Нідерла́ндська Револю́ція (нід. Tachtigjarige Oorlog; ісп. Guerra de los Ochenta Años — Вісімдесятирічна війна, в радянській історіографії — Нідерландська буржуазна революція) — повстання сімнадцяти провінцій у боротьбі за незалежність від Іспанської імперії. У результаті повстання була визнана незалежність Семи Об'єднаних провінцій. Області, відомі нині як Бельгія та Люксембург (ті з сімнадцяти провінцій, які залишилися під правлінням Габсбургів), отримали назву Південних Нідерландів. Першим лідером революції був Вільгельм Оранський. Нідерландська революція стала одним з перших успішних розколів у Європі та призвела до появи перших європейських республік сучасного часу.
| Нідерландська революція | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
Зняття облоги з Лейдена | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Республіка Об'єднаних провінцій | Іспанська імперія |
Спочатку Іспанії вдавалося стримувати сили ополчення. Однак у 1572 р. повстанці (гези) захопили Брілле, і спалахнуло повстання. Північні провінції здобули незалежність спочатку de facto — фактично, а у 1648 р. de juré — юридично. Під час революції Нідерландська республіка швидко зростала, стаючи світовою силою завдяки торговим суднам, економіці та науці, які швидко розвивалися, а також культурному розвитку.
Південні Нідерланди (сучасна територія Бельгії, Люксембургу та північної Франції) певний час залишалися під владою Іспанії. Однак, тривалий гніт Іспанії на півдні став причиною втечі фінансової, інтелектуальної та культурної еліти на північ, що сприяло успіху голландської республіки. До кінця війни у 1648 р. велика частина території Південних Нідерландів була програна Франції, яка під проводом кардинала Рішельє та Людовика XIII самостійно возз'єдналася з голландською республікою у боротьбі проти Іспанії у 1630-х роках.
Перший етап конфлікту полягав у боротьбі Нідерландів за незалежність. Однак у центрі вже наступного етапу було офіційне оголошення De facto незалежних Об'єднаних провінцій. Цей етап збігся з підйомом голландської республіки, як потужної сили, і становленням Нідерландської колоніальної імперії.
Передісторія Редагувати
Карл V отримав Нідерланди у спадок від свого батька Філіпа I Вродливого, а від матері — Іспанію. Сам Карл V народився на території тодішніх Нідерландів, у місті Гент. У 1555 р. він зрікається Нідерландів на користь свого сина Філіпа II, а у 1556 р. і від іспанської корони. Неврожай 1566, підвищення податків, нетерпимість до протестантизму, який набирає обороти, породили реакцію у вигляді іконоборницького повстання, яке було спровоковано протестантськими агітаторами. У той момент штатгальтером Нідерландів була Маргарита Пармська. Однак у 1567 р. іспанський король посилає до Нідерландів із широкими повноваженнями герцога Альбу, чиї «антикризові» заходи буквально підривають країну.
Оподаткування Редагувати
Фландрія була багатим регіоном, який тривалий час знаходився під владою французьких королів. Інші регіони Нідерландів в рамках імперії також перетворилися на багаті регіони з розвинутим підприємництвом. Імперія Карла V стала світовою, з великими американськими та європейськими територіями. Останнє, однак, була поширено в Європі повсюдно. Контроль та захист територій ускладнювався їх відмінністю і величезною довжиною кордонів імперії. Ця велика держава майже безперервно перебувала у стані війни зі своїми сусідами у Європі, у першу чергу з Францією в італійських війнах і з турками у Середземному морі. Також велися війни проти протестантських князів у Німеччині. Нідерланди виплачували високі податки для фінансування цих воєн, але вони сприймалися як непотрібні, а іноді й просто шкідливі, оскільки вони були спрямовані проти їх найважливіших торговельних партнерів.
Протестантизм Редагувати
У ході XVI століття, протестантизм швидко розповсюджувався в північній частині Європи. Нідерландські протестанти, після початкових репресій, були прийняті владою і до них почали ставитися толерантно. До 1560-х років, протестантська громада здобула значний вплив в Нідерландах, хоча в той час була меншістю. У суспільстві, яке залежало від торгівлі, свобода та терпимість були основними питаннями. Тим не менше, Карл V, а потім Філіп II, вважали своїм обов'язком боротися з протестантизмом, який був єрессю з точки зору католицької церкви. Суворі заходи призвели до збільшення скарг у Нідерландах, де органи місцевого самоврядування приступили до реалізації курсу на мирне співіснування. У другій половині століття ситуація загострюється. Філіп направив війська для придушення повстання та перетворення Нідерландів знову в католицький регіон. Голландські протестанти з їх скромним способом життя виглядали краще порівняно з розкішними, на загальну думку, звичками церковного дворянства.
Централізація Редагувати
Зміщення балансу сил у епоху пізнього середньовіччя означало, що багато хто із нідерландських адміністраторів були вже не традиційними аристократами, а вихідцями із незнатних родин (т. зв. буржуазія), які досягли свого статусу протягом останніх століть. У цій колекції розсіяних аристократичних князівств у союзі під проводом бургундських герцогів, виділилося більше, ніж коли-небудь, вище дворянство та їх правителі. У XV столітті Брюссель, таким чином, став де-факто столицею сімнадцяти провінцій.
Ще у Середньовіччя райони Нідерландів, представлені дворянством і торговцями, користувалися значною автономією при призначенні адміністраторів. Карл V і Філіп II вдосконалювали управління імперією шляхом підвищення авторитету центральної влади у питаннях права і податків, що викликало підозри серед дворянства і купецтва. Одним з прикладів цього є захоплення влади у місті Утрехт у 1528 р., коли Карл V витіснив Раду Гільдії майстрів, яка керувала містом, власним намісником, котрий узяв владу у всій провінції Утрехт. Карл наказав побудувати великий укріплений замок Вреденбург для захисту від князівства Гельдерн та контролю за громадянами Утрехту. За правління Марії Австрійської (1531—1555 рр.) традиційна влада здебільшого пішла від намісників і вищої знаті, які були замінені професійними юристами у Державній раді.
Причини й передумови революції Редагувати
- Національне гноблення з боку іспанської влади;
- Усунення нідерландської знаті від керування державою;
- Жорстоке переслідування кальвіністів;
- Невідповідність Іспанської політики економічним інтересам Нідерландів.
Основні вимоги Редагувати
- Припинення переслідування кальвіністів;
- Відновлення «бургундських вольностей» — особливих прав, що надавалися Нідерландам за часів правління герцогів Бургундських;
- Виведення іспанських військ з Нідерландів;
- Зменшення податків.
Початковий етап (1555—1572) Редагувати
Прелюдія до повстання (1555—1568) Редагувати
У 1556 Карл передав трон своєму сину Філіпу II. Карла, незважаючи на суворі методи, розглядали як правителя, який потрібен Нідерландам. Філіп виріс в Іспанії та не володів ні нідерландською, ні французькою мовами. Під час царювання Філіпа становище у Нідерландах загострилося через вище оподаткування, придушення протестантизму і централізацію влади. Зростаючий конфлікт досяг точки кипіння і, у кінцевому підсумку, привів до війни за незалежність.
Відновлення (1572–1585) Редагувати
Арраська та Утрехтська унії Редагувати
У відповідь на унію в Аррасі Вільгельм І Оранський об'єднав північні провінції Голландії, Зеландії, Утрехта, Гельдера та Гронінген в Утрехтську унію 23 січня 1579. Південні міста, такі як Брюгге, Гент, Брюссель та Антверпен, також увійшли до Утрехтської унії. Таким чином, 17 провінцій були розділені на: південне угрупування лояльних іспанському королю провінцій, та угрупування бунтівних північних провінцій Нідерландів.
- 1572, 1 квітня — гези (граф де ла Марк) захопили Бріл. З території Франції та Німеччини вдерлися протестантські армії Людовика і Вільгельма, однак їхній натиск був відбитий герцогом Альбою.
- 1573, липень — іспанці після 7-місячної облоги захопили Гарлем. Герцог Альба залишає Фландрію.
- 1574, 4 жовтня — гези зняли облогу Лейдена.
- 1576 — антиіспанське повстання оранжистів у Брюсселі: арешт проіспанської Державної Ради. Скликання фламандської дворянської асамблеї Генеральних штатів у Генті (листопад).
- 1577: Генеральні штати укладають «Вічний едикт» з новим іспанським намісником Фландрії Хуаном Австрійським. У результаті заколоту католиків новим центром іспанського панування стає Намур. Генеральні штати призначають ерцгерцога Матвія генерал-губернатором 12 вересня. Прибуття Вільгельма Оранського до Брюсселя.
- 1578, 31 січня — Битва при Жамблу.
- 1578, лютий — капітуляція Амстердама — останнього іспанського оплоту у Фландрії.
- 1579, Араська унія і 23 січня — Утрехтська унія. На чолі звільнених фламандських провінцій стає Еркюль Франсуа де Валуа.
- 1584 — убивство Вільгельма Оранського і початок іспанського контрнаступу: падіння Брюгге (22 травня) і Гента (17 вересня).
- 1585 — для захисту Амстердама збудовано панцирний корабель «Finis Bellis».
- 1585 — іспанська армія відвойовує Брюссель і Антверпен (17 серпня).
Фактична незалежність півночі Нідерландів (1585–1609) Редагувати
Об'єднані Провінції прагнули отримати допомогу від Франції та Англії, і з лютого по травень 1585 р. навіть пропонували кожному монарху суверенітет над Нідерландами.
У той час, як неофіційно Англія підтримувала Нідерланди протягом багатьох років, Єлизавета І не підтримувала повсталих офіційно, позаяк боялася конфлікту з Іспанією. За рік до цього католики Франції підписали договір з Іспанією з метою знищити французьких протестантів. Боячись, що Франція підпаде під контроль Габсбургів, Єлизавета вирішила діяти. У 1585 р., відповідно до Договору, Єлизавета послала графу Лестеру, як Лорду-регенту, від 5000 до 6000 військовослужбовців, у тому числі 1000 кавалеристів. Граф Лестер виявився поганим командиром, а також не розумів чутливих торгових угод між нідерландським регентом та іспанцями. Крім того, Лестер прийняв сторону радикальних кальвіністів, викликавши недовіру католиків та поміркованих. Лестер також зіткнувся з великою кількістю нідерландських патриціїв, коли намагався зміцнити свою владу за рахунок провінцій. Через рік після приїзду він позбувся підтримки народу. Лестер повернувся lo Англії, після чого Генеральні штати, бувши не в змозі знайти підхожого регента, у 1587 р. призначили 20-річного Моріца Оранського на посаду командувача нідерландської армії. 7 вересня 1589 р. Філіп II наказав перемістити усі наявні сили на південь, щоб перешкодити Генріху Наварському стати королем Франції. Для Іспанії Нідерланди стали однією зі сторін французьких релігійних воєн.
Сучасні кордони Нідерландів в основному сформувалися у результаті кампаній Моріца Оранського. Нідерландські успіхи визначалися не тільки тактичною майстерністю, але й фінансовим тягарем Іспанії, який виник в результаті заміни кораблів, втрачених в катастрофічній кампанії Іспанської Армади в 1588 році, а також необхідності переоснащення військово-морських сил для відновлення контролю над морем після наступної англійської контратаки. Однією з найбільш примітних особливостей цієї війни було число заколотів військовослужбовців в іспанській армії через заборгованість по оплаті праці. Сталося щонайменше 40 заколотів в період з 1570 по 1607 рік. У 1595 році, коли король Франції Генріх IV оголосив війну Іспанії, іспанський уряд оголосив про банкрутство. Однак, відновивши контроль над морем, Іспанії вдалося значно збільшити постачання золота та срібла з Америки, що дозволило їй збільшити військовий тиск на Англію та Францію.
В рамках фінансового та військового тиску, в 1598 році, Філіп поступився Нідерландами улюбленій дочці Ізабелли і її чоловікові племіннику Філіпа Альбрехту VII Австрійському (вони виявилися досить компетентними правителями) після укладення договору з Францією. На цей час Моріц займався завоюванням важливих міст в Нідерландах. Починаючи з важливого укріплення Берген-оп-Зом (1588), Моріц завоював Бреду (1590), Зютфен, Девентер, Делфзейле і Неймеген (1591), Стеенвік, Коворден (1592), Гертруденберг (1593), Гронінген (1594), Грунло, Енсхеде, Оотмарсум, Олдензал (1597) і Граве (1602). Ця кампанія проводилася в прикордонних районах сучасних Нідерландів, в серці Нідерландів зберігався мир, який згодом перейшов у нідерландську Золоту добу.
Іспанська влада в Південних Нідерландах була сильною. Тим не менш, контроль над Зеландією призвів до того, що Північні Нідерланди могли контролювати і закрити гирло Шельди, яка пов'язувала з морем важливий порт Антверпен. У порту Амстердама здобули настільки великий зиск з блокади порту Антверпена, що торговці Півночі почали сумніватися в доцільності завоювання Півдня. Кампанія за контроль над південними провінціями почалася в 1600 році за пропозицією Моріца. Попри те, що як причина подавалося звільнення Південних Нідерландів, ця кампанія була спрямована головним чином на усунення загрози для нідерландської торгівлі, що виникла в зв'язку з підтримкою іспанцями торговців Дюнкерка. Іспанці зміцнили свої позиції вздовж узбережжя, що призвело до бою при Ньюпорту.
Армія Генеральних штатів завоювала визнання для себе і свого командира, завдавши поразки іспанській армії у відкритому бою. Моріц зупинив марш на Дюнкерк і повернувся в північні провінції. Поділ Нідерландів на окремі держави стало практично неминучим. При неспроможності усунути загрозу Дюнкерка для торгівлі, держави вирішили створити свої військово-морські сили для захисту морської торгівлі, яка значно зросла за рахунок створення нідерландської Ост-Індійської компанії в 1602 році. Зміцнення нідерландського флоту стало стримуючим фактором для військово-морських амбіцій Іспанії.
Дванадцятирічне перемир'я (1609–1621) Редагувати
У 1609 р. оголошено припинення вогню, після чого між Іспанською імперією, контрольованими іспанцями південними штатами та Об'єднаними провінціями за посередництва Франції та Англії було укладен Дванадцятирічне перемир'я. Під час перемир'я у нідерландському таборі виникли дві фракції, різноспрямовані політично і релігійно. На одному боці були армінійці, до чиїх видатних прихильників належали Ян ван Олденбарневелт (Барневелт) і Гуго Гроцій. Армінійці були, як правило, заможними торгівцями, які прийняли суворіше тлумачення Біблії, ніж класичні кальвіністи. Вони опонували радикальнішим гомарістам, які відкрито проголосили свою вірність принцу Моріцу у 1610 р. У 1617 відбулася ескалація конфлікту, коли республіканці провели «Резолюцію», що дозволяла містам вжити заходів у відношенні гомарістів. Принц Моріц звинуватив Яна ван Олденбарневелта (Барневелта) у державній зраді, він був заарештований, а у 1619 р. страчений. Гуго Гроцій покинув країну після втечі з ув'язнення у замку Левенстейн.
Завершальний етап (1621–1648) Редагувати
Відновлення війни Редагувати
Переговорам про мир заважало два невирішених питання. По-перше, іспанській вимозі релігійної свободи для католиків в північних Нідерландах протиставлялася нідерландська вимога свободи для протестантів на півдні Нідерландів. По-друге, існувала незгода щодо торгових шляхів у різних колоніях (на Далекому Сході, в Північній та Південній Америках), які не могли бути вирішені. Іспанці зробили одне останнє зусилля для завоювання Півночі, а голландці використовували свої військово-морські сили, щоб збільшити свої колоніальні торгові маршрути на шкоду Іспанії. Війна була ще раз, зливаючись з більш тотальною Тридцятирічною війною.
Мир Редагувати
30 січня 1648 року війна закінчилася підписанням Мюнстерського договору між Іспанією та Нідерландами. У Мюнстері 15 травня 1648 року сторони обмінялися ратифікованими копіями договору. Цей договір був частиною європейського Вестфальського миру, який завершував Тридцятирічну війну. У договорі баланс сил у Західній Європі був скоректований за фактичною геополітичною реальністю. Це означає, що де-юре республіка Об'єднаних провінцій була визнана як незалежна держава і зберегла контроль над територіями, завойованими на пізніх етапах війни. Мир не був довговічним, виникли нові світові держави. Нідерланди та Англійська республіка почали свою першу війну в 1652 році лише чотири роки після підписання мирного договору.
Результати й наслідки революції Редагувати
- Це була перша успішна буржуазна революція;
- Унаслідок революції Нідерланди поділені на дві держави — Голландію (Сполучені провінції Нідерландів) та Бельгію (Південні Нідерланди, що визнали владу Іспанії);
- У результаті поділу країни сформувалося два народи — голландці-кальвіністи та фламандці-католики;
- У Голландії встановлено республіканську форму правління, до влади прийшли переважно підприємці-купці, буржуазія, нові дворяни;
- У Голландії розпочинається бурхливий економічний розвиток:
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (листопад 2012) |
| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (листопад 2012) |