Воли́нка (дуда, козиця) — старовинний народний музичний інструмент, відомий в Україні, Білорусі, Польщі, Болгарії, Шотландії, Ірландії, Удмуртії та в інших країнах. Волинка складається з декількох трубок, що кріпляться до торби або міхура з повітрям. Одна (рідше дві) трубка має ігрові отвори і на ній можна виконувати нескладні мелодії — інші трубки під час гри видають безперервний монотонний низький звук (органний пункт, бурдон) на тоніці або домінанті, звідки і пішов вираз — тягнути волинку. Під час гри виконавець тримає волинку під пахвою або перед собою, натискаючи на торбу.
| | |
| Класифікація | Язичкові духові музичні інструменти, Аерофон |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 422.112+422.22-62 |
| Подібні інструменти | Коза, Дуда, Ірландська волинка, Шотландська волинка, Ґайда, Биз, Шювир, Тулум, Мюзет, Пувама, Флейта, Сопілка |
| Волинка у Вікісховищі |
Вівчарські волинки або козиці в Україні називали ґа́йдами (дудами).
Волинкою також називають невелику п'єсу танцювального характеру з елементами наслідування звучання волинки.
В українській мові має синоніми: міх, дуда, коза, козиця, баран і т. ін. Більшість синонімів залежать від того, зі шкіри якої тварини вичинено міх.
Вважається, що в Україні дуда з’явилася в XVI ст. саме на території Волині — звідси й назва «волинка», що поширилася на території колишньої Російської імперії. Проте є підстави думати, що в Україні волинка могла бути й раніше, оскільки і в країнах Заходу та Сходу вона має більш давню історію.
Галерея
Див. також
Примітки
- . hrinchenko.com (ua). Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
Література
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волинка |
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)