Вільге́льм Франц Кана́ріс (нім. Wilhelm Franz Canaris) (1 січня 1887 — 9 квітня 1945) — німецький військовий та державний діяч, адмірал (1940), начальник Абверу (орган воєнної розвідки Третього Рейху) (1935—1944). Спочатку Канаріс підтримував Адольфа Гітлера і нацистський режим. Проте після німецького вторгнення в Польщу він обернувся проти Гітлера і здійснював як активний, так і пасивний опір впродовж війни.
| Вільгельм Франц Канаріс | |
|---|---|
| нім. Wilhelm Franz Canaris | |
| | |
| Народження | 1 січня 1887 Aplerbeckd |
| Смерть | 9 квітня 1945 (58 років) Флоссенбюрґ, Німеччина повішення |
| Поховання | Баварія |
| Країна | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх |
| Рід військ | Крігсмаріне |
| Освіта | Q1499438? і Військово-морська академія Мюрвікаd |
| Роки служби | 1905–1944 |
| Звання | Адмірал |
| Командування | Абвер, SMS Schlesien (1906), SM U-34d, Свіноуйсьце і SM UB-128d |
| Війни / битви | Перша світова війна Друга Світова війна |
| Нагороди | |
| Вільгельм Канаріс у Вікісховищі |
Бувши керівником воєнної розвідки Третього Рейху, він обіймав ключову посаду для участі в опорі. Коли війна обернулася проти Німеччини, Канаріс та інші військові офіцери розширили підпільний опір керівництву нацистської Німеччини. До 1945 року його акти опору та диверсії проти нацистського режиму розкрилися, і Канаріс був повішений у концтаборі Флоссенбюрг за державну зраду; в той час війська союзників просувалися Південною Німеччиною.
Біографія Редагувати
Передвоєнний час Редагувати
Народився в місті Аплербек. Батько Вільгельма був плавником та керівником одного з рурських чавуноливарних заводів. З часом сім'я Канаріса переїхала в Дуйсбург. 1904 року помер батько Канаріса. До того часу Вільгельм визначився з вибором професії — вирішив стати офіцером військово-морського флоту.
1905 року 18-річний випускник гімназії легко вступив до кадетської школи імперського флоту. Пізніше однокласник Віллі згадав, що в спілкуванні він завжди був холодний як лід. А ще — дуже потайний, але при цьому вмів розговорити співрозмовника.
1907 року гардемарин отримав призначення на крейсер «Бремен», що діяв у берегів Південної Америки. Через рік його справили в офіцери та призначили ад'ютантом командира. В цей час молодий офіцер був удостоєний болівійського ордену.
1911-го Канаріса перевели на крейсер «Дрезден», котрий зрейдував біля Балкан, де в той час спалахнула війна між сербами, турками та греками. В тих водах Вільгельма справили в обер-лейтенанти, а незабаром його крейсер знову відплив до берегів Південної Америки.
З початку Першої світової війни крейсер «Дрезден» повернувся до берегів Німеччині. Та в складі ескадри адмірала Шпеє узяв участь в битві при Коронелі, де німці втопили англійську ескадру.
| Цей розділ потребує доповнення. |
Друга світова війна Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. |
Нагороди Редагувати
- Орден Визволителя 5-го класу (Венесуела) (13 травня 1909)
- Орден Корони 4-го класу (Пруссія)
Перша світова війна Редагувати
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
- Військова медаль (Османська імперія)
- Нагрудний знак підводника (1918)
Міжвоєнний період Редагувати
- Хрест Левенфельда
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
- Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
- Орден Білої троянди (Фінляндія), командорський хрест 1-го класу (1936)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно.
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Іспанський хрест в золоті з мечами (6 червня 1939)
Друга світова війна Редагувати
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Орден Хреста Свободи (Фінляндія)
- 1-го класу з зіркою і мечами (16 вересня 1941)
- 1-го класу з зіркою, дубовим листям і мечами (19 вересня 1941)
- Німецький хрест в сріблі (11 листопада 1943)
Див. також Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм Канаріс |
Джерела та література Редагувати
- Вильфред фон Офен. Вильгельм Канарис. Адмирал и его доля ответственности за ход войны. — Изд. «Дойче Ферлагсгезельшафт», 2002.
- И. Колвин. Двойная игра // Секретные миссии: сборник / ред. Соминский Е. М.. — М.: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1964. — С. 9—210. — 680 с. — 100 000 экз.
Посилання Редагувати
- Канаріс Вільгельм [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 588-589. — 1000 екз.
- (англ.)
- Канарис на IMDB [ 26 березня 2007 у Wayback Machine.]
- — фотохронология (англ.)
- Canaris.dk [ 25 січня 2021 у Wayback Machine.] — сайт, посвященный Канарису. (англ.)
- Admiral Wilhelm Canaris [ 23 січня 2017 у Wayback Machine.] на jewishvirtuallibrary.org
- Canaris, Wilhelm — нагороди адмірала Канаріса (англ.)