii M 1966 Sposobin I V Lekcii po kursu garmonii M 1969 Holopov Yu N Ocherki sovremennoj garmonii M 1974 Kurt E Romanticheskaya garmoniya i ee krizis v Tristane Vagnera per s nem M 1975 Bershadskaya T Lekcii po garmonii L Muzyka 1985 Holopov Yu N Garmoniya Teoreticheskij kurs M 1988 Holopov Yu N Garmoniya Prakticheskij kurs Chasti 1 2 M 2003 2005 Holopov Yu N Muzykalno teoreticheskaya sistema Hajnriha Shenkera M 2006 Etinger M A Ranneklassicheskaya garmoniya M 1979 Zarlino G Le istitutioni harmoniche Venetia 1558 faksimilnoe izdanie New York 1965 Mersenne M Harmonie universelle P 1636 37 faks izd Paris 1963 Rameau J Ph Traile de l harmonie lt gt P 1722 faks izd New York 1965 Rameau J Ph Nouveau Systeme de musique theorique Paris 1726 Fetis F J Traite complet de la theorie et de la pratique de l harmonie P 1903 Gevaert F A Traite d harmonie theorique et pratique v 1 2 Paris Bruxelles 1905 07 Schenker H Neue musikalische Theorien und Phantasien Teil 1 Harmonielehre Stuttgart 1906 Hindemith P Unterweisung im Tonsatz Bd 1 Mainz 1937 Dahlhaus C Untersuchungen uber die Entstehung der harmonischen Tonalitat Kassel Basel 1968 La Motte D de Harmonielehre Kassel u a O 1978 Khramov M Project Commator and Sonantometry Proceedings of the International Symposium FRSM 2008 Kolkata 2008 pp 133 140 Posilannya RedaguvatiGarmoniya Ukrayinska muzichna enciklopediya T 1 A D Gol redkol G Skripnik Kiyiv IMFE NANU 2006 S 442 444 Shetnikov A I Razvitie ucheniya o muzykalnoj garmonii ot Pifagora do Arhita Arhivovano 16 serpnya 2021 u Wayback Machine nbsp Ce nezavershena stattya pro muziku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Garmoniya muzika amp oldid 40183025