Внутрішні війська МВС Росії

Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації (рос. Внутренние войска Министерства внутренних дел Российской Федерации, ВВ МВД России) — об'єднання, що існувало у структурі міністерства внутрішніх справ РФ і виконувало завдання з забезпечення внутрішньої безпеки держави, громадської безпеки, захисту прав і свобод людини і громадянина від злодійських й інших протиправних посягань.

Внутрішні війська МВС Російської Федерації
Внутренние войска МВД Российской Федерации
Емблема Мністерства внутрішніх справ Російської Федерації
На службі	20 жовтня 1991 — 5 квітня 2016
Країна	Росія
Належність	МВС Росії
Тип	внутрішні війська
Гарнізон/Штаб	Москва
Гасло	«Переможеш себе, будеш непереможний!» рос. «Победишь себя, будешь непобедим!»
Війни/битви	Осетино-інгушський конфлікт Політична криза 1993 у Росії Перша російсько-чеченська війна Друга російсько-чеченська війна
Вебсайт	www.vvmvd.ru
Знаки розрізнення
Прапор^[ru]
Нарукавний знак ВВ
Медіафайли на Вікісховищі

5 квітня 2016 року Президент Росії Володимир Путін підписав указ про створення на основі внутрішніх військ МВС Росії військ національної гвардії Російської Федерації, що входять до структури федеральної служби військ національної гвардії РФ.

Історія

Правонаступництво Внутрішніх військ МВС Росії від формувань, що виконували схожі функції у СРСР (ВВ МВС СРСР) та у Російській імперії (Внутрішня сторожа) відсутнє.

Указом Президента РРФСР від 20 жовтня 1991 року усі формування Внутрішніх військ МВС СРСР, які базувались на території РРФСР, були прийняті під юрисдикцію РРФСР і підпорядковані МВС Росії.

9 листопада 1991 року указ був схвалений Президією Верховної Ради РРФСР.

Внутрішні війська МВС Росії отримали офіційний статус 24 вересня 1992 року, з прийняттям Закону Російської Федерації №3534-1 «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації».

До 1996 року здійснювали охорону виправних установ, а функції конвоювання спецконтингенту до 1 січня 1999 року.

Російсько-чеченський конфлікт

Внутрішні війська МВС Росії були основною силою придушення народно-визвольних рухів народів Північного Кавказу у двох маштабних військових конфліктах:

• Перша російсько-чеченська війна;
• Друга російсько-чеченська війна.

Внутрішні війська забезпечували режим КТО на Північному Кавказі, виконуючи завдання патрульно-постової служби і оперативного реагування на заворушення.

Останні роки

Срібна пам'ятна монета^[ru] номіналом 3 рубля, присвячена 200-річчю Внутрішніх військ МВС Росії

Золота монета номіналом 50 рублів

Фактично внутрішні війська Росії були перетворені на дублююче функції збройних сил у разі внутрішніх протистоянь потужне напіввійськове формування. На кінець свого існування внутрішні війська були повністю моторизованими, оперативні (мотострілецькі) частини мали бронетехніку. Внутрішні війська мали свої власні авіаційні, артилерійські, інженерні, морські частини.

У рамках конкурентного внутрішнього протистояння силового блоку внутрішні війська МВС Росії збирали до себе кваліфіковані кадри збройних сил Російської Федерації та спеціальних служб (ФСБ Росії, ГРУ Генштабу ЗС РФ і СЗР Росії). Це спричинило створення власного розвідувального управління ВВ МВС Росії, за прикладом армійської розвідки. Власні розвідпідрозділи стали створюватися в 90-му році. Безпосередню участь у створенні розвідки взяв Сергій Джобадзе, на той час підполковник Лагодехської бригади СпП ГРУ ГШ ЗС. Він був призначений начальником розвідвідділу внутрішніх військ (прослужив до 1995 року) (Червона зірка, 07.06.2002).

Начальник розвідувального управління — заступник начальника головного штабу Внутрішніх військ МВС Росії генерал-майор Сергій Куцов.

Чисельність на 1 грудня 2011 — 212 000 осіб.

Чисельність на 2013 рік після скорочення склала близько 170 тисяч.

5 квітня 2016 року президент Росії Володимир Путін видав указ про створення на базі ВВ МВС Росії Національної гвардії Росії.

Структура

ВВ МВС Росії складались з наступних формувань:

• органи управління внутрішніми військами (Головне командування і Регіональні командування);
• з'єднання і військові частини оперативного призначення (мотострілецькі);
• Спеціальні моторизовані військові частини;
• з'єднання та військові частини з охорони важливих державних об'єктів і спеціальних вантажів;
• авіаційні військові частини;
• морські військові частини^[ru];
• військові освітні установи вищої професійної освіти;
• розвідувальні військові частини (підрозділи);
• військові частини (підрозділи) спеціального призначення;
• установи (медичні, наукові та інші) і військові частини забезпечення діяльності внутрішніх військ (навчальні, зв'язку та інші).

Регіональні командування

Для управління формуваннями внутрішніх військ було створено регіональні командування за територіями однойменних федеральних округ Росії. Виключення складає Східне регіональне командування, яке керує формуваннями внутрішніх військ, що дислокуються на території Далекосхідної федеральної округи, а також Північно-Кавказьке регіональне командування, у зону відповідальності якого входять Південна і Кримська федеральна округи. Разом на 9 федеральних округів створено 7 регіональних командувань:

1.  Східне регіональне командування — Хабаровськ
2.  Сибірське регіональне командування — Новосибірськ
3.  Уральське регіональне командування — Єкатеринбург
4.  Північно-Західне регіональне командування — Санкт-Петербург
5.  Приволзьке регіональне командування — Нижній Новгород
6.  Північно-Кавказьке регіональне командування — Ростов-на-Дону
7.  Центральне регіональне командування — Москва

У 2014 році, в зв'язку з анексією Автономної Республіки Крим і Севастополя Російською Федерацією, Північно-Кавказьке Командування ВВ МВС Росії поповнилося п'ятьма колишніми частинами внутрішніх військ України..

Окрема дивізія оперативного призначення

У окремому підпорядкуванні знаходиться найстаріше з'єднання внутрішніх військ, яке дислокується у підмосков'ї. Це Окрема дивізія оперативного призначення, повна назва якої Окрема орденів Жукова, Леніна і Жовтневої Революції Червонопрапорна дивізія оперативного призначення імені Ф. Е. Дзержинського (рос. Отдельная орденов Жукова, Ленина и Октябрьской Революции Краснознамённая дивизия оперативного назначения имени Ф. Э. Дзержинского). У завдання дивізії входить охорона громадського порядку в Москві і Московській області, боротьба з тероризмом і екстремізмом, у воєнний час - охорона важливих державних об'єктів. Основні сили дивізії розквартировані в Балашисі-15, Московська область. До лютого 1994 року з'єднання називалося Окрема орденів Леніна і Жовтневої Революції Червонопрапорна мотострілецька дивізія особливого призначення ім. Ф. Е. Дзержинського (ОМСДОП). Після переформування згадка імені Ф. Е. Дзержинського зникло з офіційної назви дивізії, однак у вересні 2014 року було повернуто. Всього дивізія налічує більше десяти тисяч особового складу, сотні одиниць бронетехніки і артилерії, а також має гелікоптери.

Формування спеціального призначення внутрішніх військ

Для формувань спеціального призначення внутрішніх військ часто застосовується термін «спецприз» (рос. спецназ). Загальна чисельність таких підрозділів оцінюється у 17 тисяч осіб. Раніше до штату бригад оперативного призначення (БрОП) і полків оперативного призначення (ПОП) внутрішніх військ входили навчальні роти спецпризу (НРСпП). Роти складалися з трьох взводів: 1-й і 2-й взводи спецпризу були штурмовими, а 3-й був взводом розвідки.

У кінці 1993 року у полках та бригадах на базі розвідувальних взводів були створені розвідувальні роти, а два штурмових взводи НРСпП виділили у групу спеціального призначення (ГСпП). У деяких частинах оперативного призначення процес створення ГСпП і розвідувальних рот відбувався не на базі НРСпП, а напряму. У зв'язку із реорганізацією у 1998-99 роках групи спеціального призначення (ГСпП) були розформовані. У полках і бригадах залишились тільки розвідувальні роти.

Авіація внутрішніх військ

Авіаційні полки та окремі авіаційні ескадрильї знаходяться у вісіх регіонах Російської Федерації. Використовуються 6 типів літаків (Іл-76, Ту-154, Ту-134, Ан-72, Ан-26, Ан-12) і 3 типи гелікоптерів (Мі-26, Мі-24 і Мі-8).

Командування

Командувачі

Нарукавний знак Головного командування внутрішніх військ МВС Росії

Головнокомандувачі внутрішніх військ МС Росії з 1991 року:

1. генерал-полковник Саввін Василь Нестерович^[ru] (1991—1992)
2. генерал-полковник, з 1995 генерал армії Куликов Анатолій Сергійович^[ru] (1992—1995)
3. генерал-полковник Романов Анатолій Олександрович^[ru] (1995)
4. генерал-полковник Шкірко Анатолій Опанасович^[ru] (1995—1997)
5. генерал-полковник Шевцов Леонтій Павлович^[ru] (1997—1998)
6. генерал-полковник Маслов Павло Тихонович^[ru] (1998—1999)
7. генерал-полковник Овчинников В'ячеслав Вікторович^[ru] (1999—2000)
8. генерал-полковник, з 2002 генерал армії Тихомиров В'ячеслав Валентинович^[ru] (2000—2004)
9. генерал-полковник, з 2007 генерал армії Рогожкін Микола Євгенович^[ru] (2004—2014)
10. генерал-полковник, з 2015 генерал армії Золотов Віктор Васильович (2014—2016)

Начальники штабу

Начальники Головного штабу (до 1997 р. — штабу) внутрішніх військ МВС Росії

1. Борукаев Борис Рамазанович (1988—1992)
2. Дубиняк Володимир Сергійович (1992—1993)
3. Шкірко Анатолій Опанасович^[ru] (1993—1995)
4. Маслов Павло Тихонович^[ru] (1995—1997)
5. Максін Борис Павлович (1997—2000)
6. Паньков Михайло Анатолійович^[ru] (2000—2002)
7. Рогожкін Микола Євгенович^[ru] (2002—2004)
8. Бунін Сергій Вікторович (2004—2016)

Вищі навчальні заклади

Курсант військового навчального закладу внутрішніх військ МВС Росії.

• Новосибірський військовий інститут внутрішніх військ^[ru] імені генерала армії І. К. Яковлєва^[ru]
• Пермський військовий інститут внутрішніх військ
• Санкт-Петербурзький військовий інститут внутрішніх військ^[ru]
• Саратовський військовий інститут внутрішніх військ

Також у складі Військового університету МО Російської Федерації^[ru] існував факультет внутрішніх військ МВС Росії^[ru].

Див. також

• Внутрішні війська МВС СРСР
• Внутрішні війська МВС України
• День внутрішніх військ МВС Росії^[ru]
• Перелік регіональних командувачів ВВ МВС Росії^[ru]

Примітки

1. . http://kremlin.ru/. Адміністрація президента Росії. 5 квітня 2016. Архів оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 17 листопада 2016. (рос.)
2. . http://kremlin.ru/. Адміністрація президента Росії. 5 квітня 2016. Архів оригіналу за 11 грудня 2016. Процитовано 17 листопада 2016. (рос.)
3. . Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 6 серпня 2016. 
4. . Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 6 серпня 2016. 
5. Закон РФ от 24.09.1992 N 3534-1 "О внутренних войсках Министерства внутренних дел Российской Федерации"
6. . Архів оригіналу за 26 січня 2010. Процитовано 6 серпня 2016. 
7. . Архів оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 6 серпня 2016. 
8. . Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 6 серпня 2016. 
9. . Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 6 серпня 2016. 
10. . Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2016. 
11. Место в строю (Дивизии Дзержинского — 75 лет.) [ 2 лютого 2010 у Wayback Machine.] А. Брежнев. Завтра. № 26(291), 29 июня 1999 года.
12. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 серпня 2016. 

Література

• Николай Сысоев. «Одушевлён ревностию к службе…». Документальное историко-биографическое исследование жизни и деятельности первого командующего внутренней стражей генерал-адъютанта Е. Ф. Комаровского. М.: «На боевом посту», 2013, 560 с., с ил. ISBN 978-5-9904570-1-0
• Алексушин Г. В. История правоохранительных органов. Самара: Издательство АНО «ИА ВВС» и АНО «Ретроспектива», 2005.
• Рыбников В. В., Алексушин Г. В. История правоохранительных органов Отечества. Учебное пособие для вузов. М.: Издательство «Щит-М», 2007. ISBN 978-5-93004-254-2
• Органы и войска МВД России: краткий исторический очерк. М.: Объединенная редакция МВД России, 1996.
• Внутренние войска: История и современность. Популярный очерк. М., 2001.
• И. С. Богданов Служебно-боевая деятельность войск ВЧК-ВОХР-ВНУС в России (1918—1920 гг.): историческое исследование. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук. М., 2006.
• В. В. Шитько. Войска ОГПУ-НКВД в локальных войнах и конфликтах: 1922 — июнь 1941 гг. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук. М., 2007.
• Внутренние войска в Великой Отечественной войне. 1941—1945 гг. Документы и материалы. М.: Юридическая литература, 1975.
• НКВД-МВД СССР в борьбе с бандитизмом и вооруженным националистическим подпольем на Западной Украине, в Западной Белоруссии и Прибалтике (1939—1956) / Сборник документов. Составители: Владимирцев Н. И., Кокурин А. И. М.: Объединенная редакция МВД России, 2008.

Посилання

• 33 ОСН ВВ «Пересвет» МВД РФ [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• 29 ОСН «Булат» ВВ МВД РФ [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• 35 ОСН «Русь» ВВ МВД РФ [1] [2]
• Спецназ внутренних войск России | Сообщество ветеранов спецназа России [ 24 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Отдельная дивизия оперативного назначения [ 4 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Коды номерных знаков ТС ВС России [ 19 березня 2013 у Wayback Machine.]
• 195 лет внутренних войск МВД России [ 17 жовтня 2016 у Wayback Machine.]