Вступ Польщі до Європейського Союзу

Вступ Польщі до Європейського Союзу (пол. Akcesja Polski do Unii Europejskiej) — процес, який дозволив Республіці Польща приєднатися до Європейського Союзу 1 травня 2004 року, під час першого етапу п'ятого розширення Європейського Союзу. Таким чином, Європейський Союз був розширений до 25 держав-членів (Польща увійшла одночасно з 9 іншими державами).

Польська заявка на вступ до ЄС
Статус
Держава-учасник ЄС
Заявку подано	5 квітня 1994
Заявку схвалено	9-10 грудня 1994
Початок перемовин	31 березня 1998
Прогрес
Польща вступила до ЄС — 1 травня 2004
Хід скринінгу	100% виконано
Закриті розділи	100% виконано
Хід ратифікації	100% виконано
Статистичне порівняння  Європейський Союз Населення ▼ 447,007,596 Площа 4,233,262 км^2 1,634,472 sq mi ВВП (ПКС) ▲ $21,5 трлн. Повний ▲ $48,304 На душу населення ВВП (номінал) на душу населення $17,0 трлн. Повний $40,995 На душу населення ІЛР ▲ 0,911 Джині 30.2 Відмінності після вступу до ЄС Увесь ЄС Населення ЄС Площа ЄС Нова офіційна мова польська ІЛР Джині Середній член ЄС Сер. населення членів Сер. площа членів ВВП ВВП на душу населення
Вебсайт

Ця стаття про процес переговорів про вступ. Про широкий погляд на відносини між Європейським Союзом і Польщею див. Польща в Європейському Союзі.

Історія

Початкова ситуація

16 вересня 1988 року Польща та Європейське співтовариство встановлюють дипломатичні відносини. Через рік 19 вересня 1989 року у Варшаві між ними підписана угода про торговельно-економічне співробітництво.

Політичні зміни після 1989 року та створення Польської Третьої Республіки дали змогу розпочати переговори про асоціацію Польщі з Європейськими Співтовариствами. Почалися офіційні переговори 22 грудня 1990 року і закінчився на 16 грудня 1991 року шляхом підписання Угоди про асоціацію між Республікою Польща та Європейськими Співтовариствами. Цей договір набув чинности 11 лютого 1994 року, через три місяці після набрання чинности Договору про Європейський Союз.

Подання кандидатури

Європейська рада на засіданні в Копенгагені підтвердила, що країни Центральної та Східної Європи приєднаються до Європейського Союзу після виконання економічних (критерії конвергенції) та політичних (Копенгагенські критерії) критеріїв. 5 квітня 1994 року Вальдемар Павляк звернувся до Теодороса Пангалоса, міністра закордонних справ Греції та діючого президента Ради Європейського Союзу, з листом, у якому він офіційно просив Польщу приєднатися до Європейського Союзу.

Уряд Республіки Польща має честь подати Вам заявку на членство в Європейському Союзі, подану Республікою Польща відповідно до статті O Договору про Європейський Союз, і повідомити Вам, що Польща готова розпочати переговори про його прийняття в установленому порядку.

— Вальдемар Павляк, Офіційна заявка Польщі на членство в Європейському Союзі

На Європейській раді в Ессені 9-10 грудня 1994 року, держави-члени підтвердили своє бажання розширитися до асоційованих країн і прийняли стратегію перед вступом, яка полягає у визначенні сфер і форм співпраці, які вважаються важливими для прискорення інтеграції.

Ця стратегія, Біла книга, що готує асоційовані держави Центральної та Східної Європи до їхньої інтеграції у внутрішній ринок Союзу, була прийнята Європейською радою в Каннах у 1995 році. Вона визначає пріоритетні заходи, які необхідно вжити, а також шлях транспонування acquis communautaire. Комісія публікує на основі «Порядку денного 2000», складеного на основі відповідей на анкету, яка була надана країнам-кандидатам, перелік країн, з якими можна швидко розпочати переговори.

Сейм прийняв «Національну стратегію інтеграції» (SNI) у травні 1997 року. SNI формулює конкретні завдання щодо членства в ЄС та шляхи їх виконання. Цю стратегію розробив «Офіс з інтеграції до Європейського Союзу». Таким чином, його цілі полягали в тому, щоб прискорити та скерувати роботу уряду, а також допомогти підвищити обізнаність суспільства. Зокрема, передбачалася можлива участь в Економічному і валютному союзі. Національна програма підготовки до членства від 23 червня 1998 року змінювалася щороку для вдосконалення стратегій переговорів.

Перемовини

Згідно з думкою Європейської комісії 16 липня 1997 року, Європейська Рада Люксембурга 12-13 грудня 1997 року вирішила розпочати переговори про вступ з п'ятьма країнами Центральної та Східної Європи (Польщею, Чехією, Угорщиною, Словенією та Естонією) та Кіпром.

Процес розширення ЄС було розпочато на засіданні Ради з загальних питань 30 березня 1998 року. Почалися переговори 31 березня 1998 року в Брюсселі. Головами польської переговорної групи (Polskiego Zespołu Negocjacyjnego - PZN): Яцек Саріуш-Вольський (1997-2001) та Данута Хюбнер (2001-2004).

Метою переговорів було встановлення спільної позиції між Президентом PZN та Європейським комісаром з питань розширення, щоб подати її на затвердження Європейській комісії. Метою переговорів була підготовка Договору про приєднання, який був прийнятий на останньому засіданні Міжурядової конференції з питань приєднання.

Вступ

Договір про приєднання, за умови його схвалення та прийняття абсолютною більшістю голосів Європейським парламентом (9 квітня 2003 р.) та одноголосно Радою Європейського Союзу (14 квітня 2003 р.), має бути ратифікований усіма державами-членами відповідно до їхніх відповідних конституційні вимоги (крім Ірландії, де вона була ратифікована на національному референдумі, інші держави-члени ратифікували її через парламент). Договір набув чинності після завершення процедури ратифікації ЄС. У Польщі процес встуру відбувся на загальнонаціональному референдумі 7-8 червня 2003 р. Полякам було поставлене запитання:

Чи згодні Ви на вступ Республіки Польща до Європейського Союзу?

— Питання на референдумі

Оригінальний текст (пол.)

Czy wyraża Pan/Pani zgodę na przystąpienie Rzeczypospolitej Polskiej do Unii Europejskiej?

Згідно з офіційними результатами Państwowa Komisja Wyborcza (Національної виборчої комісії), на виборчі дільниці прийшли 58,85% тих, хто має право голосу (тобто 17 586 215 осіб із 29 868 474 осіб, які мають право голосу), і з них 75% відповіли «так» на це питання (13 516 612). З них 22,55% (або 3 936 012) відповіли «ні». Крім того, було 126 194 недійсних бюлетенів.

1 травня 2004 року Польща стала повноправним членом Європейського Союзу разом з дев'ятьма іншими європейськими країнами.

Хронологія

Дата	Подія
16 вересня 1988	Встановлення дипломатичних відносин між Польщею та Європейськими Співтовариствами.
14 липня 1989	Запис на участь у програмі PHARE.
19 вересня 1989	Підписання угоди про торговельно-торговельне та економічне співробітництво.
26 лютого 1990	Призначення посла Польщі в Європейських Співтовариствах Яна Кулаковського.
25 травня 1990	Польща представила пропозицію розпочати переговори щодо угоди про асоціацію.
26 січня 1991	Призначення Урядового агента з питань європейської інтеграції та іноземної допомоги: Сарюш-Вольський.
16 грудня 1991	Підписання Угоди про асоціацію між Польщею та Європейським Співтовариством.
11 березня 1992 року	Набуття чинності торговими положеннями Угоди про асоціацію.
4 липня 1992	Ратифікація польським парламентом Європейської угоди.
16 червня 1992	Ратифікація Європейської угоди Європейським парламентом.
21-22 червня 1993	Підтвердження Європейською радою в Копенгагені вступу країн ЦСЄ до ЄС (після виконання ними Копенгагенських критеріїв).
7 березня 1994	Перше засідання Ради асоціації ЄС-Польща.
5 квітня 1994	Польща подає заявку на членство в ЄС в Атенах.
9-10 грудня 1994	Європейська рада Ессена: прийняття передвступної стратегії та підтвердження бажання ЄС поширитися на асоційовані країни.
26-27 червня 1995	Підтвердження стратегії Білої книги Польща-Європейський Союз.
3 жовтня 1996	Початок роботи Комітету з євроінтеграції.
28 січня 1997	Прийняття польським урядом стратегії національної інтеграції.
2 квітня 1997	Прийняття польським парламентом Конституції Польщі (стаття 90 щодо Європи).
12-13 грудня 1997	Рішення Європейської ради Люксембургу про початок переговорів про вступ з Польщею.
27 березня 1998	Призначення польським урядом групи переговорів.
31 березня 1998	Початок переговорів про вступ у Брюсселі.
23 червня 1998	Прийняття Урядом Республіки Польща першого видання Національної програми підготовки до вступу до ЄС.
4 травня 1999	Прийняття першої модифікації Національної програми підготовки до членства в ЄС.
14-15 грудня 2001	Прийняття декларації про майбутнє відновлюваної енергії в ЄС з міста Лаекен у Бельгії.
13 грудня 2002	Завершення переговорів про вступ на саміті в Копенгагені.
19 березня 2003	Європейський парламент голосує за звіт Комісії про розширення ЄС у 2004 році.
9 квітня 2003	Європейський парламент схвалив вступ 10 нових членів до ЄС, у тому числі Польщі.
14 квітня 2003	Рада Європейського Союзу віддана вступу 10 нових членів до ЄС, включаючи Польщу.
16 квітня 2003	Підписання Договору про приєднання в Афінах Польщею та 9 іншими країнами .
7-8 червня 2003	Референдум у Польщі про вступ до Європейського Союзу та ратифікацію Атенського договору.
13-15 квітня 2003	Заслуховування комісарів 10 pays, які вступають до ЄС - Польща має Дануту Хюбнер як комісар.
11 травня 2004 року	Набуття чинності Договором про приєднання: розширення ЄС до 10 нових країн, включаючи Польщу.

Перешкоди

Причини

Політична ідентичність

Ян Кулаковський, журналіст, політичний і профспілковий діяч, перший посол Польщі в ЄС, написав: «Польща, як і інші країни Центральної та Східної Європи, завжди була частиною сім’ї європейських народів». Польща, за Кулаковським, зазнала комунізму, який був «політичною системою, чужою польській ідентичности».

Економічна

Польща раніше була частиною РЕВ, конкуруючої економічної організації для країн комуністичного блоку. Однак, коли блок розпався, традиційні клієнти Польщі зникли, що призвело до економічних проблем у країні. Компанії, досі ізольовані від західного конкурентного середовища, опинилися в потребі реструктуризації, звідси потреба залучення іноземних інвестицій.

Проблеми

Корупція

Корупція була однією з головних проблем членства, оскільки в Польщі вона виходить за межі судової системи.

Державна служба

Однією з порушених проблем була низька кількість державних службовців, чисельність яких була недостатньою для забезпечення становлення незалежної, стабільної та компетентної державної служби.

Справді, прийняття acquis communautaire вимагає впровадження нових стандартів, тоді як перевантаженість Сейму є важливою. У липні 1999 року, закон запроваджує професіоналізацію керівників, щоб зробити їх незалежними щодо політичної небезпеки. Однак різниця між низькими зарплатами на державній службі та вищими в приватному секторі призводить до відходу працівників з першого на другий, що, незважаючи на прогрес, досягнутий у цій сфері, шкодив проведеним реформам.

Придбання землі іноземцями

Одним з труднощів було те, що стосуються «вільного руху товарів» та придбання землі іноземцями. Справді, вони повинні були отримати попередній дозвіл від Міністерства внутрішніх справ. За словами Іва Злотовського, побоювання щодо продажу землі іноземцям в основному були на заході, на територіях, відновлених у 1945 році поблизу німецького кордону.

Громадська думка

Позиція політичних партій

Положення виборців за політичною приналежністю

Ліворуч	Так	Ні	Труднощі з відповіддю
Унія Свободи	94 %	1 %	5 %
Виборчий Альянс «Солідарність»	74 %	15 %	11 %
Союз демократичних лівих сил	56 %	32 %	12 %
Польська селянська партія	39 %	40 %	21 %

Еволюція

У наступній таблиці наведено результати опитувань, проведених Centrum Badania Opinii Społeczne, у яких було поставлене запитання :

«Якби сьогодні відбувся референдум про членство, ви були б за чи проти вступу до ЄС?»

Дата	Так	Ні	Невизначені
1994 рік	78 %	4 %	18 %
Травень 1995	71 %	9 %	20 %
Травень 1996	81 %	8 %	11 %
Березень 1997	72 %	12 %	16 %
Квітень 1997	72 %	11 %	17 %
Липень 1997	72 %	12 %	16 %
Травень 1998	65 %	20 %	15 %
Серпень 1998	61 %	20 %	19 %
Грудень 1998	62 %	20 %	18 %
Січень 1999	64 %	? %	? %
Травень 1999	56 %	25 %	19 %
Червень 1999	55 %	26 %	? %
Листопад 1999	59 %	26 %	15 %
Лютий 2000	54 %	26 %	20 %
Травень 2000	60 %	24 %	16 %
Вересень 2000	54 %	26 %	20 %
Березень 2001	54 %	29 %	17 %
Березень 2002	66 %	25 %	9 %
Травень 2002	75 %	19 %	6 %
Липень 2002	67 %	23 %	10 %
Жовтень 2002	72 %	20 %	8 %
Квітень 2003	68 %	22 %	10 %

Див. також

• Атенський договір (2003)
• Польща та євро

Примітки

1. Population on 1 January. ec.europa.eu. Eurostat. Процитовано 29 січня 2022. 
2. IMF World Economic Outlook Database, October 2017. International Monetary Fund. оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 22 грудня 2016. 
3. . eur-lex.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 15 травня 2018. 
4. . europa.eu (фр.). Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 15 травня 2018. 
5. . europa.eu (фр.). Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 15 травня 2018. 
6. Stanisław Parzymies, Stanislaw (1992). . Politique étrangère (fr-FR) 57 (2): 387–393. ISSN 0032-342X. doi:10.3406/polit.1992.4134. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 15 травня 2018. 
7. (La documentation française - chronologie de l'UE)
8. (Pawlak, 1994)
9. (Zlotowski, 1999)
10. . eur-lex.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 15 травня 2018. 
11. (Kułakowski, 1998, с. 241)
12. (Zlotowski, 1999, с. 3)
13. (Zlotowski, 1999, с. 3)
14. (Haenel et al. 2002, с. 74)
15. (Haenel et al. 2002, с. 74)
16. (Zlotowski, 1999)
17. (Zlotowski, 1999, с. 8)
18. (Zlotowski, 1999)
19. (CBOS 1997)
20. (CBOS 1997)
21. (CBOS 1998)
22. (CBOS 1999)
23. (CBOS 2000)
24. (CBOS 2001)
25. (CBOS 2002)
26. (CBOS 2003)

Цитати

1. Це Кіпр, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія та Угорщина.
2. Це Кіпр, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія та Угорщина.

Бібліографія

• Kułakowski, Jan (1998). L'élargissement de l'Union européenne aux pays d'Europe centrale : un point de vue de l'autre Europe. 
• Pawlak, Waldemar (avril 1994). . Архів оригіналу за 5 квітня 2022. 
• Zlotowski, Yves (1999). . un article du Centre d'études et de recherche internationale (55). Архів оригіналу за 29 листопада 2008. Процитовано 19 травня 2022. 
• . La documentation française. DFCP. Архів оригіналу за 2 вересня 2010. Процитовано 8 octobre 2010. 
• Commission européenne (22 juin 2005). . CVCE. Bruxelles. ChapComeur. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 19 травня 2022. 
• Haenel, Hubert; Badré, Denis; Deneux, Marcel; Lagauche, Serge (2002). . un rapport d'information fait au nom de la délégation pour l'Union européenne (295). Haenel. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 19 травня 2022. 
• . la documentation française. juin 2011. LdFchrono. Архів оригіналу за 21 червня 2011. Процитовано 19 травня 2022. 
• . une publication du Centrum Badania Opinii Społeczne (англ.). 1997. ISSN 1233-7250. CBOS97. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 9 octobre 2010. 
• . une publication du Centrum Badania Opinii Społeczne (англ.). 1997. ISSN 1233-7250. CBOSmars97. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 9 octobre 2010. 
• . une publication du Centrum Badania Opinii Społeczne (англ.). 1998. ISSN 1233-7250. CBOSjuin98. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 9 octobre 2010. 
• . une publication du Centrum Badania Opinii Społeczne (англ.). 1999. ISSN 1233-7250. CBOSjan99. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 9 octobre 2010. 
• . une publication du Centrum Badania Opinii Społeczne (англ.). 2000. ISSN 1233-7250. CBOSmars00. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 9 octobre 2010. 
• . une publication du Centrum Badania Opinii Społeczne (англ.). 2001. ISSN 1233-7250. CBOSmars01. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 9 octobre 2010. 
• . une publication du Centrum Badania Opinii Społeczne (англ.). 2002. ISSN 1233-7250. CBOSnov02. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 9 octobre 2010. 
• . une publication du Centrum Badania Opinii Społeczne (англ.). 2003. ISSN 1233-7250. CBOSavril03. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 9 octobre 2010. 

Посилання

• Офіційний журнал ЄС: текст Договору та інших актів, що стосуються приєднання [ 24 лютого 2013 у Wayback Machine.]