Гайдарівський Василь Андрійович | |
---|---|
Гайдарівський Василь | |
Ім'я при народженні | Гайворонський Василь Андрійович |
Псевдо | Гайдарівський Василь |
Народився | 14 січня 1906 Костянтинівка Російська імперія |
Помер | 13 листопада 1972 (66 років) Філадельфія США |
Поховання | цвинтар святого Андрія |
Громадянство | УРСР США |
Національність | українець |
Діяльність | письменник |
Знання мов | українська |
Василь Андрійович Гайворонський (псевдонім — Гайдарівський Василь; нар. 14 січня 1906, Костянтинівка, Донеччина — пом. 13 листопада 1972, Філадельфія, США) — український письменник, творчість якого почалася у 20-х роках, членом літспілки «Забой», «Всеукраїнської спілки пролетарських письменників» та ОУП «Слово». Похований на українському православному цвинтарі святого Андрія у Савт-Бавнд-Брук, штат Нью-Джерсі.
Життєпис ред.
Василь Гайворонський народився 14 січня 1906 року в Костянтинівці на Донеччині. У 1933 році Державне видавництво у Харкові видало його книгу «Пугачівська рудня», але до читачів вона не дійшла: головного редактора журналу «Літературний Донбас» Г. Баглюка та його заступника В. Гайворонського було заарештовано і звинувачено в троцькізмі. Троцькізмом, як ширмою прикривався лише зовнішній фасад репресій в Донбасі на початку 30-х років. За цим явищем, як вважає дослідник літератури Донбасу В. В. Оліфіренко, стояло одне: знищення української культури, і про це говорить хоч би той факт, що після арешту Баглюка і Гаиворонського журнал було повністю русифіковано. Уже в сьомому номері за 1935 рік українською мовою було надруковано лише одного вірша М. Рудя «Нареченій». Цю ситуацію коментує В. Гайворонський у своїй автобіографічній довідці на адресу видавця з Буенос-Айреса Юліана Середяка: «На кінець 1933 року у нас у Донбасі мав відбутися з'їзд письменників. Але ні мені, ні Баглюкові, ні комусь іншому з українських письменників бути на ньому не довелося. Кружляли чутки, що Москва проектує формальне приєднання Донбасу до Росії, а тому можна сподіватися репресій проти всього, що українське.
Василь Гайворонський був членом літгрупи «Забой» та Всеукраїнської асоціації пролетарських письменників.
У 1933 році був висланий за межі України. Утік і жив, переховуючись на Кавказі. У 1944 році переїхав до Львова. Звідти емігрував до Сполучених Штатів Америки. Василь Гайворонський потрапив за кордон вже сформованим письменником, на творчому рахунку якого було кілька оповідань і повістей, надрукованих у журналі «Літературний Донбас» та в інших періодичних виданнях. Багато його оповідань було надруковано у західноукраїнській еміграційній періодиці. Він автор оповідань і новел „Пугачівська рудня“ (1933). „Ще одне кохання“ (1946), „А світ такий гарний“ (1962), „Заячий пастух“ (1962). Помер 13 листопада 1972 року в Філадельфії. Похований на українському кладовищу у Баунд-Бруці. В доробку письменника є ряд оповідань та повістей, виданих у різний час. Так, 1963 року в Буенос-Айресі та (Аргентині) у видавництві вже згадуваного Юліана Середяка надруковано в календарі-альманасі „Мітла“ гумористичне оповідання „Сенсація знічев'я“. А в 1986 році у штаті Колорадо (США) вийшов збірник оповідань і повістей «Циркачка».
Про високе поцінування письменника еміграційною громадою може свідчити і той факт, що відомий український культурний діяч з Австралії Дмитро Нитченко включив у виданий ним збірник листів до нього видатних письменників діаспори і кореспонденції нашого земляка. Так, серед прізвищ Івана Багряного, Володимира Винниченка, Анатоля Гака (Мартин Задека), Анатолія Галана (Калиновського), Олекси Кобця (Варавви), Уласа Самчука і Володимира Гжицького (недіаспорянина) бачимо і прізвище В. Гайворонського. Автор вступної статті до цього видання Марко Павлишин зокрема пише, що вона, ця збірка, являє собою „збірний автопортрет“ українських письменників, які творили нашу літературу на одному з найтяжчих етапів нашої історії, в емігрантських скитаннях і діяспорних скрутах».
В цілому творчість Гайворонського можна поділити на два великі періоди: перший, коли він почав друкуватись у 20-х роках в періодиці Донеччини, а пізніше став заступником редактора журналу «Забой» — «Літературний Донбас»; другий — це початок сорокових років в Україні і далі — до кінця життєвого шляху в Америці.
Про історію псевдоніма «Гайдарівський» ред.
В. Гайворонський так описував історію свого псевдоніму «Гайдарівський»:
Творчий доробок ред.
Автор збірок оповідань і новел «Пугачівська рудня» (1933), «Ще одне кохання» (1946), «А світ такий гарний…» (1962); повістей «Заячий пастух» (1962), «Циркачка» (1986), «Спокута» (1991).
- Гайдарівський В. А світ такий гарний… — Буенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1962. — 238 с.
- Гайдарівський В. Заячий пастух: Повість. — Нью-Йорк: Слово, 1962. — 164 с.
- Гайдарівський В. Листи до Д. Нитченка // Нитченко Д. Листи письменників. — Мельборн, 1992. — С. 53-61.
- Гайворонський В. Сенсація знічев'я. Двоє друзів і містер Піт // Уроки правди і добра / Упоряд. та автор біогр. нарисів В. В. Оліфіренко. — Донецьк: Донбас, 2001. — С. 205–228.
- Гайдарівський В. Спокута. — Філадельфія: Накладом С. Гайдарівської, 1991. — 253 с.
- Гайдарівський В. Циркачка: Оповідання. — Грілей, 1986. — 285 с.
- Гайдарівський В. Ще одно кохання. Повість. — Авґсбурґ, 1946. — 134 с.
Вшанування пам'яті ред.
В Бахмуті існує вулиця Василя Гайворонського.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 27 жовтня 2017.
- . Архів оригіналу за 2 вересня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
Література ред.
- Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
- Баса О. Гайдарівський Василь: біогр. довідка; бібліографія // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопед. слов. / За ред. М. М. Романюка. — Львів, 1996. — Т. 3. — С. 73-74.
- Біляїв В. Шукач гарного світу (Василь Гайдарівський) // «На неокраянім крилі…». — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — С. 58-78. http://ukrlife.org/main/cxid/bilajiw1_gaid.htm [ 2 квітня 2007 у Wayback Machine.]
- Гайворонський Василь. Заячий пастух. - Донецьк: Еколого-культурний центр «Бахмат», Товариство ім. Олекси Тихого, Союз українок, 2010. – 156 с.
- Гайдарівський Василь // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1993. — Т. 1. — С. 338.
- Гайдарівський Василь // Романенчук Б. Азбуковник: Енциклопедія української літератури. — Філадельфія, 1973. — Т. 2. — С. 316–317.
- Кухар Р. Чому Донбас національно відстає // Визвольний шлях. — 1991. — Кн. 8. — С. 1014–1017.
- Нитченко Д. Василь Гайдарівський // Нитченко Д. Листи письменників. — Мельборн, 1992. — С. 52-53.
- Овечко І. «А світ такий гарний…» // Вибрані поезії, нариси, оповідання, статті, рецензії. — Лос-Анджелес: Батурин, 1970. — С. 152–153.
- Просалова В. Василь Гайворонський: життєві і творчі перипетії // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. — Черкаси, 2008. — Вип. 138. — С. 54-60.
- Пустова Ф. Естетична функція міфологічних образів у творі «Мерехтливі зорі» В. Гайворонського // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шеченка. — Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім, 2008. — Т. 23. — С. 38-44.
- Ром Б. Василь Гайдарівський // Київ. — Філадельфія, 1964. — № 2. — С. 69.
- Сварог В. Творчі шукання Василя Гайдарівського (Письменник, його час, люди і теми) // Нові дні. — 1967. — січень. — С. 6-11.
- Скворцова Т. Невтомний шукач гарного світу (Про В. Гайворонського) // Бахмутський шлях. — 1998. — № 5. — С.19-24.
- Тарнавська М. Гайдарівський Василь // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 143.
- Чапленко В. Привітаймо письменника: Про книжку В. Гайдарівського «А світ такий гарний…» // Нові дні. — 1963. — № 100. — С. 14-17.
- Юриняк А. Шляхом власного стилю (про В. Гайдарівського) // Критичним пером. — Лос Анджелес, 1974. — С. 57-61.
- Жила В. І тривоги, і радощі…: До 90-річчя життя і літ. діяльності Григорія Костюка // Визвольний шлях. — 1998. — № 4. — С. 491–496.
- Жулинський М. Зустрічі без прощань на українському просторі XX століття // Зустрічі і прощання: Спогади. — К.: Смолоскип, 2008. — Кн. 1. — С. 5-20.
- Кошелівець І. Ентузіаст відродження // Дзвін. — 1991. — № 12. Нитченко Д. Григорієві Костюкові сімдесят років // Нові дні. — 1993. — № 3. — С. 14-15.
- Нитченко Д. «Григорій Костюк» // Новий обрій. Альманах. — Мельборн, 1999. — Ч. 11. — С. 276–278.
- Пригорницький Ю. Григорій Костюк: «І впадуть Єрихонські стіни» / / Літ. Україна. — 1991. — 30 травня.
- Ротач П. Мемуарна епопея // Слово і час. — 1991. — № 7. Світайло Л. Р. Костюк Григорій Олександрович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 22.
- Творча спадщина Григорія Костюка в контексті сучасної наукової думки/ матеріали Всеукраїнської наукової конференції. — К. — Хмельницький, 2002. — 154 с.
- Романько В. І. Повернення на батьківщину Василя Гайворонського // Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2006 рік. — Донецьк, 2005. — С. 81-84.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Примітки ред.
- Гайворонський Василь. Заячий пастух. www.twirpx.com (рос.). Процитовано 28 серпня 2017.
Посилання ред.
- Гайворонський Василь Андрійович. Біографія [ 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |