А́рмія Респу́бліки Се́рбської або Ві́йсько Респу́бліки Се́рбської, ВРС (серб. Војска Републике Српске, босн. і хорв. Vojska Republike Srpske), іноді ще Армія боснійських сербів — колишні збройні сили самопроголошеної Республіки Сербської, яка спочатку називалася «Сербська Республіка Боснії і Герцеговини» та існувала у межах міжнародно визнаної території суверенної Республіки Боснії і Герцеговини. Засновані 1992 року, реорганізовані — 2001.
Армія Республіки Сербської | |
---|---|
серб. Војска Републике Српске (ВРС) босн. Vojska Republike Srpske (VRS) | |
Емблема Армії Республіки Сербської | |
Засновані | 8 квітня 1992 |
Розпущені | 1 грудня 2005 |
Види збройних сил | |
Сухопутні війська Повітряні сили | |
Штаб | Баня-Лука |
Командування | |
Президент Республіки Сербської | Радован Караджич (1992–1996) |
Головнокомандувач | Ратко Младич (1992–1996) |
Начальник Генерального штабу | Ратко Младич |
Людські ресурси | |
Активні службовці | 80 000 військовослужбовців (протягом Боснійської війни) |
Службовці за кордоном | Ірак (2005) |
Історія | |
Операція «Коридор 92» Армія Республіки Боснії і Герцеговини Боснійська війна Хорватська рада оборони Війна Хорватії за незалежність Патріотична ліга Територіальна оборона Боснії і Герцеговини | |
| |
Армія Республіки Сербської у Вікісховищі |
2003 року армія почала інтегруватися у Збройні сили Боснії і Герцеговини. У 2005 році один повністю інтегрований підрозділ сербів, боснійців і хорватів було розгорнуто в Іраку для посилення очолюваної Сполученими Штатами коаліції військ. 6 червня 2006 року армія завершила входження у Збройні сили Боснії і Герцеговини, які перебувають у віданні Міністерства оборони Боснії і Герцеговини.
Історія Редагувати
Армію Республіки Сербської створено 12 травня 1992 року із залишків Югославської Народної Армії колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, від якої в тому самому році відокремилася Соціалістична Республіка Боснія і Герцеговина. Коли спалахнула Боснійська війна, то ЮНА офіційно розпустила 80 000 військовослужбовців, які були за етнічною належністю боснійськими сербами. Ці війська, яким було дозволено зберегти своє важке озброєння, лягли в основу новоствореної армії Республіки Сербської. Приміром, Перший корпус Країни Збройних Сил Республіки Сербської успадкував інфраструктуру і бойові засоби П'ятого корпусу Югославської Народної Армії. Для участі у бойових діях під час Боснійської війни за умов майже повної комплектації православними військовослужбовцями-сербами та призовниками з Боснії і Герцеговини ВРС також вдавалося до послуг близько 4000 іноземних православних добровольців. Із них 1000—1500 прибули з Росії та Болгарії, а 700 добровольців походили конкретно з Росії. На боці Республіки Сербської також добровільно воювали 100 греків, утворивши Грецьку добровольчу гвардію, яка нібито причетна до Сребреницької різанини.
Військове керівництво ВРС під час війни очолював генерал Ратко Младич, над яким відбувся суд у МТКЮ за звинуваченням у геноциді боснійських мусульман, у чому звинувачуються і інші воєначальники боснійських сербів. Младича було заарештовано в Сербії 26 травня 2011, а 8 червня 2021 остаточно засуджено на довічне ув'язнення.
Спеціальні підрозділи Редагувати
- Спеціальна бригада Гвардія «Пантери» (серб. Специјална бригада Гарда Пантери), Східнобоснійський корпус
- «Вовки з Дріни» (серб. Вукови са Дрине), Дрінський корпус
- Спецпідрозділ «МАНДО» (серб. Специјална Јединица "МАНДО"), Східнобоснійський корпус
- Спецпідрозділ «ОСМАЦІ» (серб. Специјална Јединица "ОСМАЦИ"), Дрінський корпус
- Сербська гвардія «Іліджа» (серб. Српска Гарда Илиџа), Сараєвсько-Романійський корпус
- «Білі вовки» (серб. Бели Вукови)
Устрій Редагувати
1993 Редагувати
- 1-й Країнський корпус – Баня-Лука
- 2-й Країнський корпус (Дрвар)
- 3-й корпус (Бієліна)
- Східнобоснійський корпус (Хан-Песак)
- Герцеговинський корпус (Білеча)
1995 Редагувати
- 1-й Країнський корпус (Баня-Лука)
- 2-й Країнський корпус (Дрвар)
- Східнобоснійський корпус (Бієліна)
- Сараєвсько-Романійський корпус (Пале)
- Дрінський корпус (Хан-Песак)
- Герцеговинський корпус (Білеча)
2001 Редагувати
- 1-й корпус (Баня-Лука)
- 3-й корпус (Бієліна)
- 5-й корпус (Соколац)
- 7-й корпус (Білеча)
Оснащення Редагувати
Танки і бронемашини Редагувати
Причіпна артилерія Редагувати
Самохідна артилерія Редагувати
Реактивні системи залпового вогню Редагувати
- M-63 Plamen
- M-77 Oganj
- M-87 Orkan
ПТКР Редагувати
Протитанкові гармати Редагувати
Зенітні гармати Редагувати
ПЗРК і зенітні ракети Редагувати
Стрілецька зброя Редагувати
- Zastava M70
- Zastava M72
- Zastava M84
- Zastava M76
- Heckler & Koch MP5
- Оса
- M80 Zolja
ВПС РС Редагувати
Раніше відомі під назвою «Військова авіація і ППО Війська Республіки Сербської» (серб. Ратно ваздухопловство и противваздушна одбрана Војске Републике Српске) або «ВПС і ППО ВРС». Починаючи з 1 червня 2004 Повітряні сили Республіки Сербської офіційно називалися «Перший полк авіації та протиповітряної оборони Війська Республіки Сербської».
Примітки Редагувати
- THE INTERNATIONAL CRIMINAL TRIBUNAL FOR THE FORMER YUGOSLAVIA – Case No. IT-95-5/18-I. UN – ICTY. 2007. оригіналу за 19 вересня 2007. Процитовано 26 вересня 2007. «On 12 May 1992, Ratko MLADIC was appointed Commander of the Main Staff of the VRS, a position he held until at least 22 December 1996. On 24 June 1994, Ratko MLADIC was promoted to the rank of General Colonel.»
- Jonathan S. Landay (15 серпня 1994). . The Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 4 March 2013.
- Nedim Dervisbegovic (2 червня 2005). Bosnia's first unified army platoon deployed to Iraq. The San Diego Union-Tribune. оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 26 вересня 2007.
- Gaub, Florence (2011). . Canada: Routledge. ISBN 9780203841051. Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 31 березня 2016.
- Ramet, Sabrina, ред. (2010). Central and Southeast European Politics since 1989. Cambridge University Press. с. 324. ISBN 9780521888103. Процитовано 31 березня 2016.
- John Kifner (27 січня 1994). . The New York Times. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 4 March 2013.
- Innes 2006, p. 157
- Thomas 2006, p. 13
- Helena Smith (5 січня 2003). . The Guardian. Архів оригіналу за 27 квітня 2013. Процитовано 4 березня 2013.
Література Редагувати
- Innes, Michael A. (2006). Bosnian Security after Dayton: New Perspectives. Routledge. Процитовано 4 March 2013.
- Ramet, Sabrina P. (2010). . Cambridge University Press. Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 4 March 2013.
- Thomas, Nigel (2006). The Yugoslav Wars (2): Bosnia, Kosovo and Macedonia 1992–2001. Osprey Publishing. Процитовано 4 March 2013.[недоступне посилання з квітня 2019]