Ганс Гайнц Е́верс (нім. Hanns Heinz Ewers); 3 листопада 1871, Дюссельдорф, Німецька імперія — 12 червня 1943, Берлін, Третій Рейх) — німецький письменник і поет, автор містичних оповідань і романів готичної спрямованості. Серед найвідоміших творів: «Павук», «Альрауне», «Смерть барона фон Фріделя». Творчість Еверса мала значний вплив на західну фантастичну літературу першої половини XX століття, сам він вважав себе спадкоємцем Едгара По і Оскара Вайльда.
| Ганс Гайнц Еверс | |
|---|---|
| нім. Hanns Heinz Ewers | |
| Ганс Гайнц Еверс у 1907 році | |
| Народився | 3 листопада 1871 Дюссельдорф, Німецька імперія |
| Помер | 12 червня 1943 ·туберкульоз |
| Поховання | Північне кладовище (Дюссельдорф)d |
| Громадянство | Німецька імперія→ Веймарська республіка → Третій Рейх |
| Діяльність | письменник, поет |
| Мова творів | німецька |
| Роки активності | з 1901 |
| Напрямок | фантастика |
| Жанр | проза, поезія |
| Magnum opus | Альрауне |
| Членство | Corps Normannia Berlind і Corps Alemannia Wien zu Linzd |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька національна народна партія |
| У шлюбі з | Ilna Ewers-Wunderwaldd |
| Автограф | |
| Сайт: Офіційний сайт | |
| | |
| Ганс Гайнц Еверс у Вікісховищі |
Біографія ред.
Ганс Гайнц Еверс народився 3 листопада 1871 року в Дюссельдорфі в забезпеченій сім'ї. Його мати походила зі знатного роду, була онукою банкіра, дочкою генерала кавалерії. Батько — жанровий художник і баталіст, син коваля, був придворним живописцем Фрідріха Франца II Великого Герцога Мекленбург-Шверинського. У березні 1891 отримав атестат зрілості, після чого проходив військову службу у Берліні, але через шість тижнів був звільнений через прогресуючу короткозорість. За наполяганням батьків успішно здав іспити в університет, де провчився на юридичному факультеті декілька років.
Творчість ред.
У 1897 році 26-річний Еверс декларує себе вільним художником та присвячує своє життя літературній творчості. Він створює цілу низку творів, що відносяться до найрізноманітніших жанрів: це і гуморески, і сатиричні замальовки, і фантастичні історії тощо, що користуються читацьким успіхом, який неабияк підігрівався завдяки майстерним літературним містифікаціям Еверса. З 1901 року Еверс виступає як актора кабаре, здобувши чималий успіх, трохи пізніше він також стає господарем кабаре «Юбербреттль» (нім. Ueberbrettl).
На початку 1900-х років Еверс здійснив низку подорожей, побувавши на Капрі (1903), в Берліні (1904), Неаполлі (1904), в Порт-о-Пренсі на Гаїті (1906), Парижі (1908), Ріо-де-Жанейро (1908) та Індії (1911). Свої мандрівки Еверс детально зображував в дорожніх щоденниках «Моїми очима» (1909) та «Індія і я» (1911). Окрім документальних оповідок за роки подорожей Еверс створив два романи — «Учень чародія» (1910) та «Альрауне» (1911), а також декілька збірок новел — «Розіпнутий Тангейзер» (1901), «Жахи» (1907) та «Гротески» (1910).
Окрім літератури ще однією пристрастю Еверса був кінематограф: у 1913 році за його сценарієм був знятий фентезійний фільм «Празький студент» (реж. Стеллан Рійє та Пауль Вегенер).
Першої світової війни застала Еверса в Перу, з 1914 по 1920 рік він живе в США, де був інтернований, як і багато інших німців, і 1916—1920 роки провів у спеціальному таборі для переміщених осіб. У 1917 році він випустив збірку оповідань з назвою «Мої похорони». У 1921 Еварс повернувся до Німеччини, де зацікавився націонал-соціалізмом, зокрема, його ідеями німецького націоналізму і загальними ніцшеансько-окультними нюансами філософії націонал-соціалістів (ці симпатії пізніше позначилися на негативному ставленні до Еверса після війни, внаслідок чого його твори були викреслені з німецької літератури; проте, роман «Альрауне» був вкотре екранізований у ФРН у 1952 році режисером Артуром-Марією Рабенальтом з Гільдеґард Кнеф у головній ролі).
У 1932 році Ганс Гейнц Еверс написав роман «Горст Вессель» про командира нацистських штурмовиків, за яким у 1933 році був знятий фільм (головний герой фільму і сам фільм були перейменовані за наполяганням Геббельса в «Ганс Вестмар»). У 1934 році Еверс став головою Німецького Союзу письменників. Після «ночі довгих ножів» 30 червня 1934 значна частина книг Еверса, як письменника-гомосексуала, окрім «Горста Весселя» і «Вершника німецької ночі», була заборонена в Німеччині.
Наприкінці життя Еверса друкували вкрай мало, і помер він у бідності від прогресуючого старечого туберкульозу 12 червня 1943 року в Берліні. За декілька тижнів по смерті Еварса його берлінська квартира була розбомблена.
Твори (вибірково) ред.
- 1909 : Учень чародія, або Мисливці на диявола / Der Zauberlehrling oder die Teufelsjäger
- 1911 : Альрауне. Історія однієї живої істоти / Alraune. Die Geschichte eines lebenden Wesens
- 1920 : Вампір / Vampir
- 1922 : Духовидець. Із спогадів графа фон О*** / Der Geisterseher. Aus den Papieren des Grafen O*** // Співавтор: Фрідріх Шиллер
- 1928 : Перетворена на чоловіка / Fundvogel
- 1932 : Горст Вессель / Horst Wessel
- 1932 : Вершник німецької ночі / Reiter in deutscher Nacht
Примітки ред.
- Saur Allgemeines Künstlerlexikon Bio-Bibiographischer Index — Мюнхен: K. G. Saur Verlag, 2000. — Т. 10. — С. 649.
- ↑ Грищенков, 2000.
- Der Student von Prag (1913) [ 5 грудня 2004 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
- Alraune (1952) [ 11 грудня 2004 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
- Біографія Ганса Гейнца Еверса [ 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на сайті «Лабораторія фантастики»
Джерела ред.
- Р. Грищенков. Ганс Гейнц Эверс // Паук. — СПб. : Кристалл, 2000. — (Б-ка мировой лит. Малая серия)(рос.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ганс Гайнц Еверс |
- Офіційний сайт
- Ганс Гайнц Еверс (рос.) — бібліографія на сайті Лабораторія фантастики
| Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |