www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гао Сінцзянь У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гао Lib 高行健 2008Народився 4 січня 1940 1940 01 04 83 роки

Гао Сінцзянь

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гао.

Гао Сінцзянь
高行健
Гао Сінцзянь, 2008
Народився 4 січня 1940(1940-01-04) (83 роки)
Ганьчжоу, Цзянсі, Республіка Китай
Громадянство  КНР →  Франція (з 1997)
Діяльність письменник, драматург, художник
Alma mater Пекінський університет іноземних мовd і Nanjing Jinling High Schoold
Мова творів китайська
Жанр проза, драма
Magnum opus «Гора духів»
Партія КПК
Премії Нобелівська премія з літератури (2000)
 Гао Сінцзянь у Вікісховищі
  Висловлювання у Вікіцитатах

Гао Сінцзянь (кит. 高行健, піньїнь: Gāo Xíngjiàn) (нар. 4 січня 1940, Ганьчжоу) — китайський і французький прозаїк, романіст, драматург та критик. Лауреат Нобелівської премії з літератури 2000 року за «Твори всесвітнього значення, відмічені гіркотою за стан людини в сучасному світі».

Біографія ред.

Гао Сінцзянь народився в Ганьчжоу, Цзянсі, Китай. Гао став громадянином Франції у 1997 року. Проживає в Парижі. У 1992 році він був нагороджений орденом мистецтв і літератури від французького уряду.

Ранні роки в провінціях Цзянсі і Цзянсу ред.

Батько Гао був клерком в банку «Bank of China», а його мати була членом YMCA. Його мати була актрисою у анти-японському театрі під час Другої японо-китайської війни. Під впливом своєї матері, Гао полюбив малювання, писання та театр з малолітства. Під час навчання у середній школі Гао читав багато західної літератури в перекладі, і вивчав малювання ескізів, малювання тушшю, живопис маслом та глиняну скульптуру під керівництвом художника Юня Цзунїна (кит. трад. 鄆宗嬴, спр. 郓宗嬴, піньїнь: Yun Zōngyíng).

У 1950 році його сім'я переїхала в Нанкін, столицю провінції Цзянсу. У 1952 році Гао пішов до середньої школи № 10 у Нанкіні, яка була середньою школою при Нанкінському університеті.

Роки в Пекіні та провінції Аньхой ред.

У 1957 році Гао закінчив школу, і за порадою своєї матері, вибрав Пекінський університет іноземних мов (BFSU, 北京 外国语 大学) замість Центральної академії мистецтв (中央 美术 学院), хоча він вважався талановитим у мистецтві.

У 1962 році Гао закінчив факультет французької мови, BFSU, та став працювати перекладачем у Китайському міжнародному книжковому магазині (中国 国际 书店). У 1970-х, через офіційну політику «вниз до села», він пішов і залишився в селі і працював на фермах у провінції Аньхой. Короткий час він працював вчителем китайської мови у середній школі у провінції Аньхой. У 1975 році йому було дозволено повернутися в Пекін і стати керівником групи французького перекладу для журналу «Будівництво в Китаї» ("中国 建设").

У 1977 році Гао працював у Комітеті зі зовнішніх відносин Китайської асоціації письменників (中国 作家协会 对外 联络 委员会). У травні 1979 року він відвідав Париж, разом з іншими китайськими письменниками, у тому числі з Ба Цзінь, і був франко-китайським перекладачем в групі. У 1980 році Гао став сценаристом і драматургом Пекінського народного художнього театру (北京 人民 艺术 剧院).

Гао відомий як піонер абсурдистської драми в Китаї, де п'єси «Сигнал тривоги» ("绝对信号", 1982) та «Автобусна зупинка» ("车站", 1983) були поставлені в період його роботи драматургом в Пекінському народному художньому театру з 1981 по 1987. Бувши під впливом європейської театральної моделі, Гао заробив репутацію авангардистського письменника. Інші його п'єси, «Дика людина» (1985) та «Протилежний беріг» ("彼岸", 1986), відкрито критикували державне правління.

У 1986 році Гао було помилково діагностовано на рак легенів, і він почав 10-місячний похід уздовж Янцзи, результатом якого став роман «Гора духів» («灵山»). Цей твір — частково мемуари, частково роман — був вперше опублікований в Тайвані 1989 року, змішує жанри і розповіді від різних персонажів. Він був наведений шведським Нобелівським комітетом, як «один з цих сингулярних літературних творів, що, здається, неможливо порівняти ні з чим, окрім самих себе». Книга докладно викладає його подорож з провінції Сичуань до узбережжя, і життя серед китайських меншин, таких, як цян, мяо, і ї на околицях цивілізації хань.

Роки в Європі і в Парижі ред.

У 1987 році Гао переїхав у Баньоле під Парижем. Політичний твір «Втікачі» (1989), який посилається на протести на площі Тяньаньмень у 1989 році, привів до заборони всіх його творів у Китаї.

Бібліографія ред.

  • 寒夜的星辰 («“Зимові зорі», 1979)
  • 现代小说技巧初探 («Перші розвідки в мистецтво сучасної художньої літератури», 1981)
  • 绝对信号 («Сигнал тривоги», 1982)
  • 车站 («Автобусна зупинка», 1983)
  • 野人 («Дика людина», 1985)
  • 有只鸽子叫红唇儿 («“Голуб, якого називають червоногубий», 1984) — збірка повістей
  • 彼岸 («Протилежний беріг», 1986)
  • 给我老爷买鱼竿 («Вудка для мого дідуся», 1986) — збірка розповідей
  • 灵山 («Гора духів», або Дивотворні гори, 1990)
  • 没有主义 (Without -isms, «No Ideology», 1995)
  • 一个人的圣经 (One Man’s Bible, 1998)

Примітки ред.

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Французький письменник не лише за місцем проживання, але й за мовою деяких драматичних творів

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гао Сінцзянь
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гао Сінцзянь
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gao Lib Gao Sinczyan高行健Gao Sinczyan 2008Narodivsya 4 sichnya 1940 1940 01 04 83 roki Ganchzhou Czyansi Respublika KitajGromadyanstvo KNR Franciya z 1997 Diyalnist pismennik dramaturg hudozhnikAlma mater Pekinskij universitet inozemnih movd i Nanjing Jinling High SchooldMova tvoriv kitajskaZhanr proza dramaMagnum opus Gora duhiv Partiya KPKPremiyi Nobelivska premiya z literaturi 2000 Gao Sinczyan u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahGao Sinczyan kit 高行健 pinyin Gao Xingjian nar 4 sichnya 1940 Ganchzhou kitajskij i francuzkij 2 prozayik romanist dramaturg ta kritik Laureat Nobelivskoyi premiyi z literaturi 2000 roku za Tvori vsesvitnogo znachennya vidmicheni girkotoyu za stan lyudini v suchasnomu sviti Zmist 1 Biografiya 1 1 Ranni roki v provinciyah Czyansi i Czyansu 1 2 Roki v Pekini ta provinciyi Anhoj 1 3 Roki v Yevropi i v Parizhi 2 Bibliografiya 3 Primitki 4 PosilannyaBiografiya red Gao Sinczyan narodivsya v Ganchzhou Czyansi Kitaj Gao stav gromadyaninom Franciyi u 1997 roku Prozhivaye v Parizhi U 1992 roci vin buv nagorodzhenij ordenom mistectv i literaturi vid francuzkogo uryadu Ranni roki v provinciyah Czyansi i Czyansu red Batko Gao buv klerkom v banku Bank of China a jogo mati bula chlenom YMCA Jogo mati bula aktrisoyu u anti yaponskomu teatri pid chas Drugoyi yapono kitajskoyi vijni Pid vplivom svoyeyi materi Gao polyubiv malyuvannya pisannya ta teatr z malolitstva Pid chas navchannya u serednij shkoli Gao chitav bagato zahidnoyi literaturi v perekladi i vivchav malyuvannya eskiziv malyuvannya tushshyu zhivopis maslom ta glinyanu skulpturu pid kerivnictvom hudozhnika Yunya Czunyina kit trad 鄆宗嬴 spr 郓宗嬴 pinyin Yun Zōngying U 1950 roci jogo sim ya pereyihala v Nankin stolicyu provinciyi Czyansu U 1952 roci Gao pishov do serednoyi shkoli 10 u Nankini yaka bula serednoyu shkoloyu pri Nankinskomu universiteti Roki v Pekini ta provinciyi Anhoj red U 1957 roci Gao zakinchiv shkolu i za poradoyu svoyeyi materi vibrav Pekinskij universitet inozemnih mov BFSU 北京 外国语 大学 zamist Centralnoyi akademiyi mistectv 中央 美术 学院 hocha vin vvazhavsya talanovitim u mistectvi U 1962 roci Gao zakinchiv fakultet francuzkoyi movi BFSU ta stav pracyuvati perekladachem u Kitajskomu mizhnarodnomu knizhkovomu magazini 中国 国际 书店 U 1970 h cherez oficijnu politiku vniz do sela vin pishov i zalishivsya v seli i pracyuvav na fermah u provinciyi Anhoj Korotkij chas vin pracyuvav vchitelem kitajskoyi movi u serednij shkoli u provinciyi Anhoj U 1975 roci jomu bulo dozvoleno povernutisya v Pekin i stati kerivnikom grupi francuzkogo perekladu dlya zhurnalu Budivnictvo v Kitayi 中国 建设 U 1977 roci Gao pracyuvav u Komiteti zi zovnishnih vidnosin Kitajskoyi asociaciyi pismennikiv 中国 作家协会 对外 联络 委员会 U travni 1979 roku vin vidvidav Parizh razom z inshimi kitajskimi pismennikami u tomu chisli z Ba Czin i buv franko kitajskim perekladachem v grupi U 1980 roci Gao stav scenaristom i dramaturgom Pekinskogo narodnogo hudozhnogo teatru 北京 人民 艺术 剧院 Gao vidomij yak pioner absurdistskoyi drami v Kitayi de p yesi Signal trivogi 绝对信号 1982 ta Avtobusna zupinka 车站 1983 buli postavleni v period jogo roboti dramaturgom v Pekinskomu narodnomu hudozhnomu teatru z 1981 po 1987 Buvshi pid vplivom yevropejskoyi teatralnoyi modeli Gao zarobiv reputaciyu avangardistskogo pismennika Inshi jogo p yesi Dika lyudina 1985 ta Protilezhnij berig 彼岸 1986 vidkrito kritikuvali derzhavne pravlinnya U 1986 roci Gao bulo pomilkovo diagnostovano na rak legeniv i vin pochav 10 misyachnij pohid uzdovzh Yanczi rezultatom yakogo stav roman Gora duhiv 灵山 Cej tvir chastkovo memuari chastkovo roman buv vpershe opublikovanij v Tajvani 1989 roku zmishuye zhanri i rozpovidi vid riznih personazhiv Vin buv navedenij shvedskim Nobelivskim komitetom yak odin z cih singulyarnih literaturnih tvoriv sho zdayetsya nemozhlivo porivnyati ni z chim okrim samih sebe Kniga dokladno vikladaye jogo podorozh z provinciyi Sichuan do uzberezhzhya i zhittya sered kitajskih menshin takih yak cyan myao i yi na okolicyah civilizaciyi han Roki v Yevropi i v Parizhi red U 1987 roci Gao pereyihav u Banole pid Parizhem Politichnij tvir Vtikachi 1989 yakij posilayetsya na protesti na ploshi Tyananmen u 1989 roci priviv do zaboroni vsih jogo tvoriv u Kitayi Bibliografiya red 寒夜的星辰 Zimovi zori 1979 现代小说技巧初探 Pershi rozvidki v mistectvo suchasnoyi hudozhnoyi literaturi 1981 绝对信号 Signal trivogi 1982 车站 Avtobusna zupinka 1983 野人 Dika lyudina 1985 有只鸽子叫红唇儿 Golub yakogo nazivayut chervonogubij 1984 zbirka povistej 彼岸 Protilezhnij berig 1986 给我老爷买鱼竿 Vudka dlya mogo didusya 1986 zbirka rozpovidej 灵山 Gora duhiv abo Divotvorni gori 1990 没有主义 Without isms No Ideology 1995 一个人的圣经 One Man s Bible 1998 Primitki red Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Francuzkij pismennik ne lishe za miscem prozhivannya ale j za movoyu deyakih dramatichnih tvorivPosilannya red Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Gao SinczyanVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gao SinczyanNobelivska biografiya Arhivovano 17 veresnya 2010 u Wayback Machine angl Stanislava Semenyuk Volodimir Urusov Podorozh Gao Sinczyanya Urivki tvoriv Gao Sindzyan Pravo literaturi na isnuvannya Nobelivska lekciya Perekl Vasil Bilocerkivskij ukr Gao Sindzyan Osinni kviti Arhivovano 31 sichnya 2020 u Wayback Machine ukr Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gao Sinczyan amp oldid 38211105