Владисла́в I Локе́тек (пол. Władysław I Łokietek, між 3 березня 1260 і 19 січня 1261 — 2 березня 1333) — князь Брест-Куявський (з 1275), польський король з династії П'ястів (з 1320).
| Владислав I Локетек пол. Władysław I Łokietek | |
| Владислав I Локетек | |
| 1321 — 2 березня 1333 | |
|---|---|
| Попередник: | Андрій Юрійович Лев Юрійович Володимир Львович |
| Наступник: | Юрій II Владислав І Земовитович Казимир I Великий |
| 20 січня 1320 — 2 березня 1333 | |
| Попередник: | Вацлав III |
| Наступник: | Казимир III |
| Народження: | між 3 березня 1260 та 19 січня 1261 Коваль, Польща |
| Смерть: | 2 березня 1333 Краків |
| Поховання: | Собор святих Станіслава і Вацлава |
| Релігія: | католицтво |
| Рід: | П'ясти |
| Батько: | Казимир I Куявський |
| Мати: | Евфрозина Опольська |
| Шлюб: | Ядвіґа Болеславівна |
| Діти: | Кунеґунда, Стефан, Владислав, Ельжбета, Казимир, Ядвіґа |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Батько короля Казимира ІІІ. Онук української княжни Агафії Святославни, доньки Волинського князя Святослава Ігоровича.
Біографія Редагувати
Син Куявського, Ленчицького та Серадзького князя Казимира та його третьої дружини — княжни Евфросини Опольської.
У 1288 році став князем Серадзьким, у 1289 — князем Сандомирським (1289-1292). У 1292-1300 роках визнавав себе васалом чеського короля Вацлава ІІ. Правління Владислава Локетека поклало початок політичному об'єднанню Польщі. При підтримці польського лицарства та частини міщан зумів об'єднати під своєю владою Малу Польщу, Помор'я і Великопольщу (1296).
У 1300 році король Чехії Вацлав ІІ вторгся до Польщі та став її королем (1300-1305). Владислав Локетек утік у вигнання за межі країни (1300—1304).
Після смерті Вацлава ІІ у 1305 році Локетек відновив свою владу над Куявією, Серадзом, Сандомиром, Ленчицею, а 1306 року після смерті Вацлава ІІІ (сина Вацлава ІІ) — і Краковом. Придушив повстання німецького бюргерства в Познані (1310) і Кракові (1311), яке виступало проти зміцнення королівської влади й об'єднання Польщі. У 1314 році приєднав до своїх володінь Великопольське князівство. 1320 року коронований у Кракові.
Однак у 1307-1309 роках не зміг завадити захопленню Бранденбургом і Тевтонським Орденом Східного Помор'я. Підтримував союзницькі зв'язки з володарями Русі Андрієм II та Левом II Юрійовичами.
Зміцнивши становище всередині країни, замислився про набуття королівського титулу. На з'їзді, що відбувся в червні 1318 року в Сулеюві, шляхта написала відповідне прохання на ім'я Папи Римського. Влоцлавський єпископ Гервард відвіз його до Авіньйону, і на наступний рік Папа Іван XXII дав згоду на коронацію. Як компроміс із Люксембургами, які претендували на частину Великої Польщі, коронацію вирішили провести не в Гнєзні, а Кракові. 20 січня 1320 року у Вавельському соборі гнезненський архієпископ Яніслав поклав на чоло Владислава королівську корону. Цікаво, що через претензії Яна Люксембурзького на титул короля Польщі на міжнародній арені Владислава титулували «королем Кракова».
20 січня 1320 року в Кракові відбулася коронація не лише Владислава Локетка, але й королеви Ядвіґи. При цьому Ядвіґу коронували спеціально виготовленою короною королеви, і вона стала носити титул «totius Poloniae regina» (королева всієї Польщі).
Ведучи війни проти Бранденбургу (1316-1317 і 1326-1329) і Тевтонського ордену (1327-1332) уклав воєнний союз з Угорським королівством і Великим князівством Литовським. 1331 року розбив війська Ордену біля с. Пловців.
Помер 2 березня 1333 року в Кракові під час переговорів з Орденом про повернення Польщі Помор'я.
Сім'я і діти Редагувати
Приблизно у 1293 році Владислав Локетек одружився з Ядвіґою Калішською (бл. 1266/1270 — 1339), дочкою князя Болеслава Великопольського й Іоланти Угорської (бл. 1235-1298). У них було шестеро дітей:
- Стефан (1296/1300 — 1306)
- Владислав (1296/1311 — 1312)
- Кунігунда (бл. 1298 — 1331). Перший чоловік з 1310 року князь Бернард Свидницький (1288/1291 — 1326), другий чоловік з 1328 року Рудольф I, герцог Саксен-Віттенберзький (1285-1356).
- Ельжбета (1305-1380), одружена з королем Карлом I Угорським (1288-1342).
- Казимир III (1310-1370), король Польщі (1333-1370).
- Ядвіга (пом. 1320/1322).
Цікаві факти Редагувати
Владислав Локетек є Польським королем, коронований у найстаршому віці — 59 років.
Прізвисько «Локетек» (тобто «Ліктик») Владислав отримав ще за життя. В іноземних джерелах воно фігурувало у повній формі «Лікоть». Прийнято вважати, що його прозвали так через невисокий зріст — по лікоть.
Походження Редагувати
Владислав I Локетек веде свій родовід, у тому числі, й від великих князів Київських Володимира Святославича, Ярослава Мудрого.
| Болеслав III Кривоустий | ||||||||||||||||
| Казимир II Справедливий, князь Сандомирський, Краківський | ||||||||||||||||
| Соломія з Берґу, дочка герцога Бергського | ||||||||||||||||
| Конрад I, Великий князь Краківський | ||||||||||||||||
| Конрад ІІ Зноємський князь Моравський | ||||||||||||||||
| Олена Зноемська, Польська королева | ||||||||||||||||
| Марія Сербська, княжна Сербська та Чеська дочка жупана Рашки | ||||||||||||||||
| Казимир І, князь Куявський | ||||||||||||||||
| Ігор Святославич князь Сіверський і Чернігівський | ||||||||||||||||
| Святослав Ігорович, князь Волинський | ||||||||||||||||
| Єфросінія Ярославна, дочка Ярослава Осмомисла | ||||||||||||||||
| Агафія Святославна, донька князя Волинського | ||||||||||||||||
| Рюрик Ростиславич Великий князь Київський | ||||||||||||||||
| Ярослава,, княжна Київська | ||||||||||||||||
| Анна Юріївна, дочка Турівського князя Юрія Ярославича | ||||||||||||||||
| Владислав I, князь Польщі | ||||||||||||||||
| Владислав II Вигнанець великий князь Краківський | ||||||||||||||||
| Мешко IV, князь Краківський, Сілезький | ||||||||||||||||
| Агнеса Бабенберг, дочка Леопольда III | ||||||||||||||||
| Казимир І Опольський, князь Опольський | ||||||||||||||||
| Людмила Богемська княжна | ||||||||||||||||
| Євфросинія Опольська, княгиня Куявська та Поморська | ||||||||||||||||
| Віола (Велеслава), княгиня Опольська | ||||||||||||||||
Джерела Редагувати
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
Примітки Редагувати
- Титулярний
- Szuster, Michał. . www.poczet.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
- Jasiński, K. (2001). Rodowód Piastów małopolskich i kujawskich (пол.). Poznań – Wrocław. с. 116.
Посилання Редагувати
- (пол.)
- (пол.)