Веселинове Весели нове селище міського типу у Вознесенському районі Миколаївської області України адміністративний центр

47°21′25″ пн. ш. 31°14′16″ сх. д. / 47.35694° пн. ш. 31.23778° сх. д. / 47.35694; 31.23778Координати: 47°21′25″ пн. ш. 31°14′16″ сх. д. / 47.35694° пн. ш. 31.23778° сх. д. / 47.35694; 31.23778

Висота над рівнем моря

17 м

Водойма

р. Чичиклія

Відстань

Найближча залізнична станція:

Веселинове

До обл. центру:

- залізницею:

120 км

- автошляхами:

80,2 км

Селищна влада

Адреса

5700, Миколаївська область, смт Веселинове, вул. Мозолевського, 14

Голова селищної ради

Румянцев Олександр Валерійович

Вебсторінка

Веселинівська ОТГ

Карта

Веселинове

Веселинове у Вікісховищі

Залізничний вокзал

Населення Редагувати

2001 — 7186
2011 — 6218
2019 — 5785

Історія Редагувати

Заселення Північного Причорномор'я, де і знаходиться Веселинове, почалося в період пізнього палеоліту, тобто приблизно 15-16 тис. років тому. Однак стоянок прадавніх людей на території Веселинівщіни того періоду не виявлено, хоча в 50 км від Веселинова — у селі Олександрівка Вознесенського району — знайдені сліди мезолітичних мисливців.

Не переривалося життя на цій території і в епоху міді та бронзи.

У IX—VIII століттях до н. е. на території сучасної Миколаївщини жили кімерійці, а згодом їх витіснили племена скіфів, сліди яких збереглися на околицях Веселинова — тут знайдено близько 20 курганів епохи бронзи, скіфського та сарматського періоду.

Поселень слов'янських племен на території Веселинова не знайдено, так само як і поселень Київської Русі і Великого князівства Литовського.

З XV по XVIII століття територія Веселинова входила до складу Туреччини.

За Ясським мирним договором 1791 року Росія анексувала Очаківську землю, або Ханську Україну (правий берег річки Південний Буг). З цього часу і починається державна російська колонізація краю і в тому числі Веселинівщини. В історії Північного Причорномор'я важливе місце займає Григорій Олександрович Потьомкін. Під його керівництвом відбувалося завоювання Північного Причорномор'я, штурм Очакова, анексія Криму Російською імперією, заселення степів колоністами.

В кінці XVIII століття, за велінням імператриці Катерини II, Потьомкіним було організовано переселення в ці місця жителів Центральної Європи, в основному, з німецьких князівств. Російська держава взяла на себе всі витрати з переселення, включаючи харчування переселенців в дорозі. Німецьких колоністів на 10 років звільняли від податків, земельної повинності, рекрутських наборів і військових постоїв. Їм гарантувалася свобода віросповідання. Кожна сім'я отримувала по 60 десятин землі у вічне і спадкове користування. Так в західній частині Миколаївщини з 1809 по 1832 роки виникли німецькі колонії Раштад (Поріччя), Рорбах (Новосвітлівка), Ландау (Широкий лан), Ватерло (Ставки) та інші. Але все ж більшість переселенців (приблизно 120 тис. Селян) було з Північного Уралу та Центральної Росії. Тоді ж землі по берегах річки Чічіклеі Катерина II подарувала полковнику Веселинове — в числі інших російських дворян, яким роздали 4,5 млн десятин завойованих земель. На ці землі поміщики переселяли своїх кріпаків. На землях полковника Веселинова з'явилося однойменне село — Веселинове. У 2-й половині XIX століття його перейменували в Олександрівку — по імені дочки поміщика, але в кінці XIX століття йому повернули стару назву. З моменту заснування на початку 1790-х рр., село Веселинове входило в Ольвіопольський повіт спочатку Катеринославської, з 1797 по жовтень 1802 рр. — Новоросійської, з жовтня 1802 по травень 1803 — Миколаївської, а з травня 1803 р.- Херсонської губернії.

Указом від 19 жовтня 1825 був утворений Одеський повіт за рахунок частини Херсонського і Тираспольського повітів, але ця реорганізація Веселинове не торкнулася — він залишився в Ольвіопольському повіті. У 1828 році Ольвіопольський повіт був скасований, і частина його території разом з Веселинове відійшла до Тираспольському повіту.

У 1834 році від Тираспольського повіту була відділена частина території, на якій був утворений новий повіт — Ананьївський. До нього увійшло і село Олександрівка (Веселинове) Покровської волості. І перебувало воно в такому підпорядкуванні аж до територіально-адміністративних реформ початку XX століття.

Розвивалося село дуже повільно, про що свідчить статистика чисельності населення протягом ряду років:

1859 рік — 30 кріпаків
1874 рік — 56 селян
1887 рік — 66 селян
1896—117 чол.
1914 рік — 800 чол.
1924 рік — 1001 чол.

До 1918 року Веселинове було одним з сіл, яких було досить багато в Північному Причорномор'ї, і тільки в січні 1918 року воно стало волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії, а в лютому 1920 року — волосним центром Ананьївського повіту Одеської губернії. Мабуть, це стало можливим тому, що через Веселинове проходив як поштовий тракт Одеса — Київ, так і залізниця Одеса — Бахмач. Ця дорога з'єднувала волость з центральними містами набагато швидше, ніж попередній волосний центр — Покровка (хоча в Покровці було 484 двори з 2773 жителями).

У 1939 році Веселинове стало районним центром Одеської області. Під час Великої Вітчизняної війни в 1941—1943 роках. селище знаходилося під німецькою окупацією. У Миколаївську область Веселинове увійшло в якості районного центру в травні 1944 року.

У 1963 році Веселинівський район був розформований, проте в 1965 році Веселинове знову стало районним центром Миколаївської області, яким воно залишалося аж до 2020 року, коли цей район було скасовано, а селище міського типу увійшло до складу укрупненого Вознесенського району, ставши центром однойменної громади.

У 1969 році чисельність населення становила 5,4 тис. осіб.

Станом на початок 1971 року тут діяли прядив'яний завод і інкубаторно-птахівнича станція.

У січні 1989 року чисельність населення становила 8123 чоловік .

Станом на 1 січня 2013 року чисельність населення становила 6104 людини.

Персоналії Редагувати

Бельцов Георгій Іванович — український художник, автор картин за мотивами творчості Тараса Шевченка.
Дога Олег В'ячеславович (1981—2014) — солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Загинув у зоні АТО.
Зілінський Віктор Миколайович (1967—2014) — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни.
Таїсія Вікол — відома травниця. Знає, коли саме треба збирати трави й квіти, щоб ті не втратили лікувальні властивості; як їх зберігати й коли саме застосовувати, адже займається цим уже понад 50 років.

Примітки Редагувати

Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року. Державна служба статистики України. Київ, 2019. стор.53
Трав'яні обереги Таїсії Вікол

Посилання Редагувати

ВЕСЕЛИ́НОВЕ // ЕСУ

Це незавершена стаття з географії Миколаївської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року. Державна служба статистики України. Київ, 2019. стор.53

[2] Трав'яні обереги Таїсії Вікол