Імператорсько-королівське військове міністерство Австро-Угорщини (нім. k.u.k. Kriegsministerium) ― з 1867 по 1918 рр. головне відомство адміністративного управління і забезпечення діяльності Збройних сил Австро-Угорщини. До 1911 р. мало назву Військове міністерство імперії (нім. Reichskriegsministerium), в 1911–1918 рр. ― Імператорсько-королівське військове міністерство (нім. k.u.k. Kriegsministerium).
| Військове міністерство Австро-Угорщини | |
|---|---|
| нім. k.u.k. Kriegsministerium | |
| Колишній будинок Військового міністерства та Генерального штабу Австро-Угорщини в 1913–1918 рр. у Відні | |
| Загальна інформація | |
| Країна | Австро-Угорщина |
| Дата створення | 21 грудня 1867 |
| Дата скасування | 1 листопада 1918 |
| Керівництво діяльністю здійснює | Верховний Головнокомандувач Збройних сил Австро-Угорщини |
| Штаб-квартира | м. Відень, вул. Штубенрінг, 1 landmark_region: 48°12′34″ пн. ш. 16°23′00″ сх. д. / 48.209583° пн. ш. 16.383361° сх. д. |
| Міністр | Рудольф фон Штайнштеттен (1918) |
| Підвідомчі органи | Військово-морські сили Австро-Угорщини |
Історія Редагувати
Загалом, військові міністри не мали особливої політичної ваги в імперії, оскільки в сухопутних військах та на флоті переважно керував Верховний головнокомандувач (імператор), якому допомагав начальник штабу. Це призводило до застою та застарілості управління військами в останніх десятиліттях ХІХ століття.
Структура Редагувати
Військове міністерство очолював Військовий міністр (нім. k.u.k. Kriegsminister), він підпорядковувався Головнокомандувачу Збройних сил Австро-Угорщини, призначався та звільнювався імператором — Верховним головнокомандувачем Збройних сил Австро-Угорщини.
Військовому міністерству не підпорядковувалися:
- Угорський королівський гонвед (угор. Magyar Királyi Honvédség) ― підпорядковувався уряду Транслейтанії;
- Австрійський імператорський ландвер (нім. kaiserlich-königliche Landwehr) ― підпорядковувався Міністерству оборони.
Військове міністерство складалося з кількох спеціалізованих відділів, допоміжних органів військового міністра та морської секції.
| Структура міністерства станом на липень 1914 р. | ||||
|---|---|---|---|---|
| Військовий міністр ― фельдцейхмейстер Олександр фон Кробатін | ||||
| Ад'ютанти: оберстлейтенант Генерального штабу Драгутін Чобан, майор 7-го гусарського полку Ладіслав Дері де Йоббаза | ||||
| Департаменти | Керівник | Відділення | Спрямування, функції | Керівник |
| Канцелярія | Генерал-майор К. ф. Адлерхорст | Прийомна | Й. ф. Кроненвальд | |
| Експедиція | Й. Льодерер | |||
| Реєстратура | Р. ф. Клар | |||
| Бухгалтерія | І. Бернер | |||
| Департамент кадрів | Фельдмаршал-лейтенант А. ф. Форагаш | 1-й | Офіцерське | К. Герабек |
| 2.W | Унтер-офіцерське | К. Цапп | ||
| 2.St. | Призовне | Й. ф. Рупрехт | ||
| Управління кавалерією | Фельдмаршал-лейтенант | 3-є | Кавалерія і гужові перевезення | А. Новотни |
| 3.R | Кінний склад | Тамасі фон Фогарас Арпад | ||
| Управління військовою освітою | 6-е | Навчальні заклади | Г. Лейдль | |
| Департамент військової юстиції | 4-й | Слідство | ||
| 4.I | Прокуратура | Й. Кьолер | ||
| 4.II | Суди | К. Машка | ||
| Управління інженерними військами | Фельдмаршал-лейтенант Л. ф. Понтемальгера | 5-й | Інженерія | Г. Домашнян |
| 5 Е. В. | Залізнична дорога | І. Штрауб | ||
| 5 Т. В. | Зв'язок | А. Новотни | ||
| 5.M. | Авто-, авіачастини | О. ф. Прагенау | ||
| 8-й | Військове будівництво | Г. Штовассер | ||
| 8.H.B. | Інженерний склад | В. Дзюбінскі | ||
| Управління артилерією | 7-й | Артилерія | А. де Надь-Сітке | |
| 7.P | Боєприпаси | Е. ф. Бенфельд | ||
| Інтендатське управління | Фельдмаршал-лейтенант Л. Яржебецькі | 9-е | Соціальне забезпечення | Й. Льобль |
| 10-е | Статистика | Е. ф. Штайніц | ||
| 11-е | Інтендантське | В. Ханаузек | ||
| 11.E | Житлове | Ф. Фірбас | ||
| 12-е | Провіант | І. Шуберт | ||
| 13-е | Речове | А. Сейпка | ||
| 14-е | Медслужба | Ф. Бек | ||
| 15-е | Ревізія | Г. Варта | ||
| 15.B. | Бюджет | Й. Андерка | ||
| Морська секція | Адмірал Антон Гаус |
Допоміжні органи військового міністра Редагувати
Генеральний штаб ЗС Австро–Угорщини Редагувати
Генеральний штаб, офіційно включений до допоміжних органів військового міністра, зміг приймати самостійні рішення в останні десятиліття ХІХ століття, особливо під час Першої світової війни. Начальник штабу мав право особисто звітувати перед імператором. Коли на початку війни в 1914 році було сформовано Ставку верховного командування армії, до складу якого належав Генеральний штаб, Франц Йосиф I доручив Головнокомандувачу Збройними силами ерцгерцогу Фрідріху дозволити Начальнику штабу Конраду працювати і приймати рішення в значній мірі самостійно.
(Відень, 1 округ, вул. Штубенрінг, 1 ― Будівля Військового міністерства та Генштабу)
- Начальник Генерального штабу: генерал піхоти Франц Конрад фон Гетцендорф;
- Ад'ютант: майор Рудольф Кундманн;
- Заступник начальника Генерального штабу: фельдмаршал-лейтенант Франц Гефер фон Фельдштурм;
- Начальник офісу управління (нім. Chef des Direktionsbureaus): полковник Фердинанд фон Кальтенборн;
- Начальник оперативного відділу (нім. Chef des Operationsbureaus): полковник Йозеф Мецгер;
- Начальник інструкторського бюро (нім. Chef des Instruktionsbureaus): полковник Карл Соос з Бадока;
- Начальник Державного бюро описів (нім. Chef des Landesbeschreibungsbureaus): полковник Хюго Шмід;
- Начальник Управління військової розвідки (нім. Chef des Evidenzbureaus): полковник Август Урбанський фон Остримеч;
- Начальник залізничного бюро (нім. Chef des Eisenbahnbureaus): полковник Йоган Штрауф;
- Начальник відділу зв'язку (нім. Chef des Telegraphenbureaus): полковник Рудольф Шамшула.
Військові міністри Редагувати
| № | Звання / титул | Ім'я | Портрет | Роки на посаді |
|---|---|---|---|---|
| ||||
| 1 | Фельдмаршал-лейтенант | Франц фон Йон (1815—1876) | 1867–1868 | |
| 2 | Фельдцейхмейстер | Франц Кун фон Куненфельд(1817—1896) | 1868–1874 | |
| 3 | Фельдцейхмейстер | Олександр фон Коллер (1813—1890) | 1874–1876 | |
| 4 | Фельдцейхмейстер | Артур Максиміліан фон Біландт-Рейдт(1821—1891) | 1876–1888 | |
| 5 | Фельдцейхмейстер | Фердинанд фон Бауер (1825—1893) | 1888–1893 | |
| 6 | Фельдцейхмейстер | Рудольф фон Меркль (1831—1911) | 1893 | |
| 7 | Фельдмаршал-лейтенант | Едмунд фон Крігхаммер (1832—1906) | 1893–1902 | |
| 8 | Фельдцейхмейстер | Генріх фон Пітрайх (1841—1920) | 1902–1906 | |
| 9 | Фельдмаршал-лейтенант | Франц фон Шьонайх (1844—1916) | 1906–1911 | |
| 10 | Фельдцейхмейстер | Моріц фон Ауффенберг (1852—1928) | 1911–1912 | |
| 11 | Фельдцейхмейстер | Олександр фон Кробатін (1849—1933) | 1912–1917 | |
| 12 | Генерал-полковник
| Рудольф Штьогер-Штайнер фон Штайнштеттен (1861—1921) | 1918 |
Штаб-квартира Редагувати
У 1867–1912 рр. Військове міністерство Австро-Угорської імперії розташовувалося в 1-му окрузі Відня, пл. Ам-Хоф, буд. № 2. У зв'язку з розширенням апарату Сухопутних військ, до кінця XIX ст. значна частина співробітників Міністерства розташовувалася в орендованих міських приміщеннях, і на початку 1900–х рр. було розпочато будівництво нової будівлі в районі колишніх міських воріт Штубен на кільцевої магістралі Рінгштрассе (сектор кільця Штубенрінг (нім. Stubenring)), куди переїхав в 1913 р. практично весь апарат Міністерства. На площі перед будівлею був встановлений пам'ятник маршалу Радецькому.
Джерела Редагувати
- k.u.k. Kriegsministerium (Hrsg.): Seidels kleines Armeeschema. Dislokation und Einteilung des k.u.k Heeres, der k.u.k. Kriegsmarine, der k.k. Landwehr und der k.u. Landwehr. Seidel & Sohn, Wien, Nr. 76, 1914.(нім.)
- Walter Wagner: Geschichte des k.k. Kriegsministeriums. 2 Bände, Böhlau, Wien u.a. 1966/71. (нім.)
- Зайончковський А. М. Первая мировая война. — СПб: Полигон, 2000. — 878 с. — ISBN 5-89173-082-0 (рос.)
- Австро-Угорщина // Військова енциклопедія Ситіна: [в 18 т.] / під ред. В. Ф. Новіцького … [і ін.]. — СПб. ; [М.]: Тіп. т-ва І. Д. Ситіна, 1911—1915. (рос.)
Примітки Редагувати
- Allerhöchster Oberbefehl — Seine Majestät der Kaiser und König — Franz Joseph I. So die offizielle Bezeichnung des Oberbefehlshabers bis 1916 (нім.)
- . anno.onb.ac.at. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
- . anno.onb.ac.at. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.