Газі I (араб. غازي; 21 березня 1912 — 4 квітня 1939) — іракський державний, політичний і військовий діяч, другий король країни з династії Хашимітів. Фельдмаршал іракської армії, адмірал флоту й маршал військово-повітряних сил. Загинув в автомобільній катастрофі.
Газі I араб. غازي | ||
[[Файл:|90px|]] | ||
| ||
---|---|---|
8 вересня 1933 — 4 квітня 1939 року | ||
Попередник: | Фейсал I | |
Спадкоємець: | Фейсал II | |
Народження: | 21 березня 1912 Мекка | |
Смерть: | 4 квітня 1939 (27 років) Багдад | |
Причина смерті: | травма головиd і дорожньо-транспортна пригода | |
Поховання: | Королівський мавзолей | |
Країна: | Османська імперія і Королівство Ірак | |
Релігія: | Іслам | |
Освіта: | Школа Герроу | |
Рід: | Хашиміти | |
Батько: | Фейсал I | |
Мати: | Хазіма бінт Насер | |
Шлюб: | Aliya bint Alid | |
Діти: | Фейсал II | |
Автограф: | ||
Нагороди: | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Був сином і спадкоємцем короля Фейсала I. Жив та виховувався у свого діда, Хусейном ібн Алі, поки його батько від'їжджав чи бився з турками. Через те виріс сором'язливим і недосвідченим юнаком. 1924 року залишив Хіджаз і переїхав до Багдада, де його проголосили спадковим принцом.
Після смерті батька був коронований новим монархом на іракському престолі. Газі, на відміну від свого батька, не був маріонеткою англійців, а намагався провадити самостійну політику. За часів його правління країною почали ширитись опозиційний і націоналістичний рухи. У жовтні 1936 року генерал Бакр Сідкі за підтримки лідера націоналістичної організації «Аль-Ахані» Хікмета Сулеймана здійснив у країні військовий переворот. Під час тих подій був убитий прем'єр-міністр Джафар аль-Аскарі.
Військові частини, що брали участь у заколоті ввійшли в Багдад і блокували королівський палац. Газі був змушений призначити Хікмета Сулеймана головою уряду. Втім, через гострі внутрішні суперечності, жодних реформ новий уряд здійснити не зміг і в серпні 1937 року пішов у відставку.
4 квітня 1939 року король загинув в автокатастрофі. Трагедія сталась після того, як він закликав до вторгнення до Кувейту з метою підкорення тієї країни Іраку. Іракці поставились до того заклику як до прояву панарабізму — прагнення об'єднати арабські країни. Загадкові обставини, за яких його авто врізалось у стовп ліхтаря, були сприйняті як свідчення того, що він став жертвою британської змови, в якій брав участь прем'єр-міністр Нурі аль-Саїд.
Примітки ред.
Джерела ред.
- . Time Magazine. 17 квітня 1939. Архів оригіналу за 22 грудня 2011. Процитовано 18 грудня 2017.
- . Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 18 грудня 2017.