Координати: 40°48′26″ пн. ш. 14°20′40″ сх. д. / 40.807444° пн. ш. 14.344694° сх. д.
Вілла Папірусів(італ. Villa dei Papiri (Herculaneum)) — заміська давньоримська вілла на околиці міста Геркуланум.
Знахідка Редагувати
Віллу Папірусів відносять до найбільших, знайдених в районі, що постраждав від виверження вулкана Везувій, серед яких також -
- Вілла Сан Марко
- Вілла Аріадни
- Вілла Містерій
- Вілла Пастуха.
Вілла Папірусів була знайдена наприкінці 1740-х років на околиці міста Геркуланум. Шар попелу і пірокластичних наносів над віллою досягав 25 — 30 метрів . Дослідження знайденого об'єкту проводив швейцарець Карл Якоб Вебер (1712–1764) протягом шести років. Аби дістатися вілли і її скарбів, використали метод коридорів, як у шахтах. В 1765 році в перешкоді стали виходи отруйного газу і хижацькі розкопки припинили. На новому етапі розкопки відновили в 20 столітті (в 1930-ті і в 1990-ті роки.) Знахідки значної кількості папірусів обумовили її сучасну назву. Якщо її володарем вважати Луція Кальпурніуса Пізо, то варто називати споруду — вілла Пізоса, як її і називають іноді в літературі. Окрім папірусів, знайдена також значна кількість скульптур з мармуру і бронзи, а також погруддя — портрети, які вважають портретами володарів розкішної вілли.
Питання про володарів Редагувати
Вілла значних розмірів і з такою кількістю творів мистецтва значної художньої вартості могла належати лише впливовій і надто багатій особі. Серед перших кандидатів на володіння називали Цезоніо Луція Кальпурніуса Пізо, родича римського імператора. Ретельне вивчення написів на віллі дало ще одне ім'я — Аппій Клавдій Пулькер, що був братом Лукулла і консулом в 38 році до н. е.
Опис споруди Редагувати
Написи і допомогли датувати побудову вілли 1 століттям до н. е. На початок 21 століття вілла Папірусів розкопана частково. 1998 року через фінансові негаразди розкопки вілли припинили. Її поземний план створено з долею здогадок і вірогідності, але головні частини споруди відомі.
Вілла мала видовжений план довжиною понад 250 метрів паралельно берегу Неаполітанської затоки. Припускають, що сади і споруди вілли розпланували на чотирьох терасах, де були також виноградники, городи і власна гавань. Неподалік вілли був ліс. Атріум вілли слугував вестибюлем, через який можна було потрапити в різні її частини. Особливо розкішним був перістиль з басейном, обабіч якого створили портики на десять колон. Вілла мала значну колекцію скульптур, кількість яких досягала вісімдесяти. Серед них:
- Відпочиваючий Гермес
- Сатири з горщиками
- Герма Доріфора
- Герма амазонки
- Афіна Промахос архаїчної доби
- декілька погрудь з бронзи, серед яких і Сципіон Африканський.
Скульптуру «Відпочиваючий Гермес» витягли з розкопаної вілли ще 1758 року. Вона справила значне враження на прихильників давньоримського мистецтва в 18 столітті. Згодом її гальванопластичні копії розійшлися світом. Одна з копій скульптури «Відпочиваючий Гермес» прикрасила фонтан в дворику Ужгородського замку, Україна.
Унікальна антична бібліотека вілли Папірусів Редагувати
Наукову сенсацію обумовила унікальна антична бібліотека вілли Папірусів, що стала найдавнішою на теренах Італії і Європи. Володар вілли був освіченою особою і цікавився як філософією, так і античною літературою. Матеріальні статки і дозвілля сприяли вивозу на віллу і накопиченню сувоїв і папірусів, кількість яких досягла 1785 зразків. Вважають, що частка рукописів вивезена з Греції і що володар готував власну бібліотеку до евакуації. Але віллу накрили пірокластичні наноси. Сувої і папіруси були пошкоджені високими температурами (300–320 градусів за Цельсієм), частково погоріли і зліпилися. Пройшли процеси карбонізації, як в деревині. Але поховання під шаром наносів в 25-30 метрів уберегло їх від контактів з повітрям і вологою. Знайдені сувої і папіруси винесли ще в середині 18 століття. Частка папірусів згоріла, частка пошкоджена працівниками ще в 18 столітті. Загальну кількість рукописів на віллі вказують гіпотетично. Залишки папірусів передані в Національну бібліотеку в місті Неаполь.
Вже в 18 столітті відбулися перші спроби розгорнути сувої і дослідити тексти. Але це сприяло знищенню ще декількох зразків. Завдання виявилося надто складним через відсутність технологій фіксації пошкоджених носіїв. Примітивну технологію розгортання папірусів і сувоїв запропонував священик Антоніо П'яджо, що робив це за допомогою особливого механізму в бібліотеці Ватикана.
- 1793 року відбулося перше оприлюднення розтлумачених текстів (вийшло з друку видання з текстами, гравюрами і факсиміле рукописів).
- В період 1802–1806 священик Джон Хейтер розгорнув і частково розтлумачив близько двохсот (200) папірусів.
- Шість папірусів 1806 року були вимушені передати диктатору Наполеону Бонапарту.
- 1810 року вісімнадцять (18) рукописів передали англійському королю Георгу IV, чотири розгорнуті — король передав в Бодлеанську бібліотеку, 14 — перейшли до збірок Британського музею.
- 1818 року нові спроби розгорнути папіруси зробив H. Деви.
- Розкопки 1855 року збагатили знахідки новою кількістю папірусів та їх фрагментів.
- 1969 року з ініціативи Марчелло Джиганте(Gigante) створено Міжнародний центр вивчення Геркуланумських папірусів. Це сприяло вивченню пошкоджених папірусів неруйнівними методами. Були відновлені спроби розкопок вілли Папірусів. 4 липня 2011 року прийшла звістка про оцифровку 1600 папірусів з Геркуланума.
Центр Гетті Редагувати
Вілла Папірусів справила враження на мільярдера Гетті, що створив сучасну реконструкцію Вілли Папірусів в Каліфорнії, незважаючи на неповне розкриття оригінала в Геркуланумі і недостатнє її дослідження. Вілла Гетті стала значним художнім музеєм античного і західноєвропейського мистецтва в Сполучених Штатах, закупівельні можливості якого перевищують можливості інших великих музеїв світу.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Horst Blanck: Das Buch in der Antike. Beck, München 1992. ISBN 3-406-36686-4
- Tiziano Dorandi: La «Villa dei Papiri» a Ercolano e la sua biblioteca. In: Classical Philology. Chicago 90.1995, S.168-182. ISSN 0009-837x
- Marcello Gigante: Philodemus in Italy. The books from Herculaneum. Univ. of Michigan Press, Ann Arbor 1995, 2002. ISBN 0-472-10569-8
- Johann Joachim Winckelmann: Sendschreiben von den herculanischen Entdeckungen. Dresden 1762. Hrsg. von Stephanie-Gerrit Bruer und Max Kunze. Zabern, Mainz 1997. ISBN 3-8053-2022-1
Посилання Редагувати
- Вілла Папірусів // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 96. — ISBN 978-966-439-921-7.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вілла Папірусів |